"Старший учень зараз відновлюється, а то можна було б покликати його і обговорити все разом."
Один Байрон розробив зелень сірої речовини. У цій справі він безумовно розбирався краще за нього.
Сол потертий перенесення. Упродовж усіх цих днів він працював без зупинки і майже не спав, тримаючись на одній лише медитації. Мозок уже почав незначати.
Сьогодні він вирішив відпочити, набратися сил. А завтра піти з башти, щоб витягнути дух Агу і помістити його в посудину для подальших експериментів.
Сол все-таки спробував зілля із сірої речовини. Він не хотів цього робити, поки не дійде до крайнощів, але зараз, коли експеримент зайшов у глухий кут, йому довелося шукати нові шляхи.
Він швидко мився і легко на свою койку, збираючись як слід виспатися.
Але сьогодні йому не призначено було поспати спокійно.
У першій половині ночі, коли Сол під впливом Панні бачив прекрасні сни, де він був царем і богом, він раптом відчув щось дивне.
Око - яблука Сола шевились, але він не відкрив очей.
У цей момент у його свідомості пролунав тихий шепот Панні:
- Брате Сол, хтось наближається!
« Знаю. Не слякай його".
Мозок Сола миттєво прояснився. Він продовжував лежати в тій самій позі.
Якийсь дух тільки що проник у друге сховище з Мегслоя. Але, висунувши тільки голову, негайно повернувся.
« Хтось хоче перевірити, що я роблю? Якщо я вдаватиму, що нічого не помітив, він увійде? "
Якщо б людина не могла увійти, то була б безпечною для бронзових воріт.
А тих, хто міг пройти через Мекслой, Сол знав лише трьох.
Перший — Господар Вежі Горса. Але йому зовсім не було потреби так його прощупувати, тому що Сол його б все одно не помітив.
Друга - Хайді. Хоча вона, звичайно, не наважилася б знову на нього напасти, але підглянути - цілком могла.
Третя... Це Юла.
Після того, що сталося зі старшим учнем Байроном, Сол відчував, як вона дуже уважно стежить за його реакцією.
Невже, через стільки днів вона знову вирішила його перевірити?
Сола це не дуже турбувало, але старший учень Байрона на полиці ніколи не міг виявити.
Поки той тільки підглядав. Якщо він увійде у сховище, Солу доведеться навіть видати свою гостроту, встати і налякати його.
Але тут Панні, підлетівши до його вуха, прошепотіла:
- Брат Сол, він пішов назад. Я піду, подивлюся.
Панні злетіла і покрилася в стелі, прокралася у Мегсій.
Соул не хотів відпускати Панні одну і, поспішно відділивши душу від тіла, пішов за нею.
Панні відразу підлетіла до нього, побачивши Сола.
— Братец Сол, вона не увійшла. Ушла вглиб Мегслоя.
Соул не почав відразу кидатися в погоню, а подивився на очі вгорі.
Минулого разу ці очі затягли його в ілюзію і намагалися вторгтися на його Ментальну платформу.
Але зазнали невдачі і були поглинуті зірками на її периферії.
З тих пір, варто було їх поглядом зустрітися, як вони ...
Не гаючи страху, що Сол побачить їх за ним.
Хоча їхня поведінка стала дуже дивною, але принаймні вони не намагалися йому заважати або шкодити.
Потовстівши у Панні напрямок, Сол обережно поплив туди.
У Межсло було темно і повно хаотичних, туманних домішок. Часто минали очі.
Загалом, якщо хочеш десь сховатися і якщо тебе не помітять ці очі, то це непоганий вибір.
Соул обережно просувався вглиб Містла, використовуючи темряву та домішки для того, щоб приховати свою фігуру.
Незабаром він побачив знайомий чорний силует.
« Юла? Вона що, часто тут буває?"
Поки Сол думав, він раптом побачив, як чорний силует Юли поступово почав винаходити її оригінальний образ.
Соул вже бачив її в справжній вислові, але тільки один раз.
Після цього Юла майже завжди залишалася у вигляді чорного силуета. Очевидно, їй так було звично.
На цей раз вона не тільки скинула тінь, але і, як шкіра, здерла її із себе і недбало відкинула в бік, дозволивши їй парити у темряві.
Без тіні, яка її приховала, Сол нарешті зміг побачити вираз обличчя Юли.
Вона дивилася на цю чорну шкіру з явним відразою.
« Чорний силует Юли зроблений з тіла Івана. Хм, схоже, Юла не дуже цінує жертву учня Горси".
Тепер Соул дивився на Юлу з третьою відразою, третю - осудом, а інші емоції ретельно тримав під ввічливій посмішкою.
« Вона спеціально прийшла сюди, спочатку перевірила, чи сплю я, а потім вирушила вглиб Мегслоя, щоб скинути шкіру...»
"Скидати шкіру?" - подумавши про це, Сол раптом відкрив у щоденнику чарівника смерті записи останніх днів.
« Скидати шкіру? Скинення одягу?»
« Ненависть скидає одяг?»
Сола осеніло. Нарешті він зрозумів, до кого відходила четверта частина річної перестороги Днівника!
Юла, скинувши свою тінь, була справжньою красунею. Вона була на сім десятих подібна до сучасної величної герцогині Кемою, Кіру.
Але темпераменти були зовсім різними, і ця схожість зменшилась до трьох десятих.
« Що Юла робить в Межлоі?» — Боячись, що вона його помітить, відступив ще трохи назад.