По дорозі Сол, почувши історію старого безумця, зрозумів, що його попередники торгують з варварами. А в жерця варварів був свій особливий спосіб переробляти простих людей у духів помсти, а то й злих духів.
І Сол запідозрив, що цей учень першого рангу намагається за допомогою цього варварського методу перейти на другий рубець.
Він не знаходив нічого, лише щоб зрозуміти їхні наміри. Жодне розслідування не зрівняється з тим, що ти побачиш на власні очі.
Дивлячись на тіло цього учня, що ніби роздувся від води, Сол зрозумів, ніби той вже принаймні рік-два використовує духів для підвищення своєї сили.
Хоча Сол не знав точного методу, він міг припустити, що одним з побічних ефектів є постійне занепокоєння через недбале визнання зажерливих духів.
Це означало, що він постійно живе в кошмарі.
Тривога, розпач, божевілля, розпад...
Якщо не знайти способу справлятися з цим, то це і буде його кінець.
З огляду на це Солу також здогадався, чому падає урожай.
Плоди "шліфового каменю" Е - заспокійливе.
Шеллі, мабуть, використовував їх для того, щоб заспокоїти своє хаотичне ментальне тіло.
Але це лише тимчасове рішення, яке зрештою призведе до ще сильнішого вибуху.
Шелі, почувши слова Сола, виглядав здивованим, але, судячи з його бігаючих очей, він не збирався йому вірити.
Щось на кшталт: « Ти нічого не розумієш, це родовий рецепт".
- Як тебе звати? — Тоді запитав Сол.
- Мене звати Шеллі, пане.
Шелі не знав, куди йти. Коли він був сам або в стані сили, йому подобалося таке відчуття співпереживання з природою без обмежень.
Але коли на нього дивилися, дальвили, то ця голка перетворилася в наготу ягняти у кошарі, якого ось-ось заріжуть.
Соул, звичайно, бачив його незручність. Але він не міг дозволити ворогу одягтися.
Хто знає, які у нього в одязі приховані артефакти?
— Пам'ятаєш, у тебе був ще один компаньйон? — запитав Сол, а сам думав про інше.
- Так, пане. Його звуть Юні. Він теж учень першого рангу.
— Ви разом вирощували плоди? - Сол знову запитав.
— В основному я. Юні краще в бою.
Отже, не можна вбивати одного, а іншого залишати.
Соул прийняв рішення.
- Ти знаєш умови для переходу на другий ранг? — Сос легонько постукивал ногою по підлозі.
Шеллі завмер і, піднявши голову, не зрозумів чому розмова несподівано звернула на це.
— Э-э... — Він помедлив, але відповів. - Рівень магії не нижчий сорока п'яти джоу і успішний побудова одного заклинання першого рангу.
— А який у тебе рівень?
- Сорок чотири, пане.
Не дивно, що він так квапився знайти ще одну дівчину. Йому, схоже, хотілося пробити цей бар'єр.
- Якщо я не помиляюся, ти... до вбивства тієї дівчини вчора, твій рівень вже був близький до сорока п'яти? — Соул непритомно черпав ногою по підлозі.
Через те що поруч була Панні, яка чудово чула, Сол не вживав слова на зразок "переробка" - "випробовування".
— Да... Пане.
— Навіть якби я сьогодні не з'явився, ти б не зміг за її допомогою підняти свій рівень до сорока п'яти.
Шеллі знову подивився на нього з недовірою.
- Твоє тіло занадто блимло, воно просто не може утримати твою магію. Духи помсти, яких ви створюєте з простих людей дуже слабкі, а ти не можеш їх контролювати, тому, досягнувши критичної оцінки, вони просто розсіюються.
Дикий учень, і навчання в нього було прихистком.
— Но, но... — Шеллі, здається, зрозумів, але підсвідомо відмовлявся вірити.
— Якщо говорити зрозуміло, то в одну чашу не наллєш води.
Ця фраза була занадто прямою. Шелли замер.
Рівень магії Сола теж кілька разів застрілив, але у нього була інша ситуація. Його загальмував магічний талант, а не межаментальної сили.
І Шелі теж мав вихід, але тепер Сол не міг про це сказати.
— Думаю, ти вже зрозумів, що робити далі. Я правда не розумію, якщо вже ви присягнули Башне, навіщо вам торгувати з варварами?
Сол зробив крок вперед, і Шелі відсахнувся.
Шеллі нарешті підняв голову. Його усмішка була гірше плачу.
— Тому що ви не хочете нічого робити, крім того щоб забирати плоди!
Він раптом схопив себе за руки, його пальці впилися в тіло і з силою провели вниз.
З ран висунулися сірі дівчачі обличчя.
Вони випливали з його ран, їх обличчя були мертві, ноги все ще були всередині, але їх так витягнув, що вони стали схожі на повітряні кульки, прив'язані до нього.
- У мене більше немає шляху назад! — Закрикнув Шеллі.
Панні, хоч і нічого не бачила, але, коли з ран Шеллі почали вилізати сірі діви, вона відразу ж затиснула вуха та закричав.
Магічне коло під ногами раптово активувалося. З нього піднявся густий сірий дим, який, згущаючись, перетворився на руки, що тягнуться до Солу і Панні.
Шеллі продовжував різати себе. З кожною новою раною з нього випливала сіра, примарна дівчина.
— Ты - ученик мага. Твій дух помсти, мабуть, сильніший за людей, — сказав Шеллі, розтуляючи рот. Слюна капала з його губ.