- Що? Хочеш сам? — Очі Джеро замітився між Корі та Біллі, і на його обличчі з'явилося цікавий вираз. — Тоді поступаю. Головне, щоб вона не повернулася в сад.
Сказавши це, Джеро погашив електричні дуги в руках і, заклавши руки за голову та наспівуючи дивну мелодію, пішов.
Коли Силает Джеро зник, Корі відразу ж почала оглядатися.
Навіть якщо їй доведеться битися з Біллі, вона спочатку повинна була знайти протиотруту.
Біллі не нападав, дозволяючи їй шукати.
Нарешті, погляд Корі зупинився на розі кімнати.
Там стояли два сферичних скляних посудини, великий і маленький. У маленькому все ще був токсин Бета, а в великому - щось інше.
Корі добре знала, як це виглядає.
Це була протиотрута від отрути для душі!
І це була та сама пляшка, яку вона приготувала особисто!
Корі відразу ж кинулася до нього, щоб забрати свою протиотруту.
— Кори! - гукнув її Біллі, що сидів з іншого боку. — Не бери протиотрута для Сола. Залишайся тут. Обіцяю, хто б зрештою не переміг, я зможу безпечно вивести тебе з вежі.
Рука Корі, протягнута в повітрі, застигла. Вона повільно повернула голову і подивилася на Біллі... Як на ідіота.
- Що ти сказав?
Біллі, опустивши голову, не дивився на неї і, природно, ніколи не бачив « складного" виразу в її очах.
— Анзе і Гудо з самого початку націлилися на Сола. Не йди заради нього на смерть. Ти геній, у тебе великий потенціал ...
Біллі зазвичай був трохисловен, і це був перший раз, коли він так багато говорив з Корі.
Але Корі, дослухавшись до середини, вже не хотіла слухати. Вона просто відвернулася і, притиснувши палець до сферичної скла, почала черпати руни.
Коли палець прочорнив останній символ, сферичне скло відкрилися.
Корі з радістю усміхнулася. Хоч маленьке магічне коло на замку відрізняється від попереднього, але для неї це не було проблемою.
Вона просунула руку всередину і схопила протиотруту.
— Эх... — зітхнув Билли.
Корі тут же напружилася. Може, Біллі чекав поки вона візьме протиотруту, щоб напасти?
Корі приготувалася до бою!
Біллі не була настільки сильною в бою, як Джеро і у прямому конфронтуванні Корі був шанс втекти з протиотрутою.
Але ледь вона зібралася витягнути руку зі скла, як раптом відчула, що щось гостре впилося їй у зап'ястку.
Побачивши, що Корі замерла, Біллі неквапливо сказав:
- Шприц всередині вже наповнений твоїм радіоактивним токсином Альфа. Якщо ти спробуєш витягнути протиотруту, то токсин відразу буде введений тобі у кров. Радіоактивний токсин, ти знаєш, до цих пір не має протиотрути.
— Ось де ви чекали на мене, — відповіла Корі.
Біллі підняв на неї очі. Дивлячись на розлючену Корі, він із важким почуттям сказав:
- Ти раніше не була такою поспішною. Схоже, ти справді поспішаєш. Цю пастку приготував не я, а наставник Гудо, спеціально для тебе. Він знав, що ви з Солом друзі і що ти, ймовірно, прийдеш за протиотрутою, щоб врятувати його.
Біллі заступився за Гудо.
- Але він не хотів тебе вбивати. Якщо ти просиш тут один день, шприц втягнеться назад і тоді ти зможеш забрати протиотруту та піти. Це теж заради твого порятунку.
Біллі не попередив Корі про пастку в скляній посудині, тому що не хотів, щоб вона поверталася на поле бою.
Дихання Корі збилося. Вона опустила погляд на свою руку в склі.
Шприц, що впивався їй у зап'ястку був прозорим, можливо, це був ефект якогось заклинання, але Корі звітливо відчувала, як щось гостре чавить їй на шкіру.
Вона дивилася на своє зап'ястя, а в розумі стояла картина Сола, чиє шкіра повільно плавалася.
— А ты? Якщо я вирішу піти, ти нападеш на мене? - Голос Корі став м'яким, але спина її була напруженою.
— Ні, — усміхнувся Біллі.
Він поплескав по стільці, на якому сидів.
— Я не завадив їм, вони наклали кайдани на мене. До настання темряви я не можу відійти від цього стільця далі ніж на метр.
— Ось як, — кивнула Корі. Її погляд став порожнім, наче вона змирилася.
Побачивши це, Біллі з сумнівом сказав:
- Якщо тобі нудно... Ми можемо поговорити про твоє радіоактивне токсини. Мені завжди було цікаво, може ми зможемо обговорити... Корі, що ти робиш?
Біллі був в шоці!
Він, захоплений, говорив, але раптом побачив, що Корі витягла руку з скляної судини, міцно стискаючи в долоні пляшечку із протиотрутою.
І на її зап'ястя, хоч воно і було покрите шаром металевого захисту, виднівся чорний слід від уколу.
Біллі не знав, що сказати. Його губи тремтіли, і він міг лише дивитися, як Корі, взявши протиотруту, згрібла зі столу ще багато матеріалів і кинулася до виходу.
- Ти жити не хочеш! — Нарешті крикнув він, коли вона вже була в дверях.
Корі на мить застигла і, напівобертнувшись, спокійно сказала:
- Вибач, чекати колись. Хочу в туалет.
Не встигла вона договорити, як її силует вже зник у коридорі.
Мабуть, їй дійсно було дуже потрібно.
Дуже...
А за межами Вежі, в саду, коли Сол побачив, як Анза випустив у небо вогняну кулю, він зрозумів, що, ймовірно, має ще козир в рукаві.