Перед смертю Ханте Сол хотів розповісти йому про Сідє, щоб позіхнути його на кінець. Але, згадавши про те, що у маєтку все ще небезпечно, особливо враховуючи ті речі, які не можуть бути мертвими Віктором, він вирішив притримати цю таємницю в собі і не хвалитися раніше часу.
Використовуючи свій багатий дворічний досвід роботи в морзі, Сол зрештою розповів про його останню пастку.
Виявилося, що остання третина всіх рукописів у кристалі була зашифрована. Їх потрібно було читати в певній послідовності, інакше отримували правдоподібну, але фальшиву інформацію. Якщо б Сол почав вчитися з невірних записів, то його, як кажуть, осягло б « відхилення ци» і в кінцевому підсумку він або помер, або збожеволів.
« Тепер інформація повинна бути в порядку. Під кінець Ханте діяв на одних інстинктах, розум його покинув. Отже, його слова були правдою. Ну і, звичайно ж, у мене є щоденник для перевірки достовірності».
Соул усміхнувся і знову прибрав кривавий кристал за пазуху.
« Наслідування цілого роду магів... Цього разу я зірвав велику страву! Шкода тільки, що довелося використовувати той сувій 2-го рангу», Сол підняв рукав і витер крапельку поту, яка скочувалася на підборіддя.
І битва в підвалі, і наступний допит вимагали величезних витрат ментальній сили. На щастя, Сола мала велику вагу. Будь-який інший звичайний учень другого ранга давно б уже втратив свідомість.
Звичайно, у цій перемозі він покладався не лише на власні сили, але й на багато допоміжних засобів.
Перед тим як відправити його сюди, Господаря Вежі попередив, що це завдання буде не з легких і навіть смертельно. Тому Сол, добре обдумавши все, розскочив на забійний козир.
Йому, який тільки - но став учнем другого рангу, не вистачало потужного і вирішального удару. Їм і став сувій з заклинанням 2-го ранга « Вогненна сфера».
Саме цей могутній сувій допоміг Ральфу завдати сильних ран, і протиотрута так швидко продовжувалася. В іншому випадку, ослаблений через грубого зламав Мортона магічне коло на двері підвалу, розрахований всього на годину, швидше за все, не витримав би до того, як людинанолицовий червь остаточно помре.
Так що краще мати один потужний інструмент, ніж багато різних інструментів.
У будь-якому випадку, більшість пристосувань і в підметки не годувалися Малюсі Водоросль.
Соул присів на коточки, поклав руку на магічне коло на двері, але не став тут же активувати його.
Він подумки програв ситуацію.
Потім щоденник підказав йому: черв'як хоч і при смерті, але все ще чекає внизу з відкритою пащенею, щоб проковтнути його, як тільки він відкриє двері.
Сол насупився. Час до того, як магічне коло на дверях зникне, минув. Якщо Ральф не помре остаточно, Солу доведеться піти і повернутися для перевірки пізніше, коли буде безпечно.
Але він подумав ще трохи, подивився на рядки в щоденнику і знову присів.
Мисливно дорахувавши до двадцяти, Сол знову поклав руку на двері.
Цього разу щоденник сказав йому: « Черв'як вже на останньому подиху ». Якщо він, торопига, спуститься зараз, тоді зможе померти разом з ним.
Він чекав ще кілька десятків секунд і зробив третю спробу.
Цього разу щоденник більше не попереджав його про неминучу смерть. Він просто нудьгував звернувся і відлетів на ліве плече Сола.
Ральф був мертвий. У нього більше не було сил затягнути його в пекло.
Соул посміхнувся і, обережно направивши магічну силу, знову зняв друк з дверей у підвал.
Наступного разу Сол використав метод, запропонований Мортоном, щоб силою відчинити двері у підвал.
Магічне коло на дверях відразу спалахнуло хвилями енергії. Хвиля пройшла від слабкої до сильної, потім знову ослабла і нарешті коло остаточно погас.
Магічна охорона, яка десятиліттями охороняла маєток Ральфа та його господаря канула у льоту.
Соул простяг руку і без особливих зусиль відкинув важкі стулки.
Із проєма повалив жовто-білий дим.
Соул махнув рукою, бажаючи почекати, поки дим розірветься, але тут помітив, що по стінах підвалу пішли глибокі тріщини.
Цей істеризований підвал теж був готовий до свого кінця.
Дим не був особливо отруйний, але від нього не було такого жирного сморада, що б’вало апетит дня на три.
Сол зістрибнув вниз і з чавунем приземлився на щось липке.
Сходи з Дівочих рук біля стіни зникли. Схоже, черв’як людини в передсмертній агонії не пропустив жодного шансу наповнити енергію і спалив ці "декорації" як останню вечерю.
— Гадость! - Усередині приміщення сморад був ще густіший. Він прикрив ніс і рот рукавом і, вибираючи чисті ділянки підлоги, рушив вперед.
Коли Сол підійшов до цього магічного кола, щоб зацікавити дух помсти, то відчув на собі те, що залишилось від Ральфа — безформну масу.
У місячному жовтому жирі в центрі ще туманно загадувалися спотворені риси обличчя Ральфа. Руки, що раніше стирчали з його тіла, безслідно зникли.