Хлопчик, одягнений як слуга, сидів на стільці в кутку і, захоплено, читав книжку.
За стійкою в глибині залу стояв злегка повноватий чоловік середніх років ... і теж читав книгу.
Звук, який відчиняє двері, навіть не затремтів.
"Тут так люблять вчитися?"Сол шалено підійшов до хлопчика-служителя і заглянув у його книгу.
"Фермер Джон: життя в місті важке, а знатна пані надто нав'язлива".
Сол: "?!"
Солу вперше захотілося протерти очі.
Що він щойно побачив? в цій книзі і слова про магію не було.
— О, два гостя, вибачте, - в цей момент господар за стійкою нарешті помітив їх. Він з бавовною закрив книжку і, обійшовши стійку, підбіг.
Соул кинув очі і побачив, що господар читає ту саму книжку, як слуга.
Як уже господар підбіг, то й слуга опритомнів. Він обережно заклав сторінку і встав.
— Ви хочете поїсти чи зупинитися?
— Зупиніться на одну ніч, — відповів Агу. — У вас є двір?
— Так, — відповів хлопчик. — Ви можете зупинитися на подвір’ї по сусідству. Ця сім'я тільки місяць як виїхала. Я вам за годину все приберу.
— Тільки що поїхали? — очі Сола близнули. Йому вже заманеться заселятися. Він сів навпроти хлопчика і подивився на нього і на господаря.
— У вас в містечку... все, чи що, в Аргос переїхали?
Господар, побачивши Сола та Агу, негайно відштовхнув хлопчика, який хотів відповісти, і встав збоку від Сола.
Він злегка схилився і з повагою вимовив: « Так, пане. Відтоді як три роки тому місто Аргос оголосило третій набір робітників, всі позосталі мешканці переїхали туди. Тепер тут залишилися лише сироти, старші та хворі. Якби не таверна, я б теж тут не залишився.
— Урбанізация? — Сол не очікував, що Аргос розвинувся до такого ступеня. Але чи витримає промислова база цієї епохи? Якщо всі переїдуть в Аргос, хто буде займатися сільським господарством? Невже все буде триматися на торгівлі?
Запитання Сола поставив господаря в глухий кут.
Довелося перефразувати.
— Хто буде орати землю?
- О, цим займаються кріпкі і... и... — Цього разу господар таверни зрозумів питання, але на півдорозі забув слово.
- І магічні знаряддя, пане! — Хлопчик, здається, був дуже кмітливим і відразу ж звернувся до Сола.
Він зрозумів, що Сол не є місцевим і дбайливо пояснив: - Магічні знаряддя - це речі, які робить Академія Байдун. Вони пов’язані з магією, але ними можуть користуватися і звичайні люди. І вони дуже потужні! Час орати скорочується в чотири рази!
"Академія Байдун створила партію магічних знарядь для звичайних людей?" Треба бути, це якісь спрощені чаклунські предмети.
Але як вони вирішили проблему з радіацією, якою зазнають звичайні люди під час використання магічних предметів?
Крім того, існує небезпека потрапити в пастку магії та ментальну силу.
Якщо маг, навіть учень другого рангу, має певні способи боротьби зі брудною...
Як звичайні люди можуть справлятися з нею? У них, мабуть, немає навіть можливості захистити себе.
Соул спочатку хотів запитати, як виглядають ці знаряддя, але потім передумав. Ці люди, навіть якщо й бачили їх, навряд чи розбиралися в їхній суті. Краще було побачити все самому.
А хлопця, наче прорвало. Він продовжував говорити: « У книжці говориться, що ті знаряддя, які пашуть землю на околицях, є найпростішими. А насправді потужні - на великих заводах в Аргосі. Кажуть, що навіть звичайні люди за допомогою їх можуть створювати ще потужніші знаряддя. Якби я не доглядав за дідусем, то поїхав би у місто на роботу.
Хлопчик хотів було сказати щось ще, але господар таверни його одягнув.
Соул кинув погляд на господаря. Йому здавалося, що він не був настільки задоволений, як хлопчик, коли почув про міські фабрики.
Швидше, навіть деяку частку страху.
Потім Сол поставив ще кілька запитань. Хлопчик із запалом відповів, що все це він прочитав в книзі. Якщо Сол хоче більше дізнатися про Аргоса, йому варто прочитати цю книжку. Там все дуже детально описано.
Виявилося, що це був той роман, який щойно читали хлопчик і господар таверни.
Одна назва вже навіяла недовір’я.
Господар таверни в цей момент повернувся за стійку і, діставши новий примірник того ж роману, простягнув його Солу. — Пане, будь ласка, візьміть. Безкоштовно. Ці книжки нам безкоштовно роздають в місті, щоб ми дарували їх постояльцям.
Господар не сказав, що раніше він брав з постояльців за них гроші.
Без церемоній він забрав книжку і більше не ставив запитань, а після того пішов до сусідського двору.
Господар таверни навіть приніс їм їжу. Був дуже люб'язний.
Коли вони відходили, Сол почув, як хлопчик все ще бормоче про те, що хоче поїхати на заробітки.
Господар таверни, схоже, не хотів втрачати свого останнього слугу і сказав, що магічні знаряддя на тих заводах колись з'їли людину.
Хлопчик же безтурботно відповів, що це через те що робітник неправильно з ним поводився і не дотримувався правил.