Чи може учень третього рангу спричинити таке знищення?
Коли Сола впала, то промайнула думка.
« Це, мабуть, заклинання вищого рангу. І місцева місцевість посилює його ефект."
"Невже вони так просто втечуть?"
Коли Сол подумав про це, то відразу розслабився і дав волю над тілом вже готовому вирватися з - під контролю злого духу.
...
Злий дух знову почав контролювати тіло і побачив, що на дні провалу.
Зверху крізь густий пил пробивався сонячне світло.
Люди-голови, що впали разом з ним, в паніці карабкалися нагору, але їх будова тіла перешкоджала їм.
У результаті ці діти зникли.
Соул, що приховався глибоко в свідомості, чітко бачив цю сцену і у нього народилася нова ідея.
Але злого духу доля людей-голов не хвилювала.
Він відчував, що попереду, в печері, два маленьких істот відчайдушно тікають.
— Хочете втекти під землею? — На його обличчі з’явилася хижа усмішка. — Як нерозумно!
Якщо б зараз тут був хтось ще, він би побачив, як на обличчі Сола раптом з'явилася синя-червона маска.
Ця маска миттєво витягнулася, перетворившись у тонкий чорний потік, який кинувся в темну глибину підземного підземелля.
Кінець потоку був поєднаний з обличчям Сола. Коли він летів, то ставав все тоншим і худішим.
Але навіть стаючи тонким, як волосинка, він не обминувся.
Соул, що ховався в глибині своєї свідомості з серйозним видом дивився на цей безперервний зв'язок.
"Похоже, повернути своє тіло буде не так просто."
Кілька разів, піддаючи основну свідомість злого духу, Сол відчув, що його дух теж почав втомлюватися.
Навіть якщо він може за допомогою духовного матеріалу поглинати енергію злого духу, навіть якби тіло ідеально пасувало його душі, то боротьба за виживання буде важкою.
Навіть можна сказати, неймовірно важкою.
Коли Сол знову зрозумів, наскільки малі його шанси, чорний потік, що летів у темну печеру, нарешті повернувся.
Він швидко скоротився, і на його кінці Сол побачив, що початково синє-черне обличчя привида розділене на два однакових людини.
Їхні роти були широко відкриті, і в кожному була затиснута одна з жертв.
Біл і Лайт втекли.
Вид у них був жахливий.
Лайт був схоплений за ногу, і його тягли по землі. Кров, змішана з брудом, залишала довгий слід. На його вкушеній нозі з’явилися кристали льоду, які розрослися у обидва боки.
А Біллу було ще гірше.
Невідомо, що він зробив, але обличчя монстра вчепилося йому у горло. Лід уже дістався до його підборіддя, і його обличчя стало синьо-фіолетовим.
Він намагався відірвати обличчя монстра, але не міг доторкнутися до нього. Йому залишалося лише скріпити лід на шиї.
Але коли він зчищав лід, це ще більше вплинуло на нього.
Коли обличчя монстра притягло його до Солу, колись сильний і високомірний Білл був вже при смерті.
Нарешті, обличчя монстра відпустило їх і повернулося в тіло Солу.
Злий дух покрутив шия, знову звикаючи до людського тіла.
Він присів і поклав руку на обличчя Білла.
Біл добре розумів, що́ чекає на нього.
Його рот і ніс були затиснуті злим духом, він мичав, немов хотів щось сказати.
На жаль, злий дух не збирався з ним розмовляти.
...
У цей момент Сол раптом знову перехопив контроль над тілом.
Він подивився на Білла під своєю долонею і тихо запитав:
- У підземеллі, коли злий дух ще не догнав нас, чому ти повів мене в лівий тунель? Чому ти вирішив пожертвувати мною?
Білові зіниці звузилися до точки. Він з недовірою дивився на Сола.
Лайт, який лежав поруч з Солом, теж почув запитання і сів.
— Ты... Ты Сол? — У його голосі змішалися шок і трохи радості.
Але Сол не звернув на нього уваги, а лише знову запитав:
- Чому?
Очі Біла забігали. Він поворухнув губами, ніби хотів щось пояснити.
Але Сол, подивившись йому в очі, посміхнувся.
- Схоже, ти не збираєшся говорити правду.
Не встиг він договорити, як вираз його обличчя раптом змінився, а насмішка усмішка перетворилася в спотворену гримасу.
Очі Білла розширилися. Він, здається, щось зрозумів, але сказати вже нічого не встиг.
Злий дух вирвав його душу.
Біл не мав такої чіткої і щільної душі, як у Германа, але вона теж билася.
Він не міг змиритися. Це була лише пробна вилазка, як вона могла стати його кінцем?
Біл намагався вирватися, навіть кинувши своє тіло.
Оскільки Солу вдалося стати злим духом, чому він не може?
На жаль, Біл не дуже добре розумів духів. Він просто втікав і лише виснажував своє слабе духовне тіло.
Лайт, який лежав поруч з ним, жахаючись дивився на те, як злий дух поглинає Біла.
Він трохи заспокоївся від розпачу.
« Це злий дух не може бути Солом. Він, учень другого рангу, навіть ставши злим духом, не міг би відразу стати таким сильним."
« Після поглинання Сола не розсіялося знання. Він досі тримається? Як йому це вдається?»
На жаль, магія землі, в якій був сильний Лайт, хоч і поховали багатьох людей, ніколи не виганяла духів.
А ті низькорівні заклинання проти злих духів, які він знав, не могли завдати шкоди цьому ворогу.