Але навіть така небезпечна робота, як збирання чорних морських вушок, була доступна не всім.
Батько хлопчика до смерті був збирачем, тому хлопчик отримав можливість успадкувати цю роботу.
Коли хлопчик розповідав, небо ставало темнішим.
Вітер піднявся на море.
Люди, які збирались на мілині один за одним, рухаючи по канату, швидко поверталися до берега.
Тільки - но вони прибули на суху землю, то знімали свої чорні пов'язки.
Тільки тоді вони помітили, що хлопчик вже на березі і розмовляє з якоюсь таємничою людиною.
Ці збирачі не наважувалися ані підійти, ані піти. Вони лише тремтіли, стоячи спиною до моря.
- Добре, можеш йти. У мене більше немає питань.
Соул дізнався від хлопчика про частоту припливів і більше не затримував його.
Але хлопець, подивившись на людей за спиною, раптом обернувся і, знайшовши всю свою мужність, сказав:
- Пане, пробачте. У мене дві сестри і три брати. Вы... ви не могли б подивитися, чи вони можуть стати вашими учнями?
- Як тебе звати? — Опустил голову Сол.
« Бамбу », — відвага хлопчика ослабла, і його голос став тихішим. - У відповідь на ваше запитання, пане, мене звуть Бамбу.
— Бамбу, стати учнем мага не завжди добре. З тих, хто прийшов у Башню магів разом зі мною, половина вже не живе. А з решти пропала вже давно.
Бамбу широко відкрив рот.
Очевидно, він не знав про жорстокість і безжалісність магів, які ховалися за величчю та добробутом.
Вітер увірвався йому в рот, і Бамбу закаштувався.
— Іди, — знову сказав Сол.
Очі Бамбу почервоніли. Він відчував, що його реакція розчарувала пана.
Але він більше не мав сміливості знову просити цього мага.
Хоч він і врятував його, хоч його тон і був м'яким, хоча він дозволив йому встати, щоб говорити ... але він все-таки був магом.
Хлопчик розчаровано пішов. А Соул повернувся на берег і, дивлячись на все більш розмитий через хмари та сильний вітер горизонт, замислився.
Вода піднімалася.
Особливо після настання темряви її підйом був вражаючим.
Сол спочатку стояв у чотирьох-п'яти метрах від води, але в мить ока хвилі вже лизали його черевики.
Одна за іншою серо-білі долоні тихо з'являлися в пенні хвиль і, згинаючи пальці, намагалися тягнути цього необережного до морської гармати.
Наступної секунди з долоні Сола висунулися по чорному щупальця. Під прикриттям його широкого плаща вони повільно опустилися у воду.
Чорні щупальці, увійшовши у воду як темні водорості, гойдалися вгору-вниз.
Потім бліді руки, ховаюті в білій піні, відразу зникли. Залишилася лише біла піна, яка вдарилась за черевики Сола і не зуміла зав’язатися за шкіру, покриту захисним закляттям.
Вітер все ще вивів, але швидкість підйому води здавалося сповільнилася.
Або, точніше, стала нормальною.
- А я думав, ти такий добрий, що прихистиш того хлопчика! — Голос з легкою усмішкою пролунав ззаду.
Соул злегка повернув голову і побачив, що два маги, які раніше ховалися в тіні, вже стоять за його спиною.
Чорні щупальці швидко втягнулись у воду і, глянувши по плащу, зникли в ладонах.
У морській воді дійсно були осколки душ. І саме випромінювання, яке випускають ці уламки, створило багато моторошних явищ у цьому морі.
Але Сандер і Бамбу не мали достатньо доказів.
Судячи з їхніх описів, тут мало бути не тільки кілька осколків душ.
Навіть десятки духів помсти не змогли б створити такий жах.
Принаймні, один злий дух мав бути відповідним до чуток.
Оскільки Сол весь час мовчав, жінка за його спиною холодно фирхнула:
— Гм, недарма кажуть, що маги - учні з Вежі є такими гордими.
Сол, розмовляючи з Бамбу, згадав Башню магів. Ця жінка, схоже, підслухала їхню розмову.
Ментальні коливання, що виходили від неї, були на рівні учня другого рангу. Те, що вона наважилася так говорити з Солом, було, швидше за все, через стоячого поруч з нею високого чоловіка.
— Я врятував його, він відповів на мої запитання. Це рівнозначний обмін, — повільно обернувся Сол.
- Звичайна людина в обмін на закляття 0-го рангу? Дешева у тебе магія.
— Стули пельку, Енді, - нарешті заговорив чоловік навпаки.
— Ты - Сол, верно? - Він опустив голову і подивився на сіро-біле обличчя Сола.
- Ти мене знаєш? — Сюстрьомился Сол.
— Чув від Джеро, — кинув чоловік-маг. - У нього є молодший учень на ім'я Сол, якого взяв під своє крило маг Горса. Він завжди хотів запросити тебе на спільне завдання, але ти так і не погодився.
— Справді, не було часу, — недбало пояснив Сол.
— Чи є інтерес до співпраці? — Чоловік нахмурився, а потім знову розслабився.
— Мене звуть Парк, третій ранг. Це Енді, другий - коротко представився високий чоловік. - Ми чекаємо припливу душ.
Соул помітив, що коли Парк згадав про співпрацю, та жінка, Енді, відразу ж напружилася. Здається, вона не хотіла, щоб Сол приєднався.