- Після дослідження Бесс виявила, що цей корінь переслідує істот з магічним випромінюванням. Але в той же час він виявляє певну реакцію на духів.
— Але після кількох експериментів, активність цього кореня почала швидко падати. Зараз він майже нічим не відрізняється від померлої матерії. Соул, коли ти минулого разу зіткнувся з цим монстром, ти не приніс із собою його частину?
Соул похитав головою.
— Коли ж їх стає багато, з ними дуже важко впоратися. Ми з магом Джулі тоді вперше зіткнулися з цим монстром. Через безпеку ми вирішили відразу залишити місце.
— Гаразд, — сказав він. — На обличчі ректора Понда нічого не вплинуло. - Якщо ти знову зіткнешся з цим монстром і зможеш принести його зразок, академія готова викупити його за магічні кристали чи матеріали.
Сола це зацікавило.
Схоже, Академія Байдун дійсно дуже цікавилася цим корінням. Можливо, вони знайшли щось у ньому, але не сказали Солу.
Якщо так, то наступного разу він залишить частину свого життя для досліджень і решту — в академію.
Але зовні він тільки з готовністю кивнув.
— Можна.
Після цього директор Понд запитав Сола про подробиці бою з монстром і, подякувавши за співпрацю, відпустив його.
А за весь цей час та жінка на ім'я Бесс не сказала ні слова.
Вона просто сиділа, опустивши очі, і, здавалося, її зовсім не цікавило ні монстри, ні бої.
Коли Сол пішов, він ще раз подивився на неї. Йому весь час здавалося, що вона не так просто.
Після того, як Сола Понд пішов до вікна і, переконавшись, що він вже далеко, підійшов до Бесс.
— Ну як?
Бесс повільно підняла голову, наче в уповільненій зйомці.
Її голос теж був повільним, з якоюсь сонною танцівницею.
— Він дуже насторожений, але нічого не помітив.
- А якщо я захочу утримати його в Байдуні...
- Неможливо.
Почувши рідкісну й швидку відповідь Бесс, Понд з величезним почуттям зітхнув.
- Ситуація в західних землях стає дедалі складнішою.
Почувши це, Бесс мовчки встала і попрямувала до виходу. Довга мантія мага вкладалася по підлозі, не видаючи ні звуку.
- У тебе немає інших планів? — З якоюсь прикрістю запитав Понд їй в спину. — Нещодавно навіть люди з Нефрайта прибули до Західної землі.
Кроки Бесс не забарилися ні на мить. Вона тільки тихо кинула йому:
- Не вистачає продуктивності. Аргосу потрібно більше людей.
Понд відкрив рот, але так і не зміг вимовити ні слова.
Отримавши "Карту еволюції", Сол повернувся додому і почав вивчати її.
"Карта еволюції" додавала два нових елементи: спотворений промінь світла і хижу чорну тінь.
З хижою чорною тінню все було зрозуміло. Очевидно, це був злий дух. А ось з спотвореним променем світла - не так ясно.
На щастя, йому не потрібно було самотужки розбиратися. Чотири свідомість поруч могли дати йому пораду.
В результаті, Агу, який багато років провів у бібліотеці, знайшов для Сола книгу з відповідним описом.
— Чорну тінь можна розуміти як злого духу, а можна, немов мутація, — Сол, тримаючи книжку, читав слово за словом.
Панні і Малюк Водоросль кружляли по обидва боки, Агу та Ан сиділи справа й зліва, а Мортон з Германом у Дневнику дивилися крізь зір Сола.
— Спокута світла - це свого роду спокуса. Але деякі маги стверджують, що за цим променем вони виявили розумне створіння з власним свідомим розумом. Але поки що не вдалося зібрати цей промінь.
Ця книжка лише аналізувала деякі рідкісні форми життя, але на щастя, в ній були ілюстрації, дуже схожі на ті, що були на « Картографія еволюції ».
Ось лише деталі на « Карті еволюції» були більш пропрацьованими, що і відповідало найвищим вимогам медитації.
Після того як декілька людей по черзі її випробували, стало зрозуміло, що з "Картою еволюції" все гаразд.
Соул, з посмішкою в очах, дістав тубус і, як Шайя, розкрив його у коло.
Коли дерев'яні пластини розійшлися, найближчим до Солу зображення знову виявилася чорна тінь.
Сол, який зібрався було почати медитацію, раптом завмер.
Під здивованими поглядами інших він згорнув тубус, кілька разів несвідомо підкинув його у руці і знову розкрив на столі.
І знову найближчою до нього була чорна тінь.
Соул знову згорнув тубус і, покатавши його по столі, розкрив.
І знову - чорна тінь.
Цього разу й інші помітили проблему.
« Існування під час відкриття "Карти еволюції" фіксоване?»
Соул знову згорнув тубус і передав його Анні. Коли вона відкрила, найближчим до неї теж була тінь.
Соул подумав і передав його маленькому Водоросі.
Малюк Водоросль, хоч і не дуже розуміється, послухав Сола й зірвав маленький перстень з тубусом.
Тубус розкрився. Цього разу найближчим до Малої Водорості був... монстре.
Герман у щоденнику зітхнув.
✔ Ось що. Отже, хто відкриває “Карту еволюції ”, відповідає найближчому зображенню.
Мортон: hex-кхм!
Зацарилася тиша.
Нерозсудлива дитина Водоросль мовчки підштовхнула головою « Карту еволюції» до Сола.