Крім того, локатор не міг використовувати, максимум — зробити з нього артефакт або запозичити ідею. Отже, його цінність була не такою вже й високою. Сола обмін на зілля був прибутковим.
— А ты... Вона встала, підійшла до Солу і обережно взяла пробірку та піднесла її на очі.
Її очних яблук у скляному черепі зібралися в коло, а їхні зіниці були направлені на пробірку.
— Він спеціалізувався на воді, а лікатор у нього вогненний. Це справді його вибір?
— А що, лікатор може вибирати й інші? — З цікавістю запитав Сол.
- Можуть. Але це має бути хтось, хто знає учня дуже добре, навіть краще за нього - Конша прибрала пробірку і, сівши за стіл, почала щось писати. — Якщо ти такий щедрий, то й я не залишуся в боргу. Це формула костяного реагента, а також удосконалена форма для виправлення шкіри і ще декілька ідей щодо їх змін. Все тобі напишу.
Шш...
Звук пера, який скидає по папері, був такий приємний. Кожен рух, здавалося, коштував зачіску.
Старша сестра Конша сьогодні була такою великодушною?
Соул не втримався і, вставши, підійшов до столу.
Більшу половину формули, розробленої найсильнішою ученицею другого рангу, він не розумів!
Але нічого, зараз не розуміє - потім вивчить. З його сучасними здібностями, становищем і покровителями він не боявся витрачати час на навчання.
Конша, закінчуючи писати, провела пальцем по краю листа і обережно відірвав його, кинула Солу.
Той обережно зловив його лівою рукою, двічі склав і сховав за пазуху.
- У мене тут є деякі матеріали. Можеш на місці перевірити.
— Не потрібно, я вірю вам, старша сестра, - Сол поплескав себе по грудях, немов там у нього була тисяча кристалів.
- Так довіряти іншим неправильно. Не боїшся, що я тебе знову обманю? — Конша не була Байроном, вона не любила беззастережного довір’я.
Але Сол, піднявши голову, з посмішкою сказав:
- На даний момент обманити мене вам неприємно. А видатні чарівники цінують зиск.
Конша обблизала губи.
- Тобі лише дванадцять. Коли виростеш, скільки ж ти народу погубиш. Цей дурник Байрон, зустрівши тебе, не знаю, пощастило йому чи ні.
Сол почувався ображеним.
Насправді, він і, коли виросте, залишиться таким же. Його інтелект вже сформувався до моменту попадання в цей світ.
Обмін відбувся. Соул зібрався йти. Він ввічливо попрощався з Коншеєм і, підійшовши до дверей, відкрив її.
Навпаки кімнати Конші була ще одна двері.
Саме через неї колись витікала кров, активувавши прогноз щоденника. І саме через неї він, в розпачі, постукав у двері Конші.
Зараз та двері була як і раніше закрита.
Соул, тримаючись за щойнозамінену дверну ручку, тихо запитав:
— Старша сестра, у мене давно було питання... Хто живе навпроти вас?
Конша, як і раніше стояла за столом, злегка посміхнулася.
— Хто знає.
Соул не чекав відповіді від Конші. Та він і не особливо на нього сподівався.
Вийшовши з її кімнати, він продовжив підніматися нагору. Пройшовши темним коридором, він проігнорував шепіт здалеку і попрямував на чотирнадцятий поверх Західної вежі.
Кімната 1416.
Новий дім старшого брата Байрона.
Після підвищення учні могли переїхати на відповідний поверх і залишитися, якщо не хотіли йти. Але більшість переїжджали, оскільки обставини сильно відрізнялися.
Соул вперше прийшов до Байрона, а потім ще й так пізно. Він не знав, чи той спить. Не все ж були такими совами, як Конша.
Сол три рази тихо постукав і, опустивши руку, вирішив почекати.
Але в наступну секунду двері відчинилися сама.
— Хм? — Сол заглянув всередину, але у вітальні нікого не було.
Він увійшов.
У вітальні панував безлад, наче господар, не закінчуючи переїзду і ліг спати. Багато коробок було відкрито, речі з них не були витягнуті. Деякі коробки були складені у високі стопки, захаращуючи огляд.
— Старший брат, старший брат Байрон?
Ніхто не відповів.
Соул вирішив, що Байрона немає. З ментальною силою учня третього рангу він би вже прокинувся.
Його немає, а двері не замкнені. Невже він спеціально для нього залишив?
Сол пройшов кілька кроків, « пробираючись крізь гори і річки», нарешті знайшов за великими коробками експериментальний стіл.
На столі теж був безлад, але посередині був залишений невеликий, з долонею, порожній ділянку, на якому лежало лист.
У листі було написано: « Лише для Сола.
« Нарис все такий же жахливий», — зітхнув з полегшенням подумав Соул, взяв листа і розгорнув його.
« Лише Сол може торкатися паперу. Якщо хтось інший її тронув, то не читайте далі, а біжіть за протиотрутою. Вам залишилося жити 10.
9, 8, 7, 6, 5, 4, 3, 2...
Соле, я отримав своє перше завдання учня третього рангу і повинен на деякий час виїхати. Якщо тобі терміново потрібні ті вісім зачечених балів, які я вам винен, можеш взяти в рахунок червоне зілля на столі. Якщо не терміново, то почекай, коли я повернуся.
На жаль, у мене в Башні мало друзів, і ніхто мені не повинен, так що я не можу попросити когось приглянути за тобою. Будь ласка, бережи себе. Сподіваюся, коли я повернуся ти будеш ще живий. Якщо ти помреш, то борг складеться.