— Ладно. У наступні два дні ви з Ан спробуйте розшифрувати внутрішню структуру пропуску. А я піду в Академію Байдун, пошукаю відповідний метод медитації і заклинання.
За новий метод медитації і заклинання, звичайно ж, доведеться платити магічними кристалами або ресурсами.
У Сола були деякі гроші, але не можна ж було же сидіти на місці і чекати, поки вони закінчуться. Залишалося лише сподіватися, що завдання чистильника, про які говорив ректор Понд, принесуть йому достатній прибуток.
Якщо завдання буде мало, а прибуток - обмежений, то Солу доведеться шукати інші способи заробітки.
Звичайні люди в Аргосі працювали дуже важко.
Більшість з них були зайняті від ранку до вечора, не маючи можливості і кроку йти з робочого місця.
Мало хто з тих, які мали особливі таланти або вдачі, могли займати простіші і вільні посади.
Джон з центру посередництва був одним із них.
Недавно він уклав велику угоду. Якийсь новоприбулий маг зняв цілий верхній поверх.
Хоч комісіонні і вступали тим, що він отримав би за оренду вілли, але це було набагато більше, ніж від здачі звичайної квартири або кімнати.
На жаль, у роботі Джона найчастіше зустрічалися останні.
Сьогодні він отримав свої комісонні і був дуже радий. Наспівуючи, він пішов до своєї дівчини.
Дівчина тільки нещодавно отримала дозвіл на перебування в місті і була ще нав'язливою та довірливою. Обличчям вона була звичайна, але фігура - просто чудова.
Джон збирався сьогодні купити їй щось смачненьке, а потім, за допомогою моменту, остаточно її завоювати.
Проте, коли він з двома великими пакунками їжі стояв на розі вулиці і чекав, поки вона закінчить роботу, вона все не з'являлася.
Минуло майже годину з визначеного часу. Натовпи, які поверталися з роботи людей поступово ределаїди, поки зовсім не зникла.
Єдиною супутником Джона стали вуличні ліхтарі.
Навіть будучи закоханим, Джон не міг стримати роздратування. У нього ще не було права входити в її квартиру, і йому доводилося чекати зовні.
« Ще десять хвилин. Якщо не з'явиться, піду додому. Сам все з'їм." Джон подивився на годинник у протилежній будівлі і забабанив п"яткою по тротуару.
Нарешті на розі вулиці з'явилася знайома фігура. Її зазвичай акуратно завчені і зібрані в хвіст каштанове волосся були розпущені.
Дівчина Джона, опустивши голову, повільно йшла до будинку, її руки в’яло базікали.
- Чому ти так пізно? Забула, що ми сьогодні домовилися повечеряти? Ти знаєш, скільки я тут простояв з цими двома пакетами? Як дурень, на очах у всіх...
Не домовившись, він побачив дівчину, яка нехтувала ним і пройшла повз нього. Гнів відразу спалахнув у його серці.
Він мало не спалив собі волосся.
« Я!» — стиснув зуби і згадавши про свої плани на вечір, він поламав гнів.
У цей момент дівчина вже підійшла до дверей будинку. Джон поспішив за нею.
— Тебе сьогодні знову лаяв начальник? — Цього разу він змінив тон, намагаючись говорити якомога м’якше. — Не засмучуйся. Ти ж новенька. Ті речі, які використовують Господарі маги, навіть найменші деталі, дуже складні. Важко в усьому розібратися. Наступного разу я поговорю з твоїм начальником, щоб він був до тебе уважнішим.
Дівчина нарешті зупинилася і, обернувшись, подивилася на Джона. Здавалося, що її задушили якісь інші емоції.
Коли Джон побачив, що його потішання дуже втішило, він з усмішкою підняв пакети.
— Дивись, скільки я сьогодні смачного купив! І твоє улюблене мідне вино.
Побачив дівчина по двох пакетах і зупинився на усміхненому обличчі Джона.
— М-м, - тихо промичала вона. Емоції, здавалося, ще не до кінця повернулися.
Джон цього не помітив. Він нетерпляче пішов за нею до дому.
Коли вони піднялися на ліфті, то увійшли в маленьку зйомну квартиру і закрили двері.
Через три години вже зовсім стемніло.
Сол, який вивчав у своїй кімнаті нове заклинання, раптом отримав повідомлення. У трьох кварталах від нього було зафіксовано аномальне випромінювання. Йому було наказано вирушити на місце.
Коли Сол прибув на адресу, то побачив цей житловий будинок. Унизу зібрався натовп.
Одні були налякані, інші — байдужі. Всі дивилися на вхід до будинку, оточений білим світловим куполом.
Коли Сол підійшов, до нього тут же зайшов чоловік у синій-білій формі, але без срібних смуг на комірці і манжетах.
— Пане, тут заціпеніло поліцією. Будь ласка, не підходьте.
Сол підняв руку, і в його долоні з'явилася синя-біла брошка.
На броші були якісь складні руни, а в центрі - вирізьблено ім'я Сола.
Це було його посвідчення чистильника.
— А, пане маге, прошу вас, проходите.
Цей поліцейський навіть не вдивлявся. Він одразу ж побіжно.
Соул пройшов через білий прозорий бар'єр і, у супроводі поліцейського, піднявся на місце події.
Це була дуже тісна квартира.
Двері були відчинені. Всередині - безлад. Два великих пакети валялися на підлозі. З них викидалися овочі й фрукти.