Почувши це, Сол із запалом згадав жахливу половину скляної голови Конші і безлотний, розпливчастий силует Івана, що щоночі блукав по коридорах.
Риба-сабля продовжувала свою розповідь, намагаючись через спогади зрозуміти, як вона дійшла до такого стану.
— Трансформація Конші полягала в тому, щоб помістити кілька пошкоджених душ у своє тіло, аби можна було довго спостерігати за тим, як організм приймає різні душі. А Іван повинен був відокремити душу від тіла і тимчасово оселитися в трупі Безлікого, щоб перевірити, чи можна, не умираючи, одночасно керувати двома тілами, а потім поступово повністю перейти до нового.
Почувши про Безліка, Сол раптом згадав, що вже десь чув про цю расу.
« А, — подумав він подумки, - чи твоє тіло використав Іван для експерименту?»
— Ні, господаре, — відповів Агу. - Я б хотів, щоб моє тіло дійшло до сьогодні. Але насправді, його давно вже розчленував і вивчив попередній власник цієї вежі. Він був дуже зацікавлений у фізіології Безліких.
Схоже, що попередній власник Вежі теж був садистом.
« Хто був попереднім господарем? — З цікавістю запитав Сол. - Він якось пов'язаний з Горсою?
✔ Я знаю лише Каміль, і він також був із роду Сіячів. Але одного дня він раптово поїхав, а через кілька днів з'явився Горса і зайняв Башню.
Раніше Горса обіцяв Солу, що після успішного експерименту він передасть йому Башню.
Тоді він не дуже-то повірив.
А тепер, схоже, це було цілком можливо, адже Горса і сам, здається, досить легко її отримав.
Поки Сол та Агу спілкувались у щоденнику, риба-сабля продовжувала розповідати про трагічну долю своїх товаришів.
- ... трансформація Івана повністю провалилася. Труп Безлікого мутував і почав заражати Івана. Коли він спробував повернутися в своє колишнє тіло, воно його відібрало. І тоді... Бідний Іван залишився без тіла.
— Дуже сумно, коли він повернувся зі своїх думок і зітхнув.
Юла сама відмовилася від свого тіла, та й за її спиною стояв Горса.
А Іван втратив тіла через експеримент - хто знає, чи добровільно? « Очевидно, що Горса не захищав його духу так само, як і Юли. Тому Іван, мабуть, перетворився на щось подібне до духу помсти.
А може, і того гірше.
Все залежало від того, наскільки сильно на нього впливала брудна.
Розповідаючи про долю Конші та Івана, риба-сабля замовкла.
Соул був упевнений, що коли б у риби були сльози, вона би зараз заплакала.
— А ты? — запитав Сол. — Яку трансформацію відбувся ти?
До цих пір Сол не був упевнений, що ця риба справді Хейвуд.
У ілюзії в Межсло, ця істота мала свіжі спогади і раптом з'явилася у хаотичного трощів із спогадами десятилітньої давності.
Хоч він і говорив, що трансформація буде тільки завтра, але при цьому розповідав про її результати.
Його пам’ять була затьмарена, а розум — затуманений.
Це змусило Сола запідозрити, що дух в рибі міг просто якось бачити те, яке відбувалося у Башні.
Зрештою, це були очі. Здатність підглядати не була б чимось надзвичайним.
А в цьому Башневі було багато місць з туманними людяками, яких не можна було побачити ні очима, ані за допомогою медитації.
Якщо припустити, що ці туманні чоловічки є породженням очей з Межслоя, то це логічно.
У відповідь на питання Сола риба-сабля злегка здригнулася, але я думала, що сама цього не помітила і як нічого не було в тому випадку відповісти.
— Моя трансформація була пов'язана з моєю сестрою Хайді...
Раптом голос риби орвався.
Рожевий палець торкнувся її хрусткий маленької голови.
Риба-сабля сильно затряслася, і вся її підсмажена шкіра тут же висипалася, обнаживши жовтуватое м'ясо.
Потім січне м’ясо почало зникати шматок за шматком, наче невидимий рот прямо на очах Сола пожер його без жодних кісток.
Соуле, який до цього часу недбало сидів за лабораторним столом і побачив рожевий палець, відразу схопився.
- Наставник!
- Горса не дивився на Сола, його погляд був прикутий до кінчику пальця.
Коли невидимий рот доїв рибу, на його пальці залишився звивалений отутий черв'як.
Соул також подивився на цього черв’яка і побачив, що він складається з багатьох спотворених від жаху людських облич. Ці обличчя кричали і ревели, немов щось проклинаючи.
Але Сол не чув ні звуку.
Здавалося, вони втратили засоби для виштовхування звуків.
У груди Горси тріснула невелика щілина. Він просунув у неї іншу руку і дістав маленьку янтарну коробку.
Потім він кинув туди туманного черв’яка з тіла риби, помахнув зап'ястям, закривши кришку, і знову прибрав коробочку в щілину на грудях.
Увагу Сола простежив за коробкою вглиб щілини. І в ту мить, коли він прибрав руку і щілину почала закриватися...
Він раптом побачив половину обличчя!
Обличчя не було страшним, навіть красивим.