- Я думав, ти почнеш з духу.
У його голосі лунали нічні сумніви. Очевидно, він бачив занепад плану Сола, але в той же час його манили особливі властивості духу.
Соул розумів. Від самого початку Горса зацікавився тим, що він міг вселитися у чужі тіла і повністю зливатися з ними без відторгнення та зараження.
Це була властивість, про яку більшість духів помсти та злих парфумів могли тільки мріяти.
— Я намагався зрозуміти свою особливість, — відверто визнав він. — Але ви, мабуть, самі розумієте, що найважче людині пізнати себе.
Горса кивнув.
— Самосвідомість така ж складна і невпевнена, як дослідження пустоти.
— Я також намагався з’ясувати, звідки в мене ця особливість. Чесно кажучи, я навіть не пам'ятаю, як опинився в цьому тілі. І до того, як потрапити сюди, я не був магом.
— Я вірю в останню фразу, — кивнув Горса. - Невігластво не приховаєш.
Сол: «...»
Значить, до його перших слів Господар Вежі все-таки віднісся з сумнівом. І не почав докопуватися, ймовірно, лише тому, що не хотів пошкодити єдиний у своєму роді зразок.
Саме тому Солу потрібно було ще більше підкреслити свою неповторність. Поки він не мав можливості захистити себе від Горси, йому треба було зробити так, щоб той відмовився їсти на нього.
- Я намагався по-різному досліджувати своє минуле, але все неефективно. Думаю, мені просто не вистачає знань.
Почувши це, Горса раптом запропонував:
— Или... Можна мені поглянути?
Сол завмер.
У його голові промайнуло багато думок.
Він представив, як Горса проникає в його мозок і всі його таємниці стають відомі.
Представивши, як від такого грубого вторгнення він перетворюється на ідіота.
Але що змусило його серце забитися швидше, так це думка про те, що Горса, спробувавши дослідити його минуле, зіткнеться з такою ж небезпекою, як і Кошмарний метелик, а потім ... потім... буде поковтане Днівником і стане його слугою!
Від однієї цієї картини дух захоплювався!
Соул розвів руки в сторони, його тіло злегка тремтіло.
- Якщо хочете... Тільки будьте обережні, можливо невідома віддача.
На його здивування, Горса відразу посміхнувся очима.
— Тоді, мабуть, не варто.
І він знову заглибився в вивчення записів Сола.
Сол залишився стояти, як сплетений.
Він відчув, як по тілу розливається слабкість, і не міг зрозуміти, чи було це полегшення або розчарування.
Але Горса вже змінив тему.
- Видно, що ви дуже впевнені в цьому експерименті. Схоже, ти розробив його не вчора. І прийшов сьогодні з таким ентузіазмом не тільки для того, щоб показати мені свої результати, вірно?
Розмова повернулася в потрібне русло, і Сол перестав витатати у хмарах.
— Да, наставник. Я хотів би дізнатися більше про новий план експеримент по воскресінню, про який ви говорили. І якщо ви вважатимете можливим, я теж хотів би в ньому брати участь.
Сказавши це, Сол похлопав по плечу поруч Біла.
- І я вважаю, що мій план не гірше за лазурит. Більш того, у мого плану є одна перевага.
- Яке?
- Матеріали у моєму плані є головним чином тим, що вже зареєстровано в Башні. У ньому немає таких речей, як лазурит - матеріалів, отриманих ззовні і не до кінця вивчені. Такі матеріали, хоч і нові, але можуть дати неприємні сюрпризи на останньому етапі експерименту.
Горса знову замовк.
Його срібні очі зісковзнули по обличчю Сола, за записами в його руках, кам’яним саркофагу перед ним.
Нарешті, його погляд знову зупинився на Солі.
- Звідки ти знаєш, що я збираюся почати фінальний експеримент?
— Догадався. Але головна причина полягає в тому, що ви раптово розбилися з людьми із «Земного корабля ». Уайлд, капітане?
— Ти вже тоді про це подумав?
- Тоді я тільки подумав, що ви, наставнике, затіяли щось велике.
Горса притиснув руку до грудей.
- Ситуація розвивається трохи швидше, ніж я думав.
Він, здавалося, не хотів вдаватися у подробиці.
- Ти хочеш брати участь. Все одно, крім лазуриту, я пробував і речі безпечніше. Якщо твій план виявиться кращим, можна буде використовувати його. Або роздивитися обидва варіанти.
Ціль було досягнуто, і Сол посміхнувся ще слухняно.
— Дякую, наставник. Можу я тоді взяти з собою записи по експерименту з лазуритом?
Горса недбало махнув рукою, і біля ніг Сола виросла стопка книг заввишки в півлюдини.
Соул поспішно забрав їх у свою компресіонну сумку.
— Вежа з Академії Байдун? — запитав Горса, дивлячись на сумку в нього на поясі.
— Да, купив на дирижабле. Але вона може бути не такою зручною, як ваші методи зберігання.
Вони всі ці роки працювали над такими дрібниками, але не змогли досягти успіхів у вищих галузях знань. Хех, магія не призначена для широких мас. Вона теж може призвести до катастрофи.
"Наставник Горса на щось натякає?"
Соул запам’ятав ці слова.