— Я знаю. Я не хочу відчувати гнів тих, хто так довго його стримував заради Горси. Ха-ха, але мені просто цікаво, якщо одного разу Горса виявить, що його особливий опікун учень став гільйотиною, цікаво: чи буде він тоді сміятися?
— Та поїздка Горси була не просто для того, щоб забрати учня--
Раптом в їх розмову втрутився повний сміху голос.
— Кто? — Аруби змінили обличчя, він подивився в ту сторону, звідки дійшов голос.
А Ван Ерде все ще байдужо дивився на східне сонце.
У цей момент з сліпучого сонця повільно вийшов красивий, сивоволосий чоловік з легкодумним виразом обличчя.
В руках він недбало тримав арфу, яка, здавалося, ось-ось вислизне з його пальців.
Її погляд був ніби спрямований в той бік, звідки з'явився Кісмет, наче він і не дивився на східне сонце, а на сивоволосого чоловіка, який стояв у його променях.
— Хто ти? — Аруба не бачив Кісмету, але відчув спокій Ван Ерде і зрозумів, що вони знайомі.
— Ніхто, — Кісмет приземлився на палубу і помахав Арубе своєю арфою.
Аруба подивився на арфу, і в його голові раптом з'явилися спогади про провал.
Та сцена, здається теж була пов'язана з арфою.
Всі музиканти, які тоді грали, Аруба стратив, але це лише трохи допомогло йому позбутися свого розчарування.
Донині не пройшла досада від невдачі.
Судячи з того, як цей сивоволосий чоловік вів себе з Ван Ерде, Аруба припустив, що він теж маг другого рангу.
Він відкинув непотрібні спогади і трохи випростався.
- Ви теж гість капітана?
— Я просто прийшов подивитися на веселощі, — Кісмет відкинувся назад, притулившись до перила і поклав арфу на дерево, що вимовляється.
- Ти щойно сказав, що у Горси була інша мета. Яка? — Коли Кісмет і Аруба розмовляли, але не торкалися більш цікавої теми, Ван Ерде нахмурився.
Кісмет повернув голову і мізинцем льогоноко трощив струну, видавши « дзинь».
- Він дійсно їздив побачитися зі старим другом. А по дорозі врятував свого маленького учня.
- З ким він бачився? — Заспокоївся Ван Ерде. Поява старого друга Горси могла вплинути на їхній план.
— С напівельфом.
Ах!
На обличчях Ван Ерде і Аруби з’явилися різні вирази.
Атмосфера тут же напружилася.
— Ця напівельф вплине на наш план? - Він продовжував питати Ван Ерде.
— Звичайно, Кісмет підняв вказівний палець і похитав. — Ви ж знаєте, наскільки важко напівельфу спокійно жити в цьому світі. Вона не втручається ні заради кого. Ви ж знаєте, кожен раз, коли напівельф застосовує силу, її зв'язок з цим світом слабшає. Як тільки зв'язок стане досить слабкою, вона зникне, як і інші ельфи.
Навіть якщо напівельф не втручається, як ти можеш гарантувати, що її стосунки з Горсою не вплинуть на наш план? — Домагався Аруба.
Кісмет знову повернув голову, на цей раз до Арубе, і з посмішкою сказав:
— Бо той напівельф... теж мій старий друг--
Капітан «Земного корабля» дивлячись на Кісмета, поставив питання, яке давно його турбувало.
— У цій довгограй угоді я знаю, чого хочу я, і те, що вона хоче від мене. Але я досі не розумію, чого хочеш ти.
— Не напругайтесь. Мені не потрібні жодні ресурси. Мені потрібна лише цікава історія. Знаєте, музика без зльотів і падінь - нецікава.
Ван Ерде не став так просто вірити його словам.
Хоча «Земний корабель» діє лише на західному континенті, ми переправляли мандрівників з усіх кряїв. Від них я чув твоє ім'я, і воно завжди було пов"язане зі смертю.
— Що поробиш, — схилив голову Кісмет. — Мабуть, тому що я завжди ходжу пліч-о-пліч з розлукою і самотністю. Це лейтмотив моєї долі.
Аруба, дивлячись на Кісмет, дёрнув бровью. Йому здавалося, що ця людина говорить якось дивно.
Він вирішив змінити тему.
— Зачем Горса шукав того напівельфа?
- Звідки мені знати? У будь-якому випадку, не для побачення з коханкою.
Ван Ерде, дивлячись на Кісмета, не дуже вірив цьому хлопцю.
І дійсно, Кісмет додав:
— Але відколи він познайомився з цією напівельфійкою, то змінив спеціалізацію зі світу на темряву.
— Ти хочеш сказати, що той напівельф пов’язаний з планом Горси по поверненню Юли?
- Тобто, вона важливіша за того учня? — Стиснув кулаки Аруба. - Ми можемо контролювати того напівельфа?
Ледве Аруба договорив, як Кісмет і Ван Ерде одночасно подивилися на нього зі складним виразом.
- Ми можемо переманити того напівельфа на свій бік? - Знехтував питанням Аруби Ван Ерде.
— Навряд чи ви зможете заплатити потрібну ціну, — потиснув Кісмет.
— Велику ціну, звичайно, заплатить той, хто отримає найбільше користі, — усміхнувся Ван Ерде. Його щетина затремтіла разом з м’язами. - Ти ж сьогодні спеціально з'явився, щоб допомогти нам налагодити контакт?
« Я просто проходив повз, — з усмішкою відповів Кісмет, перебираючи струни.
...
Після того як Кісмет ван Ерде пішов, він роздумував про інформацію щодо напівельфа.
Аруба, який до цього не наважувався більше говорити, крокнув вперед і знизив голос: