— Думар! - Я вирішив викликнути його Сол.
Думар відразу обернувся. І в той момент, як він обернувся, його голова-диск знову стала звичною.
- Мені що-небудь ще потрібно зробити, пане Сол? — Думар злегка втягнув шию, наче нашкодувач дитини, якої застав мати.
я передумав. Нічого.
Думар нічого не сказав, тільки з посмішкою знову вклонився Солу, розвернувся і продовжив свій шлях.
Цього разу Сол не зводив очей і помітив, що його голова більше не перетворилася на диск.
Збираючись з подивом сісти в карету, він раптом побачив, як на голові у Думара щось блищало.
Придивившись, Сол побачив, що з макушки Думара тягнеться ледь помітна нитка.
Блискуча, напівпрозора.
Нитка піднімалася вгору, наче дим від багаття в обідній час.
Видима її частина була не довша метра, а кінець розчинявся в повітрі.
"А це ще що?"
Сол сів у карету, підпер підборіддя і з вікна побачив, як перед ним розгортається панорама міста.
Він раптом посміхнувся.
« А це місто... Дуже цікаво!»
Дивитися на Аргос зовні і жити в ньому - це були абсолютно різні відчуття.
Карета їхала неширокою дорогою. У порівнянні з висотками в кілька десятків поверхів по обох сторонах дороги ці, здавалося б, величні будівлі, що дають нам можливість.
Особливо коли їдеш між двома рядами будівель, і величезні тіні падають, занурюють нижні поверхи в вічну вологість та темряву.
Придивившись ближче до цих висоток, вони вже не були такими величними.
Вікна були маленькими. Дорослій людині було б важко пролізти.
Публіка, маленькі вікна створювали гнітюче враження, наче це були очі, що ховаються за мурами і з жадобою спостерігають за всім, чим відбувається на вулиці.
І на контрасті з цими щільними та видовжуючими будівлями, надворі було майже пусто.
Видовище проносилося якісь дивні рикші.
Соул кинув погляд. Здається, вони також рухалися за допомогою шестірень та інших механізмів, але дуже швидко.
Машина, очевидно був вражений побаченим. Його швидкість не йшла ні в яке порівняння з тим, що була у порожньому стані, і невдовзі його вигнали рикші.
Потім над головою пролунав гул. Машина високо підняла голову і побачила, як над нею пролітає маленький дирижабль за 10 метрів.
Небо поступово темніло. Чорні стовпи з обох боків дороги раптом загорілися, налякавши коней.
Побачивши це, Сол був одночасно і захоплений, і спантеличений.
« У той час, коли світло було активоване, були помітні магічні зміни. Це означає, що принаймні одна магічна інфраструктура пронизує ці квартали! "
Якщо б це була окрема будівля, як Башта чарівників, то використання такого магічного обладнання було б в порядку речей. Але тут ціле місто!
Як Аргос, або, точніше, Академія Байдун за ним змогла використати стільки магічних ресурсів на звичайних людях?
Магічна промислова база ж мала бути недостатньою?
Через п'ять хвилин Сол нарешті дістався місця, даного на карті в путівнику.
Центр посередництва.
У путівнику було написано, що тут займаються пошуком роботи, житла, подружнього партнера та іншими посередницькими послугами.
Це було перше місце, куди рекомендувалося поїхати по приїзду в Аргос.
Навіть якщо ти просто приїхав на екскурсію, то міг знайти підхожого гіда.
Ледве карета зупинилася біля спеціально квадратного високого будинку, як Сол почув, що з обох боків доноситься звук цитри.
Потім, наче по лужці, з обох боків будинку пролунав гул голосів.
З різних виходів почали висипати чорні тіні, які, зливаючись на вулиці, перетворилися в темний потік.
— Так... так много людей? - Навіть той, хто бачив Аґу був вражений побаченим.
І не тільки з будинків по обох сторонах, але й із висоток попереду, і на попередній вулиці, наче вивергаючись, виливалися натовпи людей.
Без того неширенна вулиця відразу забила себе.
Як же вистачало очей, окрім кількох рикш, всі інші йшли пішки!
Люди, які проходили повз них, переважно були безсердечними і деколи просказувала живу усмішку лише тихою.
— Вони зібрали в Аргос населення всіх навколишніх міст і сіл, - Сол, все ще підпіривши підборіддя, дивився з вікна. Ця картина чимось нагадувала йому його попереднє життя.
— Зосереджувати велику кількість населення, дуже впорядкований спосіб життя, використовувати романи для того, щоб постійно приваблювати людей до міста... Господар цього міста перетворив людей на його деталі. Що ж він задумав?
— Правдивий власник Аргоса, академія Байдун, — проаналізував Сола і тихо сказав Агу. — А зараз на чолі Академії стоїть їхній старий ректор, Понд, маг другого рівня.
Академія Байдун також продавала різні магічні речі. І, кажуть, якщо були гроші, то навіть люди з не дуже добрими здібностями до магії і ментальні сили могли стати учнями магів.
Академія Байдун закидала широку мережу, в яку потрапляли й учні магів, і навіть звичайні люди як дрібна риба.