« Зараз є ще одна серйозна проблема. У мене закінчилися плоди шліфувального каменю. Якщо я не знайду запасів або заміни, то можливо на деякий час не зможу знову увійти в ментальну платформу."
Подумавши про це, Сол запитав у Панні:
- Якщо вже ти знаєш про свідоме поле бою, то і ментальна платформа, напевно щось знаєш? У мене зараз не вистачає ключового зілля для стабілізації емоцій - плодів шліфувального каменю. Якщо у тебе є частина спогадів Панні, то ти не знаєш, де ще є плоди шліфувального каменю?
Хто б міг подумати, що коли Панні почує запитання Сола, то змахне крилами і вилетить на рівень його очей.
— Брат Сол, - у її голосі лунали радість і легке самовдоволення -- якщо є я, навіщо тобі якісь плоди? Ти забув, що я краще за всіх вмію контролювати чужу свідомість?
— О? — Піднят брови Сол. Він зрозумів, що в другому випадку комарний метелик демонструє свої здібності. Він зробив вигляд, що не дуже-то вірить. - Ти ж казала, що втратила більшість своєї сили? Що вже не можеш контролювати їхнє сприйняття? Чому зараз знову можеш? Ти мене обманюєш?
— Ні, ні, брате Сол, я б не наважилася тебе обманювати.
Голос Панні раптом став на октаву нижче.
- Мене ж обмежив твій щоденник. Насправді, частину моїх здібностей було заблоковано щоденником. Але, хм, якщо брат Сол трохи ослабить обмеження Днівника, я зможу використовувати частину своїх здібностей. Достатньо лише трохи послабити.
« Але не ослабляй надто сильно », — додала Панні. — Інакше я боюся, що всі мої колишні спогади повернуться і я знову помру!
Вона просить, щоб Сол продовжував її запечатувати?
- Ось що. Головне, що не обманюєш. Я не відчуваю болю, коли моя власність обманює мене — з розумінням кивнув Сол.
— Не смю.
- Тоді повернемося до нашої розмови. Я послаблю твої обмеження, а ти допоможеш мені стабілізувати емоції. Як це відбудеться? Скільки триватиме?
« Ти побачиш сон, — з дещо непевністю сказала панні. - А що до часу, то з моїм нинішнім станом можливо... Десять хвилин?
Вона боялася, що Сол вважатиме це занадто коротким.
— Досить, — кивнув Сол.
Йому на даний момент достатньо було постійно входити в ментальну платформу, щоб виводити людей або поповнювати їх енергію.
Це було найвчасніше. Про інші експерименти можна було подумати і пізніше.
« Якщо ви хочете поїхати в будинок біля озера, вам слід перевірити, чи не зловили господаря того дому. А потім..."
— З'їзджу до Блакитної Бухти, — подумав Сол. « Я вже не настільки великий, щоб запаси осколків душ стали для мене чимось звичайним. Сто років тому померли, чи не буде серед них такий сюрприз, як Мортон?
...
Півмісяця через, Блакитна Бухта.
Сол стояв на палубі.
У наш час був сильний вітер, і звичайним пасажирам більше не дозволяли перебувати на відкритій палубі.
Вони в основному були замкнені у спеціальному скляному куполі і, з опалою витягуючи шиї, дивилися на хмарне море за бортом.
Так, саме хмарне, а не лазурне.
Сол зараз був на дирижаблі.
Дирижабль, що рухався та підвищувала підйомну силу, забезпечував моторні магічні кола на носі й кормі і величезні повітряні кулі над головою.
Двигуни не були чимось рідкісним. Подібні пристрої були і на вітрильнику «Земного корабля», який колись захопив Сол. Деякі магічні предмети для швидкого пересування також мали такі кола.
Рідкісним був повітряний куля над головою.
Це була величезна куля з вшитою біологічною мембраною. Всередині було не гаряче повітря від горіння і не звичайний водень.
А особливий газ, винайдений магами. Цей газ був дуже низької щільності, але водночас інертний. Єдина його слабкість на даний момент була ціна.
Тому ті, хто міг подорожувати дирижаблами, були або багаті, або освічені. Навіть звичайні бродячі маги не могли витрачати на це гроші.
Вони воліли примітивні, повільні, але дешеві карети.
Соул потрапив на цей дирижабль лише завдяки своєму наставнику Горсі.
Цей дирижабль був зроблений в Академії Байдун, розташованій на південному заході західного континенту. Повітряний шар над головою теж був їхнім ексклюзивною технологією.
Але люди з Академії Байдун на кожному дирижаблі залишали для Горси одне місце. Навіть якщо він ніколи не літав на рік, це місце ніхто не продавав іншим.
А Сол, з листом від наставника Горси, міг безкоштовно літати на цьому дирижаблі, перетинаючи половину західного континенту.
Всього за три дні можна було подолати місячний шлях.
У той же час, будучи учнем третього рангу, він міг не звертати уваги на погоду й ходити по зовнішньому палубі.
Через причини енергопостачання цей дирижабль був не дуже великим. Найдовші каюти були дуже малі, а з урахуванням високих прикрас - ще й тісно.