— Я... - Марк ще не зрозумів, що сталося.
— Коли згадуєш, ліпше заспокойся. Якщо не можеш, я можу тобі допомогти, холодно сказав Агу.
Марк підняв голову і, подивившись на цих двох блідих високих чоловіків та жінок з чорними пов’язками на очах, відчув сильний тиск.
Хоч магічні коливання від них не були дуже сильними.
— Ні, не потрібно. Він кілька разів глибоко зітхнув, щоб заспокоїтись і подивився на Сола, який стояв за їхніми спинами. Цього разу він не наважився більше жартувати.
- Я згадав... у мить, коли ми збиралися вийти, всі речі в замку ожили. Двері і вікна всі самі собою зачинилися. І столи, і стільці, та лампи, навіть килим під ногами - всі вони голосно запитували нас, говорячи, що хтось вкрав їх скарб, а ми зможемо піти тільки залишивши його.
— Спочатку ми не додали цього особливого значення. Чесно кажучи, навіть я взяв одну маленьку річ, щоб принести в Башню магів для вивчення. Тому ми відразу почали діяти, збираючись силою прорватися з палацу. Але з'ясувалося, що за допомогою чаклунства у палаці вібрація духовного тіла стає ще сильнішою. Я на власні очі бачив, як один з учнів замінив лише закляття 1-го рангу, тут же вибухнув собі голову.
— Дуже сильна вібрація призвела до конфлікту магії та ментальної сили, що викликало вибух у найбільш концентрованій енергетичній точці тіла, — зробив висновок Сол.
— Да. І він був лише першою жертвою. Пізніше, через те що ці меблі і прикраси почали нападати на нас, нам для захисту довелося продовжувати застосовувати чаклунство... І тоді з'явився другий, третій... Все більше і більше людей раптово мутували або вибухали.
Марк сковтнув. Очевидно, та битва, в якій можна було померти у будь-який момент, залишила в ньому глибокий слід.
— Тоді ми злякалися. Ми почали витягати все, що взяли з замку. Але навіть після того, як ми все виклали, монстри в замку далі твердили, що ми взяли їх скарб, і битва продовжувалася.
— З 12 чоловік вибрали тільки четверо.
« Завдяки Конше, — з гіркою усмішкою сказав Марк, звертаючись до Сола. Вона розтрощила одне вікно в останній момент, і ми змогли звідти втекти.
— Але, мабуть, ви не повністю позбулися небезпеки, — сказав Сол.
— Так, — потиснув він зуби, і Марко вдарив правою рукою. — Я просто не знаю, хто в такий критичний момент все ще тримав у себе скарб ельфів? Тепер ось, Ельфійська долина закрита, тільки вхід. А ті ельфи час від часу з'являються і вимагають повернути їм вкрадене.
— Тому Конша і попросила вас звернутися до мене за допомогою?
— Да. Конша сказала, що зараз лише її ментальні коливання знаходяться в межах дозволеного. А ми більше не можемо застосовувати чаклунство вище 1-го рангу. Потрібно знайти когось з сильним і стабільним духовним тілом, щоб разом прорвати блокаду долини.
— А Конша, після того як вперше вийшла з долини, передала один інккристал знайомий аватара Монро. Взамін він повинен був в критичний момент передати нам інформацію.
« Але Монро не приходив до мене сам. Він говорив про це тільки коли я його зустрів, шукаючи Коншу. Він більше не дивився на того, хто просить про допомогу. І його спокійне ставлення зовсім не видавалось того, що Конша там потрапила в біду» - подумав Сол.
Він роздумував про це, але не почав висловлювати свої сумніви вголос.
Він подивився на чотири свідомості. Всі вони, зустрівшись з ним поглядом, злегка кивнули.
Соул знову повернувся до Марка, підійшов до нього і простягнув руку, підняв його.
- Тобто зараз або потрібно знайти заховане кимось скарб ельфів, або силою прориватися з долини. Якщо так, то спочатку відведи мене до вашого основного загону.
Спосіб входу в долину був дуже дивним. У Сола поки не було ідей, як звідси вибратися.
До того ж, поки він чув тільки слова Марка. Він все ж хотів зустрітися з Коншею.
Ця жінка, яка колись вже змогла вибратися з Ельфійської долини, безумовно знала більше.
Сили, витрачені на втечу, вже майже відновилися. Марко, подивившись на сонце, визначив напрямок.
— Сюди.
- Як ти щойно зрозумів, що нас переслідують ельфи? — Сол пішов за Марком, знову входячи до лісу. - Вони можуть з'явитися знову?
Він з опаскою дивився на дерева навколо, не знаючи, чи вони в одну мить в бліду шкіру.
— Поки ми не використовуємо чаклунство вище 1-го рангу або не нападаємо на рослини навколо, маленькі магічні коливання не приваблюють ельфів, - бежавши попереду, відповів Марк. - Коли ти входив, ти якраз використовував закляття 2-го рангу, та й я тебе тягнув, тому і шуму було більше.
Більшість лісу були густо засаджені деревами. Іноді навіть поляни, на яких Сол тільки що відпочивав.
Він слідував за Марком і водночас наказав четвертим, що оточували його, бути насторожі.
Вони пробігли ще близько півгодини. Оскільки вони не втекли зламаючи голову, як минулого разу, то дихали рівно.