У той же час Сол відчув, як якась величезна сила намагається затягнути його у великий дзвін.
Анжела, яка була шокована тим, що сталося, перекладала свої чудові очі на Солу, то на Мокимокі.
Хоча вона не знала, для чого потрібні ці монети, але коли побачила, як вони змінюються і взаємодіють, то зрозуміла, що ситуація в солі здається дещо поганою.
У цей момент її ліва рука дрнулася, наче щось радия Анжелі, але та, похитнувшись, в результаті лише холодно спостерігала, не втручаючись у їх конфлікт.
А обличчя Сола в цей момент спотворилося від напруженості.
Притягнення великого дзвона, особливо до його голови, ставало все сильніше.
Він мертвий бобра вчепився ногами у підлогу, а маленька Водоросль відразу вилетіла і обвела віконний раму дзвіночки.
Спротиваючись притисці, він одночасно стежив за діями трьох інших.
А Біллі, штовхнувши Сола, схрестив руки на грудях і притулився до стіни.
Анжела все ще була розгубленою, але інстинктивно уникаючи погляду Сола.
У цей момент Мокімоки, який впав на підлогу, почав повільно приходити в себе.
Він ледве підняв голову і, подивившись на Сола, сказав:
— Прости. Щоб відкрити ці двері, потрібна жертва.
Мокімоки не дивилися на недовільне обличчя Сола. Він знав, що доброго слова від нього не чекатиме. Тому він повернувся до Біллі.
- Ти чого застився?
Але Біллі як і раніше присвячувався до стіни.
- Я не хочу, щоб коли я підійду, ви двічі напали і перетворили в приватну жертву.
— Ви, - Сол все ще боровся з притягуванням дзвону, — невже від самого початку знали, що це за прокляття?
Мокімоки не очікував, що Сол все ще може спокійно з ним розмовляти.
- Насправді, я зрозумів, що це за прокляття, тільки коли дістався дзвіниці. Інакше він міг би потрапити в пастку, почувши голову і щиро визнавши це.
— Я зрозумів, коли побачив Мокімоки, - подивився Біллі на все ще борого Сола, в його очах промайнуло здивування. — Но... можливо, я зробив поспішні висновки.
Знову ці двозначні слова. Але Мокимокі, який лежав на підлозі, відразу зрозумів. Він з подивом подивився на Сола і вже збирався щось зробити, як побачив, що той, хто до цього ледве тримався, раптом розслабився.
Він засунув руки в кишені, легко стоячи на ногах, і, схиливши голову, подивився на Мокимої. У його очах був холодний, беземоціональний блиск.
- Забув тобі сказати. Я не тільки сильний у магії душ, але й відмінно розбираюсь в рунах.
В одну мить Мокимокі відчув, як його голову почали притягувати з величезною силою.
Він, поки ще не відновив сили і не стабілізувався ментальний стан, міг лише з подивом підняти голову та побачити, як до нього швидко наближається великий дзвін!
Остання річ, яка сталася з Мокімоки перед тим, як його втягнуло у великий дзвін - це подивитися на дві древні монети на підлозі.
Ця монета, яку він отримав, невідома коли знову перетворилась на сумну особу.
Мокімоки знову всмоктали у великий, на половину людського зросту, дзвін. І цього разу, не в силах чинити опір, він увійшов туди головою вперед.
Він сам був майже 2 метри заввишки, худий і довгий. Коли його голова вдарилася об дно дзвона, велика частина його тіла ще залишалася зовні.
Бум!
Усередині дзвона пролунав оглушливий звук. Можна було подумати, що голова Мокімоки пробила дзвін.
Але людський череп все ж був не таким міцним, як мідь.
Звичайності Мокімоки кілька разів дёрнулися і замерли.
Деякі струмені густої алої крові витекло зсередини, стікаючи по його чорній фраку і капая на підлогу.
Як не можна, крізь відкриті вікна дзвони пронісся порив вітру. І Мокімоки, незважаючи на свою незначну вагу, легко піддався цьому легенькому подиху.
Його голова як і раніше була прихована в дзвоні. Тіло почало хитатися з боку в бік, а кінцівки - рівномірно гойдатись.
Коли його тіло ударялося об край дзвону.
Донг... донг... донг...
Людина в якості мови дзвона.
Чистий дзвін розінісся по всьому місту Мофан. І він відрізнявся від того, трохи глухого, дзвонила, що був раніше.
« Невже це тому, що цей мідний дзвін не забитий?» — Сол підняв обидві монети з підлоги і в жодному разі не було грошей.
Ця давня монета була дуже цікавою. Якщо взяти її до уваги, вона може стати дуже корисним рятівним засобом для вирішального удару.
Підбираючи монети, права рука Сола завжди залишалася в кишені.
Що вдіяти, в цій руці він стискав сувій з заклинанням 2-го ранга. Якщо Біллі знову нападе, то за допомогою цього сувою у нього буде шанс на удар.
Зараз Біллі, який був на ранг вище нього, як і раніше вів себе незрозуміло. А Анжела - і зовсім флюгер. Поки ситуація не стала зовсім поганою, Сол не хотів атакувати Біллі першим.
Звичайно, він запам’ятав цю образу!
« Тепер жертва є, — сказав Сол. — Він повернув голову до Біллі та Анжела. - Можете сказати, як звідси вибратися?
Поки Сол підбирав монети, Біллі та Анжела не зводили його очей. Очевидно, їх також дуже цікавило цей магічний предмет, який міг перекладати смертельну небезпеку.