Сол намагався розкласти сіру речовину та лазурит. Але їхнє ядро було одночасно і міцним, і крихким.
При насильному розходженні вони перетворилися на домішки і деяку злу волю.
Не можна було з певністю сказати, чи це був їхній вигідний склад або результат порчі.
Під час аналізу Сол відкинувся на спинку стільця і, непритомно вернувши у руки гусове перо, почав задумуватися: « Чи Юла приймала саме цю злу волю зі сірої речовини та лазуриту? Але навіщо їй, духові, це потрібно? "
Соул не був впевнений, чи там ще були якісь діючі компоненти, яких він поки що не помітив.
« Якщо так і не розберемося, то доведеться спробувати самому. Лазурит надто токсичний, але спочатку можна спробувати зелень сірої речовини. Принаймні, старший учень Байрон приймав його півроку, і з його тілом не було ніяких очевидних проблем."
Щоденник ніяк не попереджує Сола від прийому зілля із сірої речовини.
Очевидно, для нього не було смертельної небезпеки. Довготривалих наслідків, мабуть, теж.
Сьогодні запас розчину сірої речовини майже закінчився. Сол вирішив приготувати ще декілька порцій, а потім особисто прийняти і оцінити його дію.
Звичайно, через ситість під рукою не вистачало. Але оскільки він отримав дозвіл на дослідження сумісності лазуриту і свого зілля, то міг попросити його у наставників Рама й Каза.
Наступного дня, поки не доставили матеріали, Сол вирішив відвідати Корі і продовжити її експеримент зі зв'язаними речовинами.
Подібно до цього, сон мав використовуватися в експерименті після воскресіння. Звичайно ж, Солу потрібно було перевірити, чи він не конфліктує з його власним домом.
Тому він, не тавшись, взяв своє зілля і відправився до Корі.
Корі, як і очікувалось, була в лабораторії наставника Гудо.
Вона не сиділа, а стояла, зігнувшись над столом, і, впернувши в нього ліктами, пильно дивилася у свої записи, ніби хотіла подивитися на них діру.
Соул, несучи стопку матеріалів і записів, увійшов в лабораторію.
- Що читаєш? — Проходячи повз, він подивився їй крізь плече і побачив, що це ті самі дослідження по зменшенню шкоди, яку несе дух зв'язку.
— Зайшла в глухий кут? — Сол поклав свої речі на лабораторний стіл навпроти.
— Не тільки. Мене ще й наставник розкричав.
— За що? За твій сьогоднішній проект?
Корі підняла голову. Її жорстке волосся, гойдаючись, стукнулися один об одного з легким металевим дзвінком.
Вона з’їдала їх, і золотаві пряди знову стали м’якими.
— Наставник сказав, що я обрала не те місце. Усі працюють над тим, як збільшити в’язкість зв'язку, а я одна - над зменшенням болю.
Вона підперла щічку рукою.
— Але ж наш піддослідний - пані Юла. Не будь-яка тварина чи неживий матеріал. Хіба не варто брати до уваги її почуття?
- Поглянь на склад цих зелень. Можна уявити, як вони завдають болю. Але ніхто не робить того, що міг би зробити. Моя бабуся часто казала: « Краще померти, ніж так страждати ». Тоді я не розуміла, яких страждань вона зазнає. Але зараз я чітко уявляю, який біль доведеться знести пані Юлі, коли почнеться експеримент.
Корі дуже зітхнула.
— Эх, жаль, нікому немає до цього справи.
Соул вперше бачив таку пригнічену Корі. Він зігнув вказівний палець і постукав по столі.
ми не люди?
Кори фиркнув і розсміялася. Вона раптом згадала, що вони з Солом якраз і займаються тим, щоб зменшити біль.
Хоч наставник Гудо і не цінував її зусиль, постійно намагаючись втягнути її в інші проекти.
Вона нарешті випросталася і, встившись підборіддя, заявила:
— Людина я, ще питання, а ось ти - точно ні!
Соул закотив очі.
Треба ж, лаючись і себе не забула.
Соул розклав свої записи, вирішивши трохи підбадьорити Корі.
- Що стосується анестезії для свідомості, у мене тут...
- Корі, тебе кличе наставник Гудо.
До них підійшов учень третього рангу і, зупинившись у трьох метрах, гукнув її.
Корі різко обернулася і кілька секунд пильно дивилася на нього. Той навіть відступив від її погляду на півшага.
— Ты... Ти поквапся. Я не вру, — поспішно сказав учень і швидко пішов.
Корі все ще дивилася йому в спину, поки він не сховався за дверима лабораторії.
ти вже можеш відганяти учнів третього рангу? — Усміхнувся Сол.
Корі відразу ж знову різко обернулася і втупилася на Сола своїми золотисто-медними очима.
Соул не поступився і втупився на неї у відповідь.
Вони, як трирічні діти, з хвилини скинули один одного поглядів.
Зрештою Корі почала дивитися і пробурмотіти:
— Дитячий сад.
Вона кинула Солу стос записів.
— Приглянь. Минулого разу хтось намагався підглянути мої записи. Я помітила його вчасно і провчала.
- Той, що тільки-що був? Незвучно поаплодував Сол.