Спочатку Рам завмер, а потім обернувся і подивився на Сола, який застрибнув на дах.
- Це Сол! - Зревел Рам. — Його ментальна сила з'єднується з Башнею! Шум у Байшне втихомирюється!
Кілька наставників замерли.
Вони не могли собі уявити, як Сол допомагає Горсі стабілізуватися.
Цей учень, ні, щойно ставши офіційним магом, мав таку величезну силу! Їхня занепокоєність Соломі швидко зросла до рівня, що майже дорівнює Горсі!
— Спочатку убийте Сола! — Анзе відразу ж наказав іншим, а сам кинувся в атаку, намагаючись перервати відновлення Горси.
Гудо, який атакував Сола, спочатку завмер, а потім теж розлютився.
- Гаразд, живим ти мені не потрібен. Як же добре вчити твій труп!
Він що, хотів залишити Сола в живих для досліджень? Але зараз він побачив, що цей трофей може заспокоїти бунт у Башні і таким чином врятувати Горсу! А це означало, що Сол міг впливати і на їхнє життя! Такої небезпечної людини не можна було залишати живим!
Соул був у розпачі.
Тільки що, щоб заспокоїти духів у Башні, отрута в його тілі знову почала поширюватися. Якщо Гудо та інші продовжуватимуть переслідувати його, у нього не залишиться сил на детоксикацію.
Три офіційні маги переслідують нас... Якщо ви просто на мить відволікаєтесь, то помрете.
Малюк Водоросль далі носив Солу.
Ледве він зістрибнув з даху, як те місце, де він тільки що стояв, було ударом підстреленого Рама.
Цей Рам, сконденсирувавши свій жир, здається, повністю перейшов на ближній бій.
Його стиснуті м'язи мали величезний опір до магії. Якби він не стримував закляття Горси, у Анзе та інших не було б шансу дочекатися, поки Юла нанесе удар.
— Братец Сол, обережно, сзади!
Щойно Сол приземлився, як його ноги підторгнулися. Насилу встоявши, він почув попередження Панні.
Соул відразу оглянувся і з подивом побачив, що відступив до Моніки.
— Моника! — Рам також побачив цю колону, тримаючись осторонь, офіційну магічницю і занурився в усмішку. — Останови Сола!
Моніка не рухалася, але Сол вже насторожено змістився вліво, подалі від неї.
— Моніко, твої розряди якраз проти Сола. Якщо не хочеш його вбивати, просто затримай.
« Похоже, чутки про мою слабу опірність до блискавки вже розійшлися, — подумав Сол. — Чёрт. Якщо Моніка нападе, мені доведеться, сплетивши на отруту, використовувати духовну ліску чи ризикувати і відкривати Свідкові поле бою? "
Свідоме поле бою було сильним, але він ще ніколи не затягував туди кілька людей.
Чи не розірветься його мозок?
Поки Сол перебував у скрутному становищі...
— Моника! — Горса, що до того корчився на землі, знайшов в собі сили віддати наказ, незважаючи на ярочні атаки Анзе. - Захисти Сола.
На мить всі замерли.
І першою рушила Моніка.
Вона змахнула руками, і два батарея, що виблискують золотими блискавками, залишили на землі дві чорні діри.
А її другий удар прийшов прямо перед Рамом.
- Ще крок, і я нападу.
Вдалеку Анзе, не спускаючи очей з Горси, крикнув Моніці: - Моніка, пам'ятай, хто привів тебе до такого стану!
— Хе-хе... — Глучно розсміявся Горса. Він подивився на Юлу у своїй грудях, і та, навіть в його люті, виглядала трохи розгубленою. — Але й вирішити проблему Моніки можна тільки я. Кха-кха...
Моніко, ти все ще віриш Горсі? — відразу ж крикнув Гудо.
Водночас Анзе знову атакував Горсу, збиваючи його.
Коли Анзе побачив, як легко йому це вдалося, то трохи розслабився.
Може, Горса блефує?
— Бачиш, він тебе не врятує, — поспішно сказав Рам Моніке. - Він сьогодні не виживе!
Але Горса, хоч і лежав на землі, продовжував говорити. І його голос ставав все виразніше.
— Тут тільки я можу вилікувати Моніку. Це... Сила знань. Вы... У вас немає сил, а ви звинувачуєте мене в тому, що я зіпсував вам життя?
Горса похитав головою.
Анзе розлютився. Не звертаючи уваги на втому свого духу, він зібрався знову застосувати закляття третього рівня проти Горси! - Соле! - Раптом за його спиною пролунав ще один голос.
Це була Корі! Соул відразу обернувся. Так різко, що м’язи на шиї розплавилися і голова неприродно схилилася.
Корі, яка до нього підгонила, також була не в ліпшому стані.
Її тіло було вкрите шаром металу, як та броня, яку вона носила, коли тільки починала вивчати радіаційні токсини.
Але цього разу вона була закута ще щільнішою. Видно були лише очі.
Вона бігла дуже дивно, і зсередини її доспеха дістався тріск.
Не як людина з плоті та крові, а купа уламків скла.
Соул відразу зрозумів, що з Корі щось не так. Не звертаючи уваги на те, що і сам був напівкалочкою, він з останніх сил змусив Малу Волоросль притягнути її до себе.
Моніка вже билася з Рамом. Але, здавалося, вона йому не рівня.
Вони обняли Корі, і обидва впали на землю.
— Держи! — Корі простягла руку і притиснула до грудей Сола пляшечку. — Пий швидше.