І поки Конша була поглинута своїм відбиттям, на присошках бджолоїдок щупалець, що тримали її, відкрили роти, вкриті гострими зубами.
Конша не помітила смертельної загрози, що сталася з усіх боків. Або ж вона помітила, що через безглуздість опору їй не вдасться зупинитись.
Тільки коли кілька щупалець впилися у її душу, її губи злегка здригнулися, але погляд так і не відірвався від дзеркала.
Сол стояв за дзеркалом і безстрашно спостерігав, як душа Конші поступово тьмяніє та нищиться.
Він підняв праву руку. Днівник над головою швидко знизився, опустився і завис над його долонею.
Щоденник все ще був розкритий. На його сторінках було зроблено кілька нових рядків пророцтв.
Коли він заманював Коншу у палац, щоденник попереджав його про смертельну небезпеку. Але Сол лише подивився на нього і відклав убік.
Він мав кілька способів дій, і декотрі з них могли уникнути смертельних атак Конші.
Побачивши, що попереджень немає, Сол шевельнув пальцем, і щоденник з бавовною закрився.
Шух-шухуха-шах -
Чотири силуети з'явилися за спиною у Сола. Вони не могли повірити, що Коншу загрожує вимирання.
Чим довше вони були в щоденнику, тим більше боялися його, і тим більш незбагненним видавався їм його господар — Сол.
Яка ж людина могла володіти такою жахливою силою?
Коли силует Конші став майже прозорим, Сол раптово прибрав щупальця.
Він наказав четвертим свідомістьм повернутися в щоденник, а потім, моргнувши, залишив з такою тяжкою працею створене Свідомий поле бою.
У реальному світі Сол все ще був прибитий до підлоги крижаними піками, але Конша, яка сиділа поруч з ним на коточках, вже впала на землю.
Після того як Свідкові поля бою поглинули енергію її душі, вібрація духовного тіла Сола зникла.
Магія знову потекла по його жилах. Він напружився, і крижані піки, які позбавили контролю свого господаря, розлетілися на осколки.
Тоді в пальцях Сола з’явився сувій — незначний лік.
Висихнув біле світло, і в поєднанні з регенерацією Сола, через кілька секунд він уже міг без труднощів піднятися.
Але він не зробив цього. Замість цього він розслаблено сів поруч з поваленою Коншеєю.
Вдалеку чорні щупальця і білий іней все ще билися, палац розвалився на очах.
Здається, що давня Пожираюча душа болото вже усвідомила поразку Конші і віднеслася.
Раптом тріск, що роздався поруч, повернув його увагу до того, чого він так і не зробив.
Скляний ковпак на голові Конші тріснув, і з нього викаталося кілька очних яблук.
І тут цей, здавалося б, мертвий чоловік заговорив.
— Я... красива? - Голос був ледь чутний.
Соул зітхнув. Його ще не до кінця застигла рука розслаблено лягає на коліно.
- Ти найкрасивіша.
Алі губи Конші посиніли, але все ще були зворушені слабкою посмішкою.
- Серед моїх очей... є один... Особливий... Очі напівельфа. Якщо Горса захоче зробити з тебе матеріал ... З'їж його... Напівголоса краще, ніж смерть...
Сол застиг. Він раптово згадав довгострокове пророцтво щоденника.
Невже те, що щоденник наказав йому знайти в ельфійській долині, було не якимось скарбом, а оком Конші?
Але чому він не попередив його, коли вони зустрілися минулого разу?
Невже щось змінилося?
Соул простягнув руку і, розсунувши кілька зарослих білою пліснявою очних яблук - без ментальні підтримки Конші вони були просто обмерзливі, — натрапив в самій глибині один з чорним зірочком, зовсім не зворушений мутацією.
На дотик він був твердим, наче зроблений з кришталика.
У цю мить щоденник у свідомості Сола розкрився.
◯Год 317-й за місячним календарем, 6-ий день 4-го місяця, ясно.Око, в якому міцність і крихкість єдині.
Сила, відірвана напівельфом.
Воно дозволить тобі бачити крізь ілюзію та брехню,
та й зарече на вічне переслідування непригані.
Око Вигнання.
Тсс, не дивись їм в очі... — Знову заговорила Конша. - Ти негайно залишив мене живим... Щоб... щоб знайти його, так?
- Маленький брехун! - Вуби Конші почали неконтролюватися, а нижня частина її тіла раптово розсипалася на шматки.
Як крижана статуя, кинута на підлогу.
— Що ж... Сподіваюся, тобі вдасться обдурити і Горсу. Їхні клани, що Сіють - майстри використовувати людей... Хай і він спробує, як це, бути використаним ...
Тріщини на тілі Конші вже дісталися від ніг до грудей і живота.
Раптом вона з останніх сил закричала:
— Горса, я не змогла прорватися на третій ранг, але і ти не пройдешся на третьому рівні! Я чекатиму тебе в Бездінні, щоб побачити твою мутацію!
Хруст!
Коли Конша висихнула, то вся покрилась тріщинами і звернулася до прозорого кристалу льоду. Потім вона розтікалася у калюжі брудної води, що сягала підлоги.
Найсильніша учениця другого рангу в Башні магів, безумця, яка наважилася використати голову Короля ельфів - так безслідно зникла з цього світу.
Раптом у повітрі закрутилися сніжинки, танцюючи в залах палацу.