Кори в відповідь закотила очі.
І Сол перевіряв її зміни. Відтоді як він став учнем другого рангу, вони з Корі рідко бачилися. Щоразу, коли вони зустрічались, то сильно мінялися.
І зараз зміни Корі були вражаючими. Її довге руде волосся повністю стало золотими. І не тим золотим кольором, а тим, що був близький до кольору латуні, кольорів високопробних золотих монет.
Її волосся більше не було заплетене в зручне для дій косу, а були розпущені.
Кончики волосся стали жорстке, як і під звичайними волосками.
На шкірі Корі також не було такого блиску, як колись. Невідомо, чи вона сховала його або перенесла на волосся.
- Ти закінчила розробку радіоактивної отрути?
Звісно! — Корі глянула на Сола таким поглядом, ніби говорила: « Це ж очевидно».
— Тоді вітаю з поверненням до Башню! - Поздоровлення Сола було не дуже щирим.
Порівняно з все більш заплутаною ситуацією в Башні магів, Сол б думав, щоб Корі повернулася до Чорного замку і наодинці продовжувала свої дослідження. Вона була з тих, хто з головою йшов у експерименти. Окрім невеликих обговорень з Солом і необхідних вилазок за матеріалами, вона майже ніколи не брала участі в жодних зібраннях.
Тому прогрес Корі був очевидним.
Сол відчував від неї густу ару часток впливу металу.
Їй, мабуть, було вже близько до третього рангу.
А Корі, почувши вітання Сола, чомусь відвела очі, уникаючи його погляду.
— Ну, не зовсім. У мене ще є деякі роботи по завершенню.
- Щось сталося? — Замер Сол.
Він думав, що Корі повернулася в Башню, щоб попросити допомоги у нього або в когось іншого.
— Дурень! — Кори была в недоумстві. Вона раптом дістала з кишені якусь річ і піднесла її до очей Сола. - Сьогодні ж твій день народження! За традицією, я прийшла подарувати тобі подарунок.
Сол весь здригнувся. Він проігнорував гойдалку перед його очима річ, схожу на намисто, і подивився на Кори.
— Я и забув... Корі, ти що, в мене закохалася?
Стосовно цього Сол відразу пошкодував. Це питання було таким прямим, як у недосвідченого хлопця. Чи міг він, з душею дорослого, таке питати?
Кутики губ Кори дёрнулись. Ожиріння в її руці змінило напрямок і з гуркотом вдарив Сола по голові.
— Здається, у тебе мізки з'їхали! - Вона знову потрясла намисто, щоб зрозуміти, як Сол його забрав.
Солу стало трохи ніяково. Він поспішно взяв намисто і, опустивши голову, почав його уважно оглядати, щоб швидко відволіктися.
Ланцюг цього намиста був з тонких срібних ланчів, а кулон — прозорою скляною кулькою розміром з великий палець.
На зовнішньому боці скляної кульки темними візерунками було вигравірувано магічне коло. Соул з першого погляду дізнався про один із видів запечатаних кіл. Після ексклюзивної модифікації Корі він поки що не міг визначити, на який вид випромінювання направлено це запечатування.
А всередині скляної кульки було запечатано серебристо-біле, схоже на метал, речовину. Його поверхня була нерівною, а форма - неправильно кубом.
Коли Сол підніс кулон до очей, йому здалося, ніби те, що схоже на метал, воно випромінює темно-синій світло.
- Що це? Твоє чаклунство?
- Це мій найновіший радіоактивний отрута. Перший шматок — тобі в подарунок, Корі прибрала руку, схрестила їх на грудях і з гордістю підняла брови.
— О? — Сол дуже зацікавився радіоактивним отрутою Корі. Він не очікував, що вона дійсно його розробить і подарує йому перший шматок. - Судячи з його зовнішнього вигляду, він виглядає дуже потужним. Є протиотрута? Я б теж хотів його вивчити.
- Ще в розробці.
Корі як і раніше говорила з цілковитою впевненістю, і кут підйому її підборіддя не зник.
Цього разу дихали кутки губ Сола.
— Та робота по завершенню, про яку ти говорила, це ж не розробка протиотрути?
Корі мовчки погодилася, відвівши очі.
- До речі, будь обережним, коли будеш його зберігати. Яд досить сильний.
— Гм, я так і зрозумів. Ти подарувала мені бомбу!
Сол насправді хотів запитати: « Ти називаєш це подарунком на день народження? », але не наважився. Запитав би — і отримав б у відповідь лише заколювання очей.
- До речі, я ще не вигадала назву для цього отрути. Якщо вже ідея прийшла від твоєї пропозиції, то і назвеш його ти, — потиснула плечима Корі.
Сол повертав кулон у долоні. Він зараз не хотів вивчати радіоактивну отруту всередині, а хотів спочатку подивитися, наскільки міцна ця зовнішня печатка.
— Мне назвати? « У голові хлопця промайнуло багато знайомих знань. - Тоді назвемо його Альфа.
— А... Альфа? Чому таке складне ім’я? — Корі, трохи спотворивши мову, змогла повністю повторити назву.
- О, трохи складно. Тоді... — Сол вже збирався запропонувати інше, як Корі поспішно його перервала.
— Ладно, Альфа так Альфи. Це його доля.
Побачивши, як Сол з деяким трепетом забирає намисто, кутки губ Корі поповзли вгору.