Але Сол не здавався. Він зосередився на тому, щоб підняти праву ногу.
Щелк! Щелк! Щелк!
У його голові пролунав дивний, ілюзорний звук, наче лопалися гумові джгути.
Він нарешті зробив перший крок!
Щелк-щелк, щулок-лоток!
Дедалі більше звуків розриву. Потім, похитнувшись, Сол вирвався з тіла трупа і його зір знову швидко змістився назад.
Відкривши очі, він побачив, що знову стоїть перед високими стелажами.
Опустивши голову, він побачив свої людські руки.
« Я повернувся?»
Соул обернувся і побачив, що його тіло все ще сидить на стільці.
« Я зрозумів, що просто повернувся на місце моєї душі. Але добре, що я зміг звільнитися."
Згадавши, що з ним щойно сталося, Сол не наважувався йти далі. Він боявся знову дивитись на короткометраж.
« Минулого разу я повернувся до свого тіла, йдучи за малюнками, але не обов’язково починати з найдальшої точки. Можливо... Добре, спробую".
Соул вважав, що він і його тіло — це дві крайні точки діаметру.
Потім, наслідуючи рухи з малюнка, він пішов по уявному колу за годинниковою стрілкою, наближаючись до свого тіла.
Цього разу поруч з ним було чисто, і ніякого чорного привида, зацікавленого в його тілі, не було.
Сол йшов впевнено, крок за кроком, і, нарешті, став на те місце, де було його тіло.
Він відкрив очі. Перед ним були його руки, в яких він тримав хірургічні інструменти.
« Я повернувся, — з полегшенням зітхнув Сол.
Але він не встиг радіти, як його накрила хвиля втоми.
Він, оперившись на стілець, встав. Пройшовши два кроки, він зрозумів, що так втомився, Що ось-ось всёт і до гуртожитку йому точно не дійти.
« Хоч я недовго був поза тілом, але боротьба з цими трупами забрала в мене надто багато сил."
Він просто впав на підлогу і, дивлячись у стелю, подумав:
« Якщо я лежу, то ніхто мене не зможе збити з ніг»
Мисли не встигли розлетітися. Він закрив очі і тут же заснув.
...
А поки він спав, велике перо, яке вже два дні не рухалося, раптом легко злетило.
І на чистому аркуші паперу, який Сол приготував з ранку, було написано кілька нерівних рядків.
...
Знову відкривши очі, Сол не знав, що вже отримав своє перше робоче завдання.
Він відчував лише дикий голод, який, здавалося, ось-ось прожене в його грудях діру.
« Так голодний» — зробив крок, ноги якого були ватними.
Льодовий вітер зі снігом бив йому в обличчя.
Пронизуючий холод пробирав до кісток, приносячи з собою ще більше оніміння.
З кожним кроком він відчував, як у суглобах висловлюється гострий біль.
Сол, який голодував і замерз, побачив перед собою дім.
Двері були щільно закрита, але з вікон лилося тепле світло.
Сквоє скло Сол побачив палаючий камін, довгий стіл, вставлений отворами, і складених та балакучих біля столу дівчат.
« Я повинен увійти! »
Сильний потяг зміцнив його, і він швидко дістався дверей.
Стук-тук.
Спочатку він постукав ввічливо.
Він не хотів лякати дівчат.
Але минуло багато часу... Мабуть, секунди дві, а йому так і не відкрили!
Гнів почав витісняти розум.
Стуки в двері стали більш безладними.
Все одно ніхто не відкривав. Він почув, як хтось втікає.
« Чому ви не відкриваєте? Ви насолоджуєтеся їжею та теплом, а на тих, хто зовні, вам начхати? "
Соул не витримав. Він з ноги вибив двері.
Світло осліпив його, але він все ж побачив смажену курку.
Вона була величезна, як людина. Якщо з'їсти її, то можна буде наїстися.
Соул, пуська слини, кинувся на неї.
...
Соул відкрив очі. Перед ним була висока стеля.
Він сковтнув, придушуючи нудоту, і насилу дотримався, щоб його не вирвало, як минулого разу.
Він встав і знову відчув, що втома повністю пройшла, а ментальна сила навіть трохи виросла!
Але сцена не давала йому радості.
Уві сні він знову з’їв людину, а потім з благоговінням зробив квітку.
Він відчував емоції людини з сну, наче це був якийсь ритуал.
І саме в той момент, коли він робив квітка, він зрозумів, що знову потрапив у чийсь сон.
...
Соул піднявся з підлоги і спочатку подивився на пісковий годинник на стіні.
Чотири тридцять ранку.
Якщо, як і минулого разу, все, що він бачив у сні, сталося й в реальності, то вбивство тільки-но закінчилося.
Коли Панні мала кокон нічного метелика, вона бачила сни інших.
А він бачив реальність.
Спотворену реальність.
— Здається, учень не справився з цією справою. Дуже повільно, — зітхнув Сол, потираючи лоб.
Опустивши голову, він помітив гусине перо на столі.
Він поспішно підійшов і побачив на білому папері кілька нерівних рядків.
« Ріг Дімо, отрута... До 8 вечора 30 квітня доставити в кімнату наставника Рама".
« Робота прийшла. Сьогодні 28-ті, часу ще багато."
Це було перше робоче завдання Сола. Він повинен був серйозно ставитися до нього.
Спочатку треба було знайти ці матеріали.
Соул взяв аркуш паперу, розгорнувся і побачив десятки високих стелей та безліч різних матеріалів.