- Якщо вже ти називаєш мене господарем... То чи будеш ти виконувати мої накази? — запитав Сол з непроникним обличчям.
Якщо він наважиться відповісти "так", Соул за наступну секунду змусить його одягнути жіночу сукню!
Але Кісмет лише тримаючи свою арфу, з жалем сказав:
- Вибачте, пане. У мене зараз дуже важлива місія і я не можу постійно бути поруч з вами. Коли прийде час, я обов'язково буду завжди з господарем.
— Здається, я не справжній господар, — Сол постійно стежив за щоденником і робив паузу перед кожним словом.
Але що б не промайнуло у нього в голові, щоденник, здавалося, не збирався його зупиняти.
Це, безсумнівно, додало Сулу сміливості.
— Можна тобі кілька запитань?
— Звичайно, але в нас не так багато часу. Господар, ви можете запитати те, що вас найбільше цікавить. Я не буду брехати, якщо зможу відповісти.
« Чи ти знаєш, про що говорити не можна? » — посміхнувся Сол.
— Панни... Всі твої справи в містечку Мофань - це щоб зловити ту Кошмарну метелика у об'єкті дівчинки? — запитав він.
— Кошмарний метелик, дивна істота, що зберігає баланс між реальністю і ілюзіями. Вони можуть переміщатися між снами і реальністю, а також змінювати свідомість та сприйняття людей. Контроль над однією тваринкою - кошмар — дуже приваблива перспектива для офіційного мага.
Кісмет змінив тон.
- Але я переслідував її не для того, щоб приручити. Кошмарні метелики не лише переміщаються зі свідомості, але й мають здатність бачити минуле.
- Бачити минуле? - Пробурмотів Сол.
И верно. Якщо ти не можеш зрозуміти минуле людини, то як зможеш повністю змінити її сприйняття?
Згадавши того, ким насправді був колишній Аду і ту пару батька та сина з історії про Кошмарну метелика, Сол відчув холод.
- Господарю не варто турбуватися. У вас є щоденник, і Кошмарна метелик не зможе прорватися у ваше минуле.
- Тепер Кошмарний метелик мертвий?
— Хм, невже вона так себе назвала? - Кісмет подпер підборіддя. — Здається, це я неправильно висловився, ввівши господаря в оману.
- Кошмарний метелик не людина, у нього немає людяності. Господарю, пам'ятайте, не дозволяйте її зовнішності та поведінці обдурити вас.
"Збройнуватися?"
Обличчя Сола похололо.
- Я знаю, з ким маю справу.
Кісмет з дружньою посмішкою подивився на нього, наче старший на молодшого.
Соул інстинктивно потир руку, відчуваючи деякий роздратування.
- Що ти мав на увазі, кажучи, що я зареєстрував минуле?
Кісмет подивився вдалу сторону міста Мофань.
- Спочатку я хотів, щоб після суду багатьох людей зв'язати Кошмарну метелика і потім особисто знищити її, забравши в неї божественну здатність -- бачити минуле. Но...
Кісмет глянув на Сола, його очі горіли вогнем.
- Але господар як можна було б зайти в місто.
Він склав руки, кутки його губ поповзли вгору, а м'язи на обличчі нестримно підриглися.
— Не раніше і не пізніше, якраз вчасно. Раніше я б ще не прийшов, і криваве місто могло би вам зашкодити. Пізніше я б уже робив прокляття, і ви не могли б зустрітися з Кошмарною бабкою. Це...
Кісмет весь задрижав, його обличчя спотворилося від збудження.
- ...це доля!
Порівняно з збудженням Кісмета, Сол виглядав дуже спокійним. Він лише глянув на щоденника, думаючи: « Саме тому Днівник тоді попередив мене не входити. Тому що головного злочину ще не було. Цей Кісмет, невже він дійсно буде мене захищати?"
Але Сол відразу ж почав нервувати.
« Спокійно, Соле. Перш ніж виростите, м'ясник також буде турбуватися про його здоров'я. Хм... не дуже-то хороше порівняння."
Мабуть, мир Сола передався і Кісмету. Його збудження поступово поліпшилось.
« Пробачте, господаре, — сказав він легонько. — І музика заспокоїла його. - Загалом, через присутність Господаря, після смерті Кошмарної метелики частина її чарівності перейшла до вас. Отже, тепер господарі також мають маленьку здатність бачити минуле.
Відразу ж слова ворога нагадали Солу, що його очі якийсь час дуже сумували.
Тепер, подумавши, він зрозумів, що це, ймовірно, був вплив чарівника Панні.
Сол обережно зосередив ментальну силу навколо очей. В одну мить він відчув, ніби з його зіниць ось-ось вириться прохолодний вітерець.
Схоже, з його очима дійсно щось сталося.
Чи зможе він використати це, щоб подивитися на Кісмет?
Сона не застерігала про небезпеку, і він піддався спокусі.
Але коли Сол підняв голову, щоб подивитися на Кісмета, він виявив, що перед ним вже нікого немає.
— Господарю, не витрачайте це на мене-- Ваша здатність бачити минуле лише часткова і у нього є обмеження за часом та об'єктами використання, - пролунав голос Кісмету через спини Сола.
« Чому ти крутишся? » — посміхнувся Сол. Посмішка на його губах з'явилася і відразу зникла. « Кісмет раптово опинився за спиною. Невже це здатність просторової магії?»