Так звідки ж з'явився цей скриню?
Він сам по собі особливий, або в цьому будинку є якась аномалія, яку Сол не помітив?
Пам'ятаючи, що тут колись жив вигнаний з Вежі магів учень, і що учні, не досягнувши третьої ранги до 30 років, легко піддавалися викривленню, Сол схилявся до того, щоб проблема в самому домі.
Але коли він знову активував метод медитації і подивився, будинок як і раніше був чистий.
Навпаки, нечистим був той плетений скриню заввишки півлюдського росту.
З нього виходив зловісний сірий туман, який врешті - решт злився з рукою на шиї Сандера.
Але, на здивування Сола, цей сірий туман обходив тіло Сандера лише навколо нього.
Наче боявся заподіяти йому шкоду.
Упевнившись, що цей сірий туман — це якась трупна отрута, Сол підняв брови.
« Це не те, що я думав спочатку - вбивство і приховування трупа."
Спочатку він хотів, після підписання угоди з Сандером, дозволити йому піти з цим небезпечним плетеним сундуком.
Хоча той, можливо і був якимось маніяком-вбивць, що тягне з собою труп, але Сол не збирався втручатися в чужі справи. До того ж, та рука могла б сама відімстити за себе.
Але тепер, схоже, в смерті трупа була якась таємниця.
Розірваний чоловік, який носить з собою труп. Втративши його, він кілька разів повертався в моторошний «д з привидами», щоб знайти його.
Дух помсти, який міцно обіймає чоловіка, але обережно, щоб не зашкодити йому своїм диханням.
А що сказати про Сандера з трупом у скриньці, або, точніше, за Господинею руки на його шиї?
Ісмаїл раптом зацікавився.
Він повільно спустився, оперившись на перила.
- Які у тебе стосунки з людиною в скруді?
Сандер, який раніше ніжно обіймав скриню, весь напружився. Він обернувся і, подивившись на Сола, відкрив рот, ніби хотів щось сказати, але в результаті лише з посадою опустив голову.
- Звичайно ж, ви зрозуміли.
Він тремтів, простягнув руку до ременів, якими був обмотаний плетений скрутку, і повільно розстегнув їх.
Потім він акуратно поклав скриню на бік і відкинув мідні защепки.
Глибоко зітхнувши, він різко відкрив кришку.
Соул спокійно подивився всередину.
Як і очікувалось, там дійсно був жіночий труп.
На вигляд їй було років дванадцять-три одинадцять. Згорнувшись калачиком, вона лежала на боці. Обличчя було не дуже красивим, але за життя її можна було б назвати милою.
На ній було трохи жовте і вицвіле світло-розове плаття, а в волоссі - маленька золота заколка.
Вона виглядала як щойно померла.
Єдиною особливістю було те, що на її тілі не було жодної рани і жодного сліду розкладання.
Погляд Сола впав на золоту заколку.
Ця заколка, як і її господиня, була наче нова без найменших слідів часу.
"Можливо, цей магічний предмет зберігає його тіло від розкладання".
Соул присів і, оглянувши її, виявив, що візерунки на закольці дійсно були магічними символами, тільки такими, яких він ніколи раніше не бачив.
Побачивши, що Сол не збирається торкатися трупа, напряжені плечі Сандера повільно розслабилися.
Він почав повільно розповідати свою історію з цим трупом.
Насправді, історія була простою і повсякденною.
Щоб не дозволити своїй сестрі бути продана мачухою, яку в боргах загрузла у вигляді іграшки літньому Сандеру, як старший брат, втік з нею вночі. Але той старий чоловік виявився багатим і впливовим, і в нього навіть був на змісті один пан маг.
Невідомо чому, але він наполегливо переслідував Сандера і його сестру, навіть витратив багато грошей та людей на пошуки.
А оскільки молодий хлопець і дівчина на дорозі легко було зупинити та допитати, Сандер спеціально купив цей великий плетений скриню, щоб сестра ховалася в ньому.
Завдяки цьому простому методу вони уникали обшуків.
Все йшло гладко, поки він, перепливши на кораблі з східного континенту, не прибув сюди, в гирлі річки Голубий Води.
Коли він сходив з корабля, із плетеного сундука донеслися якісь стуки. Але оскільки сестра їхала « зайцем», він дивився на супроводу моряків і не наважився нічого зробити, лише постукав по скриньці, щоб вона заспокоїлася.
І скриню тут же затих.
Сандер подумав, що можливо сестрі просто було незручно сидіти і вона поміняла пози.
Але хто б міг подумати, що коли він швидко зійшов з корабля, знайшов віддалене місце і відкрив скриню, то виявив що сестра, повернувшись калачиком, лежить без руху, без серцебиття та дихання ... Її тіло вже окочено.
Хоча пройшло багато років, але Сандер все одно прослизнув.
Сльози тихо, беззвучно, скакали з кутків його очей, пробігли по сухій час шкірі і впали на вицвілий та жовтий комірець його сорочки.
Сандер часто витер сльози, а потім витерти руки про штани і тільки тоді обережно закрив ящик.
Він обережно поправив сукню і волосся дівчини, щоб вони не потрапили під кришку.
- Вибачте, пане, що ви це побачили. Цейундук нічого не коштує, але в ньому зберігається моє найдорожче скарб.