Він злегка нахилився вперед і обережно запитав:
- Ви використовували... Десять сторінок?
Сол подивився на щоденник на своєму лівому плечі і, прочитавши горло, сказав:
— Здається, близько ста... До речі, у білих сторінок щоденника є межа? Якщо є, то я буду використовувати їх поакуратніше.
Кісмет застиг.
Це був перший раз, коли Сол бачив, як він втратив контроль над своїм виразом обличчя.
Треба сказати... Було досить приємно!
— Нет... Немає межі... — Наче уві сні, вимовив Кісмет. - Це не справжні сторінки.
— Ось як? — усміхнувся Сол. Чудово! Раніше я, не знаючи цього, дуже обережно використовував їх.
Кісмет ошоршенно дивився на Сола, несвідомо бормоча:
- У Башні чарівників... так небезпечно?
Не встиг Сол відповісти, як Кісмет раптом відштовхнувся ногами і вискочив на три метри.
Бум!
Наступної секунди срібний широкий дворучний меч, ледь не торкаючись його носа, встромився у землю.
- Знову ти, сивою! Досить бігати, б'йся зі мною як слід!
За ним поступила велична постать Кіри і її зовсім не жіночні слова.
Кісмет обнімав арфу і з усмішкою дивився на богиню війни Кіра, яка встала між ним та Солом.
— Битися - це неетично. Давайте так, пані Кіра, як щодо того, щоб я зіграв для вас?
Відповідь була лише свистом великого меча, який Кіра витягла з землі і знову замахнулася на нього.
Поки Кір замахувався, Кісметова фігура різко відступила. Кіра, не втрачаючи ні секунди, розвернула свій меч, який пройшов по повітряі, і знову атакувала.
Але Кісмет все ще не відповідав, тільки постійно відступав.
Вони грали в догоню, поки їхні фігури майже зникли на горизонті, і Сол вже не міг розібрати куди вони втекли.
У цей момент вдалині раптово спалахнула величезна куля світла, поставивши його, що дивився вгору, закрити очі і відвернутися.
Незважаючи на це, світло все одно осліпив Сола і в нього потемніло.
« Здається, що сильний чаклунство не дуже атакує світ. Але коли Сол прийшов до тями, він побачив, ніби вдалеку вже немає ані Кісмета, ні Кіри.
Невідомо, куди вони перемістилися.
І він, як не дивно, залишився не у справах.
Сол повернув голову і, подивившись на все ще без свідомості на землі старого безумця, раптом зітхнув.
У будь-якому випадку, старий божевільний, схоже, тепер назавжди залишиться божевільним.
Може, в його пам'яті його сестра як і раніше буде лежати у нього на спині, і вони разом будуть бігти вдале.
Соул застосував « Року мага», підставивши долоню, і підняв байдужого старого безумця.
На пустельній рівнині з'явилися дві фігури, одна горизонтальна, інша вертикальна, які попрямували до криваво-червоного містечка Мофань.
Ідя, Сол повернув голову і подивився на щоденник мага смерті.
Під його поглядом щоденник злетів з його лівого плеча і завис перед ним.
Коли він востаннє створив ментальну платформу, щоденник, здавалося, став слухнянішим.
Зараз навколо були тільки Сол і одна звичайна людина. Він згадав свою недавню розмову з Кісметом, і його серце забилося від очікування.
« ОБІДНЕ ЗІЛОЮ? Якщо я правильно зрозумів, Кісмет хотів, щоб я застосував божественну здатність « бачити минуле ». Це вплине на мій зв'язок з щоденником".
Щоденник не заперечував думки Сола.
Це додало йому впевненості.
Хоч цілі Кісмета були незрозумілі, то Сол вважав, що більшість його слів можна вірити.
Особливо про щоденника. Якщо Сол зможе дізнатися минуле щоденника, то чи не означає це, що він може розблокувати більше інформації про нього і зміцнити їх зв'язок?
Сол підняв ліву руку. У його долоні почали збиратися срібне світло, яке поступово ущільнювалось і зрештою перетворився на сріблясте дзеркало.
Він подивився на своє відображення, але не помітив ніяких змін в очах.
Але коли він направив в них ментальну силу, з зіниць пішов легкий холодок, і він побачив, як у його очах з'явився срібний блиск.
На відміну від зірних очей Панні, блиск у чорних зіницях Сола був схожий на полярну зірку вночі. Хоч і малий, але дуже помітний.
Коли Сол прийняв рішення, то більше не втрачав часу і відразу подивився на щоденник.
Але ледь його погляд торкнувся щоденника, як він відчував, ніби у нього в голові щось вибухнуло.
Різкий, пронизливий біль змусила його ноги підтормитися, і він ледве не впав на коліна.
Але коли він вже був готовий здатися і припинити концентрацію, біль раптом зник.
Тоді світ почав блимати, змінюючи світло і темряву. Середовище також постійно змінювалось. Час з величезною швидкістю плив то вперед, то назад.
Пустеля покрилася зеленою травою, наповнилась водою і перетворилась у густий ліс. Ліс пожовтів і засох, вода пішла, і земля знову стала сухою.
Доти, доки Сол поступово втрачався у цьому циклі часу, світ знову змінився перед його очима.
Він ніби змінив форму, і з людини перекрутився в невідоме.
Але перед ним як і раніше був щоденник мага смерті, тільки дуже близько. Подібно до людини з сильною короткозорістю, яка виймає окуляри і мусить нести книжку самій людині для того, щоб побачити літери.