« Чи він був би такий самий щасливий, якби знав, що ця сміливість була народжена ненавистю? Чи, може, він був би радий ще більше? "
- Коли я побачив Короля ельфів, він видався мені дуже красивим і приємним оком. Я навіть під його впливом забув, як виглядала Кінша насправді. Але коли я зустрів напівельфа, то зрозумів, що його краса просто нереалізована. Король ельфів порівняно з ним - звичайна людина. Чому напівельф виявився гарнішим Короля ельфів?
« Король ельфів не обирали на конкурсі краси », — відповів Горса. — До того ж, їхні стани були зовсім різними. Тіло Короля ельфів давно померло, а розум - хто знає, чи він у своєму розумі.
— А що до напівельфа... — Горса тягнув пальці в замок, — йому просто не пощастило.
"Не пощастило?"
Соул не чекав відповіді і теж почав задумуватися.
- Ви хочете сказати, що його неймовірна краса є побічним ефектом, як прокляття?
Горса кивнув.
Хоча ельфи завжди були гарні, вони ніколи не надавали великої ваги зовнішності. Але з напівельфом все інакше. В епоху, коли всі ельфи були запечатані, остаточні вплив і сила ельфів почали тягнутися до єдиного, хто міг їх витримати. А сама сила ельфів вже вийшла з-під контролю...
Горса незрозуміло посміхнувся.
- Це як б нечистість постійно звучала до тебе, але величезна сила зробила би тебе все потужнішим. Якби ти міг бачити, то зрозумів би, що напівельф був ніби розбитий трупом і його зовнішність підтримувалася лише цією силою ельфів. Тому його краса була такою, що її неможливо запам'ятати в деталях. Його краса стала концепцією.
Згадуючи минуле, Сол зрозумів, що не міг відтворити в пам’яті риси обличчя напівельфа.
Пам’ятай лише, що він був нереалістичним.
Шкода, що ця краса була побудована на нестерпних стражданнях.
— Звичайно, будучи єдиною надією ельфів, високий обпалювання було йому тільки на руку.
З цим Соул таємно не погодився.
Не всі люди були обабіч тіла та зовнішнього вигляду.
Особливо на Горсу.
Пані Юла і Конша були красунями, але це не завадило йому без коливань відрізати їм по півголови.
Коли вони розмовляли, над головою пролунав пронизливий крик.
Важкий удар потряс землю прямо по курсу карети.
Кучер, зроблений з магії, миттєво натягнув вожді.
Цок-цок - металевий стук наближався.
Солу здалося, що він чує стук високих підборів по мармуровій підлозі.
Але він знав, що це не підбори. Це був справжній метал.
Щелк!
Дверцята карети безцеремонно відчинилися. На порозі стояла Кіра в повних доспеках.
На її серебристо-серих латах виднілися свіжі, ще не до кінця засохлі плями крові.
Кір не заходив, а просто стояла зовні, свербіж Горсу лютим поглядом.
— Ти спеціально дав мені мітку, щоб я примчалася і розібралася для тебе з людьми зі «Земного корабля»?
На відміну від Сола, який сидів прямо, Горса все ще розслаблено викинувся на спинку. Його поза була неприродною, але вираз обличчя - вкрай задоволеним.
- Ти ж скаржилася, що давно не билася? Хіба я не знайшов тобі гідного противника?
Кіра оперлася про раму карети і недбало встромила свій величезний меч у землю.
— Там були учні і маги першого рівня. А я хочу битися з другим. Де Уайльд? Чому його не було на кораблі?
« Я хотів доручити його іншій людині, але він утік », — похитав головою Горса. - Але він також заражений. Якийсь час не здасться.
- Чому ти раптом вирішив його вбити? — Кіра подивилася на нього сповідь. - Не боїшся, що хтось запам'ятає тобі Західний договір?
- З трьох чарівників третього рівня, що уклали цей договір, один помер, інший пішов. Хто наважиться мені щось приректи?
- Не забувай, що у смерті залишився учень в Академії Байдун.
Горса повернув до неї обличчя і, схиливши голову набік, посміхнувся:
- Думаєш, він наважиться прийти до мене?
Кіра скривилась.
- Якщо ти такий сильний, давай б'ємося?
« Не зараз, — знову закрив очі і відкинувся назад. - Боюся, я не зможу стриматися і вб'ю тебе.
Кіра закотила очі і раптом повернулася до Солу.
- Коли досягнеш другого рівня? Хочу битися з тобою.
Соул швидко обернувся і, зтиснувши губи, усміхнувся.
— Скоро, пані Кіра.
Очі Кіри розширилися, мабуть, на цілий сантиметр.
Вона лише підштовхнула Сола, але не сподівалась, що цей малий чоловік наважиться їй відповісти!
Вона здивовано подивилася на Горсу і побачила, що той, хоча й сидів з закритими очима, але бинти в кутках його губ піднялися усміху.
— Ц! — Кіра, не витримавши, розвернулась і пішла геть. Але, зробивши кілька кроків, зупинилась і стоячи спиною до них, запитала: « Аруба з Кнас скоро знову спробує прорватися на другий рівень. Хочеш, я його прикінчу?
Але Горса тільки ліниво простяг:
- Ти щойно напала на «Земний корабель». Академія Байдун зараз напевно вже висихнула і кинулася захищати Кнас. Хех, зрештою, знищення будь-який із сторін вплине на їх становище ... і на їхній доходи.