Соул пам’ятав, що Байрон і Джеро майже не спілкувалися.
І до високопоставлених членів групи взаємодопомоги Байрон ставився холодно.
Він був самотнім і ніколи не контактував з групою.
Погане передчуття охопило Сола. Інтуїція підскакувала, що щось не так, і він прискорив крок, щоб розглянути їх краще.
Але в цей момент з проходу вийшов третій чоловік і загородив йому дорогу.
Соул підняв очі і побачив усміхнене обличчя Ло Кая.
— Привіт, Сол.
— Доброго дня, старший учень Ло Кай, кивнув Сол і обійшов його.
Ло Кай здивував брови і пішов слідом.
- Старший ученик Байрон, ви їдете? — Підійшовши до карети, запитав Сол, заглядаючи всередину.
Першим обернувся Джеро. На його обличчі все так само грала гола ухмилка.
— У нас завдання. Що, теж хочеш приєднатися? Я не проти.
Соул проігнорував його і подивився на Байрона.
Той повільно повернув йому голову і так само повільно кивнув.
— Да.
Начебто, нічого незвичайного.
А Джеро тоді вештався біля себе.
— Хоч тебе і немає у списку, але якщо хочеш, залазь.
Соул не бачив, як за його спиною усмішка на обличчі Лоя Застила, а вираз став зловісним.
На жаль, у звичайній ситуації Сол не повинен був би знову залишати Башню найближчим часом.
Він тільки що отримав магію напівельфа, і хоч вже навчився її, йому потрібен час, щоб стабілізувати та повністю підкорити собі цю нову силу.
Але коли Байрон бачить, як він їде з двома людьми, яких раніше не терпів, інтуїція ніби ігла, то мозок Сола не дає йому спокою.
— Тоді я...
Однак коли він уже збирався застрибнути до карети, Байрон ледве похитав головою.
— М-м- м...
Сол завмер на місці.
— Не ешь? — Джеро, побачивши, що Сол так і не вирішує застрибнути, потиснув плечима. Його обличчя вже не виражало такого ентузіазму. - Ми поспішаємо. Поїхали.
Ло Кай теж не сів у карету. Він як і раніше стояв за спиною у Сола.
Здавалося, він з'явився тут лише для того, щоб проводити їх.
Він з усмішкою помахав Джеро і Байрону. Джеро махнув у відповідь, а Байрон вже відвернувся навіть не збираючись прощатися з Лоем.
Але це було в його дусі.
Напружені плечі Сола трохи розслабилися.
— Ладно. Тоді, коли старший учень Байрон повернеться, я зайду до нього з запитаннями.
Байрон, вже прихований тінню капюшона, ледь помітно кивнув.
Сола і Лоя повільно віддалялися від нього.
— Соул, як це у тебе виходить, що після кожної вилазки твоя сила так зростає?
Тільки зараз Ло Кай, здавалося, помітив зміни в магічних коливаннях Сола. Посмішка на його обличчі стала трохи гіркою.
Соул не був настроєний на світські розмови і лише кивнув.
— Випадково. Я піду, старший ученик Ло Кай.
Така зневажлива відповідь змусила Лоя Какай здивовано підняти праву брову.
Але не встиг він нічого сказати, як Сол вже розвернувся і пішов геть. Чорна мантія учень злегка колихнула в повітрі.
Ло Кай залишився стояти на місці. Він дивився спину Сола, а потім знову втупився у ту сторону, куди поїхала карета.
Тільки коли вона сховалася за деревами, в його очах блиснув холодний вогник.
Сол швидкими кроками попрямував прямо зараз... у свою кімнату в гуртожитку учнів на 12 - му поверсі Західної вежі.
Через лінивство, а також через те, що він давно там не жив, Сол так і не змінив кімнату після отримання третього рангу.
Цього разу, повернувшись додому, він не пішов відразу в другу сховищу для того, щоб розібрати свої трофеї та записи. Замість цього він зайшов до кімнати і недбало скинув на підлогу сумку, плащ та інші речі.
А сам з глухим стуком опустився на дерев'яний стілець із високою спинкою.
І негайно відділив душу від тіла!
Дух, який не було видно оком, вислизнув з плоті.
Обличчя духовного тіла Сола на мить пішло брижію, як вода, а потім засвоїло його нинішній вигляд.
Дух відірвався від підлоги і змив вгору.
Після другої фізичної трансформації, Сол рідко коли повертався з власної волі.
По-перше, через застереження Господаря Вежі, по-друге через страх Юли та інших.
Він постійно нагадував собі, що не можна втрачати голови від здатності відділяти душу від тіла.
Але сьогодні вибору не було!
Коли він побачив Байрона в кареті, йому спочатку здавалося, що його поведінка не є чимось незвичайним.
Тільки той факт, що він був разом з Джеро і Ло Кейя, викликав у Сола смутне занепокоєння.
Тоді він інстинктивно вдається до своєї звички - напівповільної медитації.
Ця дія вже стала частиною його м’язової та духовної пам’яті, і він міг активувати її без жодних підозр.
Але те, що він побачив, змусило кров в його жилах застидати.
У звичайному стані він відчував від Байрона лише нормальні магічні і ментальні еманації. Але в режимі напівповантаженій медитації він побачив, як з його пір виповзають тонкі чорні нитки, схожі на черв'яків.
А по обличчю Байрона, від макушки до прихованої комірцем шиї... простягалася тонка чорна лінія.