— Панни! - Знову покликав він.
— Братец... Соул...
Голос Панні як і раніше доносився здалеку, але, ледь він його почув, в той момент, коли чорне хижі щупальця розірвало простирадло, він зник.
Знову відкривши очі, він побачив, що як і раніше лежить на ліжку. Під ним — гладка простирадла і м’який матрац.
Він негайно зістрибнув з ліжка, але та не шепохнулася.
Соул все ще пам'ятав, як тільки що у нього прискорилося серце.
« Я щойно спав? - Він приклав руку до грудей. — Спочатку я пам’ятав, що я маг. Але коли я опинився під простирадлами, то забув про це. І коли я був накритий простирадлами у воді, і стискався в комок, то ніколи не думав використовувати магію".
"Кромі як звати Панні, я забув усі способи самозахисту".
Обличчя Сола затремтіло.
Він не знав, що означав цей сон, і чи не було це чиїйсь проробкою.
Потім він раптом відчув, що навколо занадто тихо.
Він підняв голову і побачив, що в кімнаті порожній, він один. І сам він відчував себе якось не так, але не міг зрозуміти, що саме.
« Ні, це все ще сон!» — Сол відразу ж зосередив свою ментальну силу і намагався прокинутися.
Але він швидко виявив, що його ментальна сила та магія вільно циркулюють, але не може прокинутися.
Соул спробував ще кілька разів, але так і залишився на місці.
« Цей сон, мабуть, не такий вже й простий. На мене що, напали?»
Щоденник в його свідомості був на місці.
Я зітхнув із полегшенням.
Навіть якщо хтось і контролював його сон, він точно не зміг би підробити щоденник.
Сол наказав Дневині розкритися перед ним і відкрив сторінку єдиного, хто ще був всередині - Германа.
— heХозяин? Чи щось сталося?
Через щоденник Герман побачив зовнішній світ, але тут же помітив щось неправильне.
Хазяїн! Пане! Вы... Ви...
- Що ти бачиш? - Сол зрозумів, що Герман у щоденнику, ймовірно щось побачив, і відразу ж запитав.
Хазяїн, ви... Чому ви вгору ногами?
— С-с-з... — Сол втягнув повітря. По його шкірі пробігли мурашки.
У той момент, як Герман йому про це сказав, Сол нарешті-то зрозумів, чому йому було так незручно.
Тому що він був догори ногами!
Ні!
Соул озирнувся.
Не тільки він, але і його будинок був вгору ногами.
Саме тому, що все навколо виглядало нормально, він так довго і не усвідомлював, який знаходиться в переверненому стані.
Соул зробив два кроки і відразу відчув, що гравітація не та. І відчуття від тертя одягу також було дивним.
Ніби щось допомагало йому підтримувати цей перевернутий стан.
— Панни! — Сол продовжував звати Панні. Він підозрював, що минулого разу її голос був таким віддаленим, бо вона не увійшла в цей дивний сон.
— Брат Сол, — голос Панні все ще далеко від нього, але принаймні не такий розмитий, як минулого разу.
Здавалося, він тільки що подолав якийсь бар'єр.
У кімнаті Сол нікого не побачив, але йому було цікаво, чому його кімната перевернулася.
Він повільно підійшов до вікна і виглянув.
Під будинком була суцільна темрява.
Коли Сол подивився вниз, в темряві, здавалося, щось тихо росло і рухалося.
Соул висунувся з вікна, однією рукою тримаючись за раму, і обережно подивився вгору.
Над його головою, там, де мало бути небо, тепер була земля, огорнувши блідим полум'ям.
Здавалося, що гравітація на цій землі була нормальною. Полум'я піднімається вгору. Земля була суха, розтріскана і без жодної травинки. Лише бліде полум’я, що живиться незнаним паливом, продовжувалось.
На межі білого полум'я і землі іноді можна було побачити якісь чорні осмётки.
Це, мабуть, були спалені рештки. Вже неможливо було розібрати, чим вони були раніше.
« Моє відчуття було правдивим. Я зараз вгору ногами. Чи, точніше, підвішений."
Усвідомлюючи це, Сол використав левитацію і вилетів з вікна.
Покинувши свою кімнату, він побачив увесь цей світ ще чіткіше.
Все місто було перевернене. Під будинками, наскільки вистачало око, Сол смутно бачив якісь гілки і лиани, що орли їх основи.
Вулиці зникли. Всі будівлі були не побудовані, а... підвішені в повітрі, пов'язані гілками.
Соул прищурився і подивився собі під ноги. І справді, на його черевиках він побачив маленькі скручені паростки.
У порівнянні з величезними, грубими гілками на будівлях, паростки на його ногах виглядали ніжними і милі, блідо-білі з новорогодженим світло-зеленим відтінком.
Соул звільнив одну руку, і в його долоні з’явився маленький вогненний шар.
Коли полум’я торкалось підошви, то вугрівки відразу висохли й скручуються і розсипалися.
Коли гілки згорнули його ноги, дивне відчуття, що тягло його вгору, відразу зникло. Гравітація знову стала головною силою.
Зненацька ця гравітація змусила Сола, левитського чоловіка на мить впасти. Якби він не тримався за вікно, то, напевно, відчув би на собі всі принади повного падіння.
У цю саму мить Сол відчув, як щось вдарило його, а потім перед очима все попливло. Місто, яке переверталося і горило землю над головою та величезну рослину - все зникло.