Якщо він поглине всі уламки ...
Раптом одна фігура кинулася вперед. Прослизнувши повз приголомшених душ, він підстрибнув високо і вдарив Мортона у підборіддя!
Мортон, який вже збирався всмоктати осколки, від удару захлопнув рот. Він відкинувся назад, відступивши на два кроки, і однією ногою навіть вийшов за межі центрального кола.
Сол впав прямо в центр.
У цю мить він знову почав контролювати своє тіло.
Коли Солу було важко зрозуміти, що в цьому перебудові свідомості ввійти у коло - це означає стати головним свідомим і чітко розплющити очі та побачити того, хто стоїть навпроти Байрона й пильно дивиться на нього.
Байрон, побачивши, що вираз обличчя Сола раптом став спокійним, вже збирався щось сказати, але побачив, як той швидко підніс вказівний палець до губ.
Цього разу навіть Нік, який стояв далеко від них, зрозумів, хто вони.
На обличчях двох людей, які завжди були спокійними, з’явився інший вираз радості.
На жаль, Сол не встиг нічого більше показати Байрону як один удар з центрального кола.
Маленьке тіло Сола кілька разів перевернулось у повітрі і з гуркотом впало на землю.
Він схопився за образу, готуючись до наступної атаки.
Тільки тоді він виявив, що через його атаки тиша була порушена, і інші душі знову прийшли в рух.
Це дало Солу перепочинку.
Він тремтів свою голову, переконався, що нічого не в пам'яті і з полегшенням зітхнув.
...
А за межами простору свідомості Байрон, побачивши, що Сол дійсно ще живий, раптом повернувся до Ніка і зробив якийсь жест.
Побачивши це, він подивився на зачарованого кола Сола, обличчя якого знову викинулося від злоби і змінив параметри пристрою.
...
По дорозі, мало не натрапивши на Німеччину, він кинувся назад.
Голова цього хлопця все ще була в грудях, але його руки вже почали розмахувати. Схоже, він ще міг битися.
Соул швидко присів, просунув руку йому за шию, схопив за волосся і витягнув його голову!
— У-у! — Герман видав дуже болісний сттон, і його погляд на Сола став несхвальним.
Сол, повторивши свій трюк, сховався за спиною у Германа і підвів його обличчям до Мортона, сказав:
- Ось твій ворог!
Його очі налились кров’ю, він знову зревів і кинувся вперед, розмахуючи кулаками.
Але цей хлопець тут же знову був відброний.
« З цих хлопців тільки Білл, Герман і ще троє учнів третього рангу представляють хоч якусь бойову силу. Решта навіть полоскотати Мортона не можуть», нахмурився Сол.
Раптом він побачив, як Мортон схопив Білла і теж підняв його в повітря.
Але цього разу він не почав бити його про землю.
Він з силою встромив руки у живіт Білла і, рвавши, розірвав його навпіл.
Проте коли Сол уже думав, що Біл стане першою жертвою, він раптом став фіолетовим і потім розм’яком. Він перетворився на пінотичну піну, яка зісковзнула з пальців Мортона.
Після того як на землю впали два лози фолетової піни, вони знову стали фіотальним Білом.
« Що це?» — сказав Сол, який став фіолетовим Біллом і потім на Мортона з руками, як у звіра. — Чому їхній вигляд так змінюється? Я теж так можу? "
Соул ще не встиг збагнути, як побачив, що втікач біля Німеччини, ніби надихнувся прикладом Білла, на бігу покритий шаром срібного металу.
Біл і Герман стали значно сильнішими.
Герман ударив, і навіть Мортон не зміг його витримати.
« Видання Білла й Германа відповідає їхнім найсильнішим заклинанням. Невже це закляття, створене в ментаційному тілі?»
Але Сол відразу відкинув цю догадку, бо інші учні третього рангу ніяк не змінилися.
« Що може впливати на їхню свідомість? Заклинання? Медитація? Чи локатор?»
Не встиг Сол нічого зрозуміти, як битва знову змінилася.
Раптом з неба посипався сніг, незліченні уламки душ висипалися вниз. Ці уламки, змінивши свою поведінку, самі почали впиватися в тіло Мортона.
У міру того як вони зливають очі Мортона, поступово мутнелі ставали дедалі перебільшенішими. Він почав перетворюватися на справжнього звіра.
У той же час рухи його кінцівок ставали щораз більше скуті.
Побачивши, що Мортон сповільнився, решта його душі кинулися на нього.
Вони відчайдушно кусали його тіло і дійсно змогли відірвати маленький шматок.
Однак хоча його тіло почало розпадатися, Мортон не відчував жодного болю.
Такі рани швидко загоїлись, і в них з’явилися осколки.
Біл, який був найближчим до Мортона, раптом зісковзнув йому на шию і вкусив за голову.
Коли зуби Біла наблизилися до затилки Мортона, у того з спини миттєво виріс хвіст, який, перетворившись на тінь, проколов груди Білла і виліз в нього з рота.
Але на той самий момент Біл перетворився на піну.
Але він не встиг зісковзнути з хвоста, як голова Мортона також зазнала великих змін. Його рот витягнувся, як крокодил, і він погорнув голову разом зі своїм хвостом та висілою на ньому фіолетовою піною.