За десять днів уже троє.
Кажуть, в останній раз так часто помирали більше двох років тому.
Жатися управителю було марно. Кожного разу він говорив, що все владнав, але люди продовжували помирати.
Тому тепер кожен, хто йшов прибирати коридори другого рангу, був готовий не повертатися.
І Гоук теж.
...
Коли він, штовхаючи свою візок, безпечно закінчив прибирання 11-го поверху, то обережно виснув голову і подивився на дванадцятий.
Передсвітні свічки горіли тьмяно, і без того темний зігнутий коридор здавався вкритим вуалью.
Ніби все видно, а ніби і нічого.
Хоук глибоко зітхнув і, опустивши голову, штовхнув візок у друге коло пекла.
Тільки наблизившись до пандусу на іншій стороні, він не зустрів нічого дивного. Це його трохи втішило.
Ще один коридор — і все.
Він кинув швидкий погляд на підлогу.
Ніякого дивного сміття, ні плям крові, ані неприємного запаху.
"Може, просто пробігти?"
Але коли він, штовхаючи візок, проходив повз передостанній кімнати, він раптом почув стук у двері.
Хоук замер.
Він, тремтячи, повернув голову.
Стук доносився з кімнати праворуч від нього.
Але чому той, хто всередині стукає у двері зовні?
Соул бачив сон.
Коли він відкрив очі, то різко перекинувся і кілька разів виснув голову за край ліжка. Оскільки він давно нормально не їв, то вирвав лише трохи кислоти. Від цього в горлі зачинено.
Він недбало витер рот тильної стороною долоні, забувши, що вона тепер костяна. Тепер хворіли і рот, і горло.
Він сів на ліжка і з подивом виявив, що вчорашня втома і головний біль пройшли.
« Невже сон такий корисний? А я весь час заміняв його медитацією. Може, я помилявся?»
Соул, енергійний і здоровий, встав та впорядкував себе.
« Що сьогодні робити?»
Спочатку до наставника Казу? Або в реєстратуру, міняти піктограму на другий ранг? Чи, може, знайти старшого брата Байрона і розділити нагороду за своє завдання?
Ця поїздка принесла Солу багато користі, але й додала ще більше запитань.
Але все треба було робити по порядку.
У результаті він вирішив спочатку знайти Ніка і перевірити своє тіло. Адже до нього, можливо, причепився дух і з цим треба було розібратися якомога швидше. Інакше він не міг спокійно займатися своїми справами.
...
Проте коли Сол прийшов на 12 - й поверх, щоб знайти Ніка, він побачив, що там зібралося кілька учнів другого рангу.
На відміну від першокурсників, студенти не любили озиратися. Так що це було досить рідкісне видовище.
Соул не втримався і теж підійшов.
Зевак було небагато, і навіть невисокий Солу легко протиснутися.
Побачивши, що там, він злегка нахмурився.
Помер чоловік.
Слуга, на вигляд не старше п'ятнадцяти років.
Одна його нога, яка залишилась лише кістки, стояла непохитно на землі. Інша була вивернута вгору. Руки також підняли вгору.
А з його голови розпустився квітка.
З пелюстками з плоті і тичинками з кістки.
Дві руки і нога були листям, а решта — стебло.
Соул ледве стиснув губи.
Йому стало погано.
Не через моторошний вид трупа, він бачив і гірше морги.
А через те, що він знав цей труп.
Вчора вночі саме він перетворив цього молодого слугу в таке.
Він також пам’ятав, як він, шматочок за шматочком, жував і ковтав його неписане тіло та кості.
— Соул, — раптом хтось покликав його.
Сол обернувся. Це був Нік, якого він і шукав.
Нік також побачив мертвого чоловіка в натовпі, і його брови трохи б'ються.
— Квітка з мерця.
- Що?
— Ще називається « кокосова серцевину». Це ритуал одного з вимерлих людей, щоб вшановувати померлих. Не думав, що він знову з'явиться в Башні.
— Це вже не перший випадок, - втрутився хтось поруч.
Той, хто говорив, схрестивши руки на грудях з огидою дивився на труп.
— Сари? Ти поправився? — Ник, очевидно, його знав.
- Дещо живу. Що, мені померти? — Сарі грубо відповів.
Але Нік не розсердився, а представив йому Сола.
— Соул, недавно перейшов на другий ранг.
Соул, подавши нудоту, кивнув Сарі.
Але той тільки мілином подивився на нього, навіть не зробивши вигляд, що вітається.
- Ви кажете, таке вже траплялося? — Соул не звернув уваги на його ставлення. Йому було цікаво дізнатися більше про квітку.
Сарі холодно подивився на нього і вже збирався щось сказати, як його перервав Нік.
— С Солом краще будь ввічливіше.
Сарі з подивом подивився на Ніка. Побачивши, що він не жартує, Солу якось незручно відповів:
— Це вже четвертий випадок за останні півмісяця, його тон і так був неприязним, а тепер ще більш різким. — Управитель уже давав завдання учням другого рангу. Але, здається, щоб з цим розібратися, знадобиться втручання третього рангу.
Як у нього щось зачісалося, Сарі підняв руку і почухав щоку. Він так сильно надачив, що гострі нігті прокололи шкіру, і з ранки виступили кілька крапель крові, які впивалися у його нігті.
Але ні Сарі, ані Нік не звернули на це уваги.
— Довололен? — Сарі опустив руку і подивився на Сола. Цього разу його погляд був більш цікавим.
Соул не соромився і продовжив запитувати: