Горса, покатаючись на куричках, спустився.
Його очі вигнулися в усмішку, голос був як завжди, м'яким.
— Давно не виделись, Сол. Є час поговорити?
Звичайно, що так!
Соул кивав, в його очах читалося очікування.
Хоч і було правило залишати Східну вежу до восьми, але раз вже тут сам глава Вежі, хто звертатиме увагу на такі дрібниці?
— Ходімо, поговоримо всередині, — кивнув Горса.
Сон, йдучи за ним, обернувся і побачив, що вони знову опинилися перед третьою моргом на другому поверсі.
У цей момент здоровяк якраз відкривав алі двері і викотив візок. Побачивши Горсу за спиною біля Сола, він відразу ж застиг.
А Сол, який стояв перед ним, відчував, як його страх переходить у паніку.
Але Горса лише махнув рукою, і в цьому селі здоров’я продовжується.
Той, отримавши наказ, негайно опустив голову і пішов далі, штовхав візок. Але його рухи були зв’язані, а кінцівки — наче іржаві.
Проводячи дивним поглядом здоров’я, Сол увійшов у морг після Горси.
Коли він увійшов, Горса вже стояв біля його експериментального столу і розглядав його інструменти та записи.
Почувши кроки Сола, Горса обернувся і з усмішкою запитав:
- Можна подивитись твої записи?
— Звичайно, — поспішно кивнув Сол.
Те, що не можна було показувати стороннім, він вже прибрав.
Горса взяв зошит, в якому Сол записував свої експерименти по фізичній трансформації, і бігло її пролив.
Соул занервував ще більше. Як директор школи особисто перевіряє його домашнє завдання.
Горса швидко поклав тетрадь на місце і, повернувшись до Солу, притулився до столу.
— Тепер ти, мабуть, зрозумів, що душі - це дуже цікаво? — З усмішкою сказав він.
Интересно? Для сильного мага, як Господар, напевно так.
Соул з підобостросною посмішкою кивнув.
— Шкіра, трансформована для збільшення магії, після додавання осколка душі перетворилася на новий вид духовного матеріалу. Ідея хоч і дивна, але в цілому - без серйозних проблем.
— Мене вразило те, що ти вже тепер можеш очищувати домішки для поліпшення якості духовного матеріалу. Я думав, що ти зможеш зайнятися цим лише тоді, коли станеш учнем другого рангу і навчиш того, чого навчився.
Горса легонько плескнув у долоні.
- Твій прогрес завжди перевершує мої сподівання. Самообучення допомогло тобі закінчити фізичну трансформацію і навіть поліпшити та очистити духовний матеріал. Я чув, ти і в магії досяг успіху, далеко обгнавши своїх однолітків.
Сол не відчував сорому, почувши ці похвали.
Хоч його успіх і був багато в чому заслугою щоденника та Малюки Водороси, але ще більше — своєю завзятістю й сміливістю.
Горса поманил Сола.
— У якості нагороди, можеш задати мені будь-яке питання в школі.
Цього разу Сол здивувався.
Але після здивування його мозок спорожнів. Він раптом не знав, про що запитати.
Збираючись з думками, він запитав:
— Пане Господарю, ви знаєте, що в бібліотеці є злий дух?
Але Горса лише схилив голову набік і негативно похитав.
— У бібліотеці немає злих духів. Я не хочу, щоб учні в Башні помирали так безглуздо.
Він посхменув.
- Якщо ти кажеш, що на чотирнадцятій полиці... то це твій страх, а не злий дух.
— Мой страх? — Сол аж ніяк не очікував такої відповіді.
Коли він вперше побачив під полицею людини, то дійсно злякався. Потім він спеціально ходив туди ще раз і знову його бачив.
Соул не міг побачити його обличчя, не знав, жив він чи мертвий, але все одно не наважувався підійти. Йому треба було наблизитись, як його серце починало шалено коліти, дихання вбивалося і по спині тек холодний піт.
« Це тому, що я заздалегідь знав, ніби там книги про злих духів, і тому вирішив що там побачення?» — пробурмотів він подумки.
- Ти боїшся привидів? — Горса повільно повернув голову, його погляд ковзав по моргу. — Це... досить несподівано.
Проаналізувавши його очі і подивившись на місце свого робочого місця, Сол з’їхав у незручне становище.
Як йому пояснити, що він боїться тих примар з фільмів його колишнього життя, від яких не було порятунку?
Господар ж не почав з нього сміятися, а серйозно запитав:
— Соле, ти пам'ятаєш визначення привида з "Основ світобудови"?
— Хто не може повністю контролювати свою волю, — це привид. Той, хто контролюється іншою волею - монстр.
— Да. Але найважливіше те, що це поєднання згаслого ментального тіла і свідомості. Цю складну форму я називаю душею.
Соул уважно слухав. Йому раптом здавалося, що Господар зараз схожий на його вчителя, який легко переклав розмову на навчальну тему.
— Ти запитав, чи є в бібліотеці злий дух, тому що хотів взяти книгу, правда?
— Так, — зізнався Сол.
Через дослідження духовного матеріалу йому потрібно було подивитися тамошню книгу, але через те що він думав, що там злий дух, він не наважувався підходити.
Він і не думав, що людина на полиці — це його страх. Він вважав, що знання про злих духів йому не під силу.