У цей момент Горса зачурився, наче не почувши крику, вказівний палець лівої руки у макашку Конші.
Коли він обережно витягнув палець, на його кінчику висіла чорна, в'язка, гелеподібна субстанція.
Коли він витягував цю чорну субстанцію, крик ставав все голоснішим.
За спиною Горси Юла тремтіла все сильніше.
Коли чорна субстанція витягнулася на висоту людського росту, Горса легко струшив пальцем.
Гелеподібна маса відразу почала змінювати форму, перетворюючись на вишукану жіночу фігурку. Потім чорний колір зійшов, і здалося прекрасне обличчя.
Той, хто спостерігав за цим, мимовільно переводив погляд з Юли на нову жінку і назад.
Тому що жінка, яку витягли з голови, була точною копією того обличчя, яке одного разу показала Юла!
Хіба той, кого Сол вважав Юлією, насправді не був госпожанкою Юлою?
У наступну секунду Горса тихо вимовив:
— Вині, йди сюди.
— Не піду! — У цю мить та, що раніше була Юлою, або, точніше, Віні, голосно закричала. — Не думай, що я пожертвую собою заради воскресіння Юли!
Горса повернув голову, оскільки Віні стояла за його спиною. Його голова повернулася на 180 градусів? - І повторив:
— Вині, йди сюди.
— Не піду! Не піду! — Вині затиснула вуха і п’ятилася назад.
Горса тихо зітхнув. У голосі він почувся ледве вловимий тремтіння. Він підняв ліву руку до Віні, яка вже відступила на край сірого бар'єра.
З долоні Горси вирвався промінь світла товщиною з вказівний палець і миттєво проколов живіт Віні.
- А-а! — Вині видала болісний, пронизливий крик.
Але вона не могла чинити опору. Як пташка, пронизована стрілою, вона могла лише дозволити мисливцю притягнути її до себе.
Пронизливий крик ставав все голоснішим, коли промінь світла тягнув його до Горси.
Тоді, коли Сол мовчки спостерігав за цим, то почув від своїх знайомих стародавню фразу.
"Розбий це!"
Сол поспішав. Він повернув голову до Гудо і побачив, як той з силою рве на підлогу свою посудину з зіллям!
« Так це він! » — здивувався Сола, але він не рушив.
Команда, що проникла в його мозок, була відразу ж поглинена щоденником.
Те, що він бачив у своєму духовному тілі, лише слабко вибухнуло і не вплинуло на його дії.
З іншого боку, Гудо, який вже розбив свою посудину, з подивом дивився на нерухомого Сола.
— Як ти?. - Гудо все ще не було рота на обличчі, а голос доносився звідкись з живота.
Соул міцно стискав у руках своє зілля і обережно дивився на Гудо.
Після того як Гудо розбив свою посудину, зілля розлилося по підлозі.
Через неправильний час і спосіб введення, магічне коло під ногами Гудо тільки слабо засвітився, але не активувався.
Горса, який тільки-но притягнув до себе Віні, звичайно ж, бачив дії Гудо.
Його срібні очі звузилися в щулочки, а голос став крижаним.
— Гудо...
Але він не встиг договорити, як розбитий на підлозі судина раптом почав танути, наче лід.
Побачивши це, Сол відразу підняв руки, прикриваючи своє зілля.
Ця сферична судина також була з підвохом!
Справжня мета наказу: "розбий це" - не знищити зілля, щоб перешкодити Горсі.
Вони хотіли розбити цю сферичну судину!
Спочатку цей горщик готував сам Сол. Але під час приготування зілля він був повністю зосереджений, а Горса не міг постійно стежити за якимось скляним посудом на столі.
Ця судина, очевидно, в якийсь момент підмінили.
Горса теж це миттєво зрозумів. Проблиск світла, який пронизував Віні, відразу зник. Він підняв руку і, як стрілу, випустив його в Гудо.
Очі Гудо розширилися. Він, здається, ледь встиг побачити промінь, як той вже проколов його груди.
Але не встиг Горса зробити щось ще, як сірий колір на бар'єрі з боку Гудо раптом став прозорим, наче його втопило.
Люди всередині і зовні бар'єра одночасно побачили один одного.
Першим за прозорим бар’єром був Рам.
І його жир, до цього розплився, як калюжа, зник!
Серце Сола шалено закололося. « Ні, його жир не зник, а зжаюсь в його тілі!»
Тепер Рам перетворився на звичайного 300-фунтового товсту, але його тіло продовжувало стискатися.
Жир ущільнявся, поступово перетворюючись на тверду броню!
Зустрівшись з Горсою, Рам покався в усмішку і дві його довгі трисувчасті руки прокололи роти двох товстих учнів поруч.
Вони не противилися, дозволивши його рукам увійти в їхні роти і вийти між ноги.
Кров, змішана зі смальцем, хлинула назовні, але в наступну секунду жир, порушуючи закони гравітації, почав тягнутися назад, і тіла товстих учнів, наче у вакуумному пакеті, почали стискатися.
Всього за дві-три секунди вони перетворилися в нормальної товщини, але мускулисті трисустачаті руки!
Загорнувши трансформацію, Рам усміхнувся. З невідомої кількості важивого товстука він перетворився на 200-фунтового гойдалку.
Його м'язи були рельєфнішими, ніж у будь-якого бодібілдера з попереднього життя Солу, і відливали жирним блиском. Коли вони рухалися, то здавалися твердішими за камінь.