Соул, який двічі зіткнувся з смертельною небезпекою під час своїх вилазок, щиро бажав удачі Корі.
Не пройшло й двох годин, як Сол відібрав усі матеріали. Він підкатив візок до лабораторного столу, взяв перо для повідомлень і на аркуші з дорученням написав слово « Виповне».
Майже в ту ж секунду у двері другого складу постукали.
"Невже Гейвуд прийшов?"
Сол підійшов до дверей. З того часу як він витягнув Хайді з міжшарування, Хейвуд, як і обіцяв, періодично приходив, щоб допомогти Солу зміцнити зв'язок між тілом та духом.
І що найцікавіше, він допомагав Солу за допомогою фізичних методів для поліпшення стану тіла, що відкрило Солу нові горизонти.
Це було так само, як кожного разу в іглукалізовані голки. Було трохи неприємно.
Проте, кажуть, одна така процедура діяла майже місяць, а головне — безкоштовно і тому Сол терпів.
Проте коли Сол підійшов до дверей і відкрив її, він побачив людину, яку давно не бачив.
Соул відразу посміхнувся.
— Ти нарешті повернулася, Корі.
- І ти так мене впізнав? - Пробурмотала Корі, кинувши щось в руки Солу.
Не дивно, що Корі була вражена. Вона була вся у латних доспеках, на обличчі - маска, тонка, як золота фольга, що відкривала лише куточок рота. А губи її були золотисто-червоними.
Крім червоного конічного хвоста, який вибився з-під шолома, у ньому не було нічого знайомого.
Сол спіймав покинутий Корі предмет і відразу ж відкрив його.
— О? Що це? Мед?
— Висок солодкого дерева. Ти якось казав, що деякі звичайні матеріали важко зберігати свіжими, а використовувати для цього чаклунство - занадто марно. Я тут якраз у колекціонера людських тіл побачила баночку цього. Можливо, тобі стане в пригоді вивчища.
Шахрайство Сола відразу запалилось.
- Чудово, експерименти стануть у пригоді. Але я повернувся цього разу так раптово, що не привіз тобі нічого доброго.
Корі скручила губи.
- Ти мусиш... Що у тебе з рукою? Вийшов на завдання і втратив м'ясо?
— Розплачилось, не втратив. Збирав у мішок і приніс назад.
Соул розповів Корі про свої пригоди з Байроном у Долині Трикутної руки.
Вислухавши, Корі з огидою сказала:
- Наступного разу я не піду з тобою в пригоди. Занадто вже ти невезучий.
— Тобі говорити? Подивися на себе... — З усмішкою сказав Сол, зміривши Корі поглядом з ніг до голови. — У тебе, здається, теж багато проблем.
Корі опустила голову і видала металевий дзвінок, поклавши рукою на нагрудник.
- Це мій експеримент! — Уперто сказала вона. - Це був невеликий нещасний випадок.
Подумавши, Корі зняла маску.
Її обличчя, як і губи, відливало дрібним золотистим блиском, а шкіра та м'язи рухалися з деякою скритністю.
— Нове чаклунство, яке я вивчаю, ввійшло в конфлікт з сільським господарством, якого недавно прийняла. Тепер з пір постійно виділяється якийсь токсичний метал.
Сол насупився.
- Більше, ніж я думав. Допомога потрібна?
Кори закоїла очі.
— Тебе самого під замок посадили, краще про себе позаботься. Невже такий геній, як я, не впорається з такою дрібницею? Я просто цікавлюся цим отруйним металом, хочу зібрати його більше, а потім вже вирішувати проблему!
Соул показав Корі великий палець з кісток.
— Круто!
- Ти теж класний! — Негайно відповіла Корі.
У приватних розмовах Сол іноді використовував незнайомі слова, і Корі не могла зрозуміти, хвалить він її чи лає. Тому вона спочатку відповідала тим же, а потім вже намагалася зрозуміти справжній зміст слова.
- Як довго тебе ще триматимуть під замком? Я хотіла запропонувати тобі спільний експериментальний проект.
Соул озирнувся на двері складу за спиною.
— Хм... Скоро. Я вже накинув основу, перестав перебрати комбінацію і спробувати все по черзі. Думаю, за місяць впораюся... здебільшого залежить від успіху.
Кутики губ Кори дёрнулись.
- З твоєю успішною, на неї можна хіба що дивитися?
Але відразу ж Корі згадала, що й їй останнім часом не щастить і перш ніж Солу встиг відповісти, перейшла до справи.
- До речі, я прийшла за матеріалами.
Вона ледве витягла з маленького мішечка, який висів на поясі обложення і розвертав папірний сувій.
Ступаючи на скуті, майже зведені долонею руки Корі, Сол похитав головою і сам взяв сувій.
Зміст був простим, але одним словом: « Виконуваний».
Соул відразу впізнав свій почерк, яким він щойно писав пером для повідомлень.
— Ты? Так це ти відповідаєш за доставку? Ти ж найбільше не любиш таку фізичну роботу? - Але він відразу зрозумів. — Ясно, що у вашому теперішньому стані ти тільки й можеш ходити. Якби ви брали участь у експериментах або практикі чаклунства, то напевно підірвали б себе!
Обличчя Корі перекосилося. Зігнувши зуби, вона підняла руку і повільно стиснула її в кулак перед Солом.
— Швидше за роботу! Якщо затримаєш мою роботу, заплатиш окулярами!
Соул повернувся і зайшов на склад, качаючи головою і зітхаючи.
— Не знаю, хто перший забув про свою роботу.