Тому що він як і раніше лежав у кімнаті, і все навколо було таким же, як колись.
Але коли він сів на ліжку, то побачив, що за його спиною з’явилася пара срібних крил метелика.
Крила виглядали так, наче були вирізані з сріблястого металу, але, доторкнувшись їх, Сол відчув тонкий, ніжний пушок.
За допомогою інформації, яка виникла в його свідомості, Сол змусив крила за спиною повільно помахати. Коли він зрозумів, що може вільно керувати ними, то відразу замахав їх з високою частотою.
Він не відчував руху, але оточення навколо почала швидко змінюватися.
Він був у швидкісному поїзді і спостерігав за тим, як стовпи та дерева проносяться через вікно.
Крила раптово зупинилися, і він опинився в світі химерних та неземних форм.
Тут все було залито переливаючим світлом. Окрім цього світла, він бачив лише кількох маленьких дітей, які були в сяючому світлі.
Ці людиноподібні діти, мабуть, були свідомими господарями снів і виглядали невинно.
Цього разу Сол змахнув крилами повільно. Його тіло почало рухатися, поступово наближаючись до немовлят у світлі.
Але підійшовши ближче, він виявив, що у цих немовлят... не було облич.
Їхні тіла були звичайними, але обличчя - наче стёрти.
Може бути, від подиву Сола виникла хвиля свідомості, а може, він підійшов занадто близько, але один з немовлят шевельнувся і повернув до нього свою безлику голову.
« Це не старший учень Байрон», — миттєво визначив Сол за його ментальними коливаннями і перед тим як інші немовлята відійдуть назад, швидко закривав крилами.
Швидкі змахи крилами дозволяли переміщатися між людьми, різних свідомості.
Повільні помахи рухаються в межах одного сну.
Легенди про Кошмарних метеликів були повні таємниць, але й у них мали свої обмеження, інакше їх не переслідували по всьому світі маг другого рівня.
Вони шкодили людям, в основному, поступово, здійснюючи їхні спогади.
І головним інструментом для цього був саме сонний патруль.
Коли картина знову застигла, Сол побачив два гігантських обличчя.
Ці обличчя були величезні, підпіруючи небо. Соул летів якийсь час, але зміг піднятися лише від рота до ніздрів.
"Такі великі, що навіть не розгледіти рис".
Поки Сол думав, як на них вплинути, один з облич раптово відкрив очі.
Здавалося, що воно помітив Сола. Очі яблука з намаганням зісковзнули вниз.
Потім воно раптом розкрило рот, і сильний потік повітря відкинув Сола до переносниці другого обличчя.
Від цього друге обличчя теж прокинулося.
« Це не він» — переконавшись, що це не Байрон, Сол відразу замахав крилами.
Два гігантських обличчя відразу почали віддалятися.
Потім Сол змінив ще кілька десятків снів.
Він навіть запідозрив, що один з них належав якомусь духу помсти.
Цієї ночі Сол не зустрів надто небезпечних істот, але й свідомість старшого учня Байрона так і не знайшов.
Незважаючи на допомогу Панні, після дослідження декількох десятків снів, Сол, через втому духовного тіла, був викинений зі світу мрій.
Цього разу він швидко засинав у глибокий сон.
Наступних три дні минув той самий цикл: вдень Сол вивчав зілля із сірої речовини, першу половину ночі шукав і потім спав.
Ось тільки відстань між снами рідко збігалася з відстанню між їх творцями. Отже, хоча Сол спав у сусідній з Байроном кімнаті, він так і не зміг знайти слідів духу старшого учня.
Чим більше часу пройшло, тим сильніше він хвилювався.
На ранок четвертого дня у двері кімнати Сола постукали.
Соул, який ще спав, відразу відкрив очі і схопився з ліжка.
Він поспішив відкрити двері і з радістю побачив на порозі Корі.
- Нарешті ти прийшла, з полегшенням випорожнюв Сол і впустив її всередину.
Під очима у Корі були два півмісяця темних кіл. Ввійшовши, вона опустилася на єдиний стілець у вітальні.
- Жахливо втомилася. Два дні поспіль я робила десять порцій високоякісного зв'язку. І все це на очах Господаря Вежі. У мене досі ноги ватні.
Коли вона вперше зустрілася з Горсою Корі, то налякалася і впала в коліна. За три дні спілкування вона почала поводитися до нього більш природно.
На цей раз ноги у неї підкаялись дійсно від втоми, а не страху.
Соул якраз і хотів запитати її про зв'язок речовини - записку в її кімнаті він залишив саме для цього, тому відразу подав їй води та їжі.
- Можеш дати мені формулу високоякісного зв'язку?
Корі, жадібно пивши воду, поставила склянку і подивилася на Сола.
Вона лише на мить замислилася.
— Можу. Вчитель все одно не казав, що це від тебе треба тримати в таємниці.
І, се промовивши, відклала воду і взяла зі столу Сола папір та перо, почала писати.
Приготувавши десять порцій, вона знала формулу напам’ять.
Соул дивився, як вона виводить на папері весь процес, і подумки прикинув чи немає в поєднанні цих матеріалів будь-якої прихованої небезпеки.