Навряд чи Сол виголосив ці слова, як обличчя всіх присутніх змінилися, загравши усіма кольорами райдуги.
Монро, здавалося, хотів сказати, що Сол збожеволів, але так і не зміг вичавити з себе ні слова.
- Ти був у палаці? — Нахмурився Марк, побачивши кивок Сола. — Якщо так, то ми не можемо бути впевнені у твоєму психічному стані.
Після нападу меблів у палаці, деякі дійсно намагалися повернутися до виходу або домовитися з мешканцями палацу.
Але поверталися вони або божевільними, або мертвими. Що ще гірше, вони могли напасти на своїх же товаришів.
Небезпека підстерігала на кожному кроці.
Відтоді вони почали з підозрою ставитися до всіх довкола.
- Я можу довести. — Соул раптово звільнив свою ментальну силу.
Коли вона торкнулась кожного, всі вони відчули стабільність його духовного тіла. Звичайно, після такого широкого ментального сплеску він все ж злегка завибрував, але коливання були незначними і далекими від аномальних.
Але кожен, кого торкнулася хвиліментальної сили Сола, почув одну фразу. Ось тільки вони не знали, що інші почули те ж саме.
Жоден з чотирьох — ні напружений Монро, ані божевільна Касілора, ні обережний Марк, і тихий Конша - жодним м'язом не видавав своїх почуттів.
« Як і очікувалось...» — Сол посміхнувся, дозволяючи їм вивчати свій стан, а сам подумав: « Ні один з них не дурень".
Ті, хто вижив у Ельфійській долині, могли бути божевільними, але не дурними.
- Тепер ви вірите, що зі мною все гаразд?
Хтось вагався, хтось відвернув погляд, і першою, як не дивно, заговорила Конша.
Звісно. Твій ментальний стан стабільніший, ніж більшість з нас. Я вірю, що ти не збожеволів. Тоді, може, розповіси, як нам увійти в палац і не загинути під натиском цих білих фігур?
— Якщо ви не можете протриматися до входу в палац, то помріть тут, байдуже, що він кинув.
Він розгорнув руками.
- Я ж не обіцяв вас рятувати.
Між ними повисла моторошна тиша. І знову її порушила Конша.
— Здається, кожен буде сам за себе. Але як ти докажеш, що, ввійшовши в палац, ми зможемо покинути долину?
— Дуже просто, — відповів Сол. — Скарб ельфів було вкрадено з палацу. Якщо ми всі повернемось туди, то зможемо привести з собою злодія, замість того щоб ламати голову, намагаючись вирахувати його тут.
Марк лише похитав головою.
— Ми вже думали про це. Але коли ми наближаємось до палацу, то наче на нас нападають. И... Хто дасть гарантію, що навіть якщо ми приведемо злодія, мешканці палацу нас відпустять?
— Саме так, - підхопив Монро. « Коли той злодій крав скарб, ми всі були в палаці, але це не перешкодило йому втекти. А по-справжньому невинні загинули там.
- Ви загинули, бо думали тільки про те, як втекти. А я пройнявся глибоко в палаці і відкрив його таємницю.
— Яку таємницю? — Монро ожився.
- На верхньому ярусі палацу стоїть Білий трон. Той, хто піде на нього зможе в певній мірі керувати Ельфійською долиною!
Соул обвів усіх поглядом і з незахищеним виглядом взявся нести відвертий дурниця.
— Білий трон? — Невпевнено перепитав Монро. Він не бачив ніякого трону у палаці.
Він окинув поглядом інших і побачив, що на обличчях у всіх був складний, непроникний вираз.
— Я не бачила Білого трону, — з холодною усмішкою відразу подала голос Касілора. — А потім, якщо ви сидите на троні і можете керувати Ельфійською долиною, то чому не сів би на нього сам?
Вона явно йому не вірила.
Соул залишався невтомим.
Якщо обманщик говоритиме впевнено, слухачі неодмінно почнуть сумніватися.
Крім того, він говорив не зовсім неправду.
Він лише доторкнувся до трону рукою і побачив свою планету. Сядь він на нього, хто знає, що ще йому могло відкритися. У мить, коли він лише з цікавості подумав про зворотній бік планети, вона відразу повернулася до нього. Очевидно, у нього була певна влада в той момент.
Добра чи погана, велика або мала - Сол не знав, але це не завадило йому використовувати її як приманку.
- Тому що я не збираюся тут залишатися. Я прийшов сюди лише для того, щоб зібрати трохи ось цього.
Сол підняв руку. Його шкіра раптово розійшлася, і з-під неї почав повільно виливатись щось невидиме.
Він подивився на Коншу.
— Конша може це підтвердити.
Конша прищурилась.
- Це правда. Але якщо ти не хочеш залишатися, з чого ти взяв, що цього захоче хтось інший?
— Не важливо, — каже Сол повільно напружує м’язи і змушує прозорий Інкристал знову притиснутися до кістки. - Якщо ніхто з вас не захоче сісти на Білий трон... - Він виштовхував Агу вперед, я пожертвую одним зі своїх підлеглих. Все одно одного я вже втратив.
Ті, хто щойно говорив, що не хоче залишатися, відразу почали думати і замовкли.
« Коли прийде час, — продовжив Соул. — Той, хто сяде на трон, відкриє нам прохід з долини, і інші зможуть спокійно піти геть ». - Він розтуляв руками. - Звичайно, ви можете мені не вірити. Я повернувся за своїми двома людьми і вирішив продати цю інформацію. Приєднуйтеся ви чи ні, завтра я піду відкривати прохід.