Але, якщо говорити прозорою мовою, то це буде фіолетовою частинкою, як у ній відразу з'явилася діра.
Щупальці тремтіли і поспішно втягнулося у язик, що прожвався.
« Це Біллі, як і його брат Білл, спеціалізується на магії отрути», — із захопленням подумав Сол і відразу відстрибнув, вилетівши до стелю.
У наступну секунду Біллі обернувся, оглядаючись по сторонах. Фіолетові частинки навколо нього різко розширилися, але Сол вже був на стелі.
Не виявивши нічого підозрілого, Біллі вирішив, що це Анжела знову намагалася його промахнути.
Він знову зібрав фіолетові частинки і попрямував до неї.
Анжела була шокована і впала спиною в шафу.
У відкритому бою їй точно не впоратися з учнем третього рангу Біллі.
Всі її таємні хитрощі не спрацювали. Навіть ілюзія, випущена лівою рукою, була роз'єднана чимось у той момент, як наблизилася до Біллі.
Зіткнувшись з відомим учнем третього рангу, вона виявилася абсолютно безпорадною!
- Ти збираєшся здати мене наставнику? — Анжела вже не могла протистояти, але в неї з’явилась можливість скористатися останнім засобом жіночого чаю.
Вона з тремтінням подивилася на Біллі. З кутка її очі скочувалася сльози і потекла по щоці.
Але те, що добре працювало у світі звичайних людей, часто натикалося на стіну. І цього разу не був винятком. Білі, дивлячись на сльози Анжели, залишився абсолютно невтомимим.
— Якби я хотів тебе зловити, то не відпустив би минулого разу.
- Минулого разу? — Не повірила Анджела. Невже в той раз, коли їй вдалося уникнути пастки Біллі і Конші, вчасно знайшовши козла відпущення, це було через Білі?
— Верно. Коли ти постукала у двері і виманила того хлопчика, я стояв неподалік і спостерігав за тобою.
Цього разу Анжела була змушена повірити. Вона витерла сльози і з опаської подивилася на Біллі.
- Що... Що тобі потрібно?
Біллі схрестив руки на грудях і притулився до дверей.
— Мені потрібно « Бічування», щоб отримати достатньо духів помсти для створення духовної отрути.
- Ти збожеволів! Навіть якщо я і не розбираюсь у духовних отрутах, але щоб створити отруту, який знадобиться учневі третього рангу, потрібно вбити невідомо скільки людей! Тоді мене, напевно, наставник особисто на шматки розрве!
Біллі зовсім не звертав уваги на гнів Анжели. Він чекав, поки вона виговориться, і знизивши голос, сказав:
— Ти, здається, занадто довго просиділа в Башні магів і забула, як величезний світ зовні?
Анжела завмерла.
— Людей, — продовжив Біллі, - зовні повно. Я дам місце, ти будеш вбивати. Ми можемо поселити душі поровну.
Анжела стиснула зуби. Хоч вона вбила вже багато людей, але ніколи не думала про те, щоб почати масову різанину.
А Біллі говорив про людські життя так, ніби це були просто цифри.
- У мене є інший вибір? — Закусила вона губу.
— Є, — підняв очі Біллі. — Смерть.
Анжела не мала можливості торгуватися з сильним і владним Біллі.
Вона спочатку хотіла погодитися на слова, а потім, коли Біллі піде, знищити всі сліди. Так, принаймні у нього не було б на неї компромата, і в ній залишалося би простір для манівра.
Але в той самий момент, як вона погодилася, Біллі раптом мітнувся вперед з такою швидкістю, що навіть висілий під стелею Сол не встиг реагувати. Анджела побачила лише змащений силует, а потім відчула біль у животі, ніби щось встромило їй в пупок.
Але коли вона інстинктивно опустила голову і простягнула руку до живота, то не знайшла гострого предмету.
- Що ти зі мною зробив? — Майже візжа, скрикнула дівчина.
— Не напружуйся, - Біллі все ще не виказав ні краплі співчуття. — Я просто впровадив тобі у тіло один отрута.
Він повільно відступив.
- Якщо під час нашої подальшої співпраці ти спробуєш викинути якийсь фокус... Я перетворю тебе в квітку.
Біллі кивнув Анжелі.
- Три дні кидай свою роботу в лабораторії і приходь до мене у 1701.
Сказавши це, Біллі не дав Анжелі можливості відповісти, повернувся і покинув лабораторію.
Після його відходу Анжела затремтіла всім тілом. Вона так сильно прикусила губу, що потекла кров, але так і не ослабило борців.
Сол безшумно спустив з стелі кілька щупалець і повільно наблизив їх до личка Анжели.
- Це все через тебе, обличчя Анжели стало потворно-моральним.
Сол замер, щупальця зупинилися.
- Якщо я помру, ти теж не мешканець! — Дала Шерлі.
Її ліва рука раптом піднялася і з усієї сили впхила їй щічку.
Потім вираз обличчя Анжели змінився. Дівчина, яка щойно була сповнена ненавистю і здивуванням, за одну мить скричала губи в моторошній усмішки.
— Не забувай, що "Благословіння" - це моє, а отрута - твій.
Вираз обличчя Анжели знову змінився. Гнів змішався зі страхом.
- Ти не боїшся, що я донесу тобі наставника Казу і він тебе викине?
Потім вона самодовольно розсміялася.
Ми з тобою так довго разом, чи ти все ще думаєш, що зможеш так просто позбутися мене?