— Наставница Моника?
Моніка, нічого не сказавши, розвернулась і пішла до центру аудиторії. Дві електричні дуги раптово спалахнули, облякавши її руку і ліву щоку. А ось одяг на ній залишилась ціла. Мабуть, теж якийсь особливий артефакт.
— Ну ось, - діставшись до центру, Моніка нарешті заспокоїлася. - Бачите, все просто. Робіть, як Сол. А тепер спробуйте помедитувати.
Учні: «...»
Кори, нахилившись, швидко шепотіла Солу:
— Разозлилась.
Соул і сам відчував, що наставниця Моніка чимось незадоволена. Але чим?
Тим, що він самоучка?
На щастя, Моніка детально пояснила їм метод напівповантаження. Навіть Сол, який навчився його самостійно, багато чого почерпнув для себе.
Раніше він використовував напівповантажування переважно для виявлення аномалій. Але Моніка пояснила, що це був ще й спосіб стабілізувати ментальне тіло і швидко поповнювати магію.
Саме так Сол і врятувався в лабораторії наставника Каза. Але потім він так захопився пошуком матеріалів, що майже забув про це.
Рівень магії Сола значно зріс, і тепер повне занурення вже не дозволяло йому швидко відновлювати сили, не кажучи вже про напівповантажування.
Але у напівповантажування був свій плюс - швидкий старт. За короткий час воно відновлювало більше магії, ніж повне занурення.
Але освоїти цей метод, не використовуючи допоміжних засобів було нелегко. Потрібно було добре знати свій медитативний малюнок і вміло керувати ментальною силою. Якщо кожен раз просто слідувати лініям на картинці, то, відклавши книгу, відразу потрапляє в лабіринт пам'яті, де все здається знайомим, але водночас не існує.
Коли більшість новачків почали пробувати напівповантажування, Моніка сумувала за аудиторією. Іноді хтось із старожил ставив їй запитання. На деякі вона відповідала, на декотрі — лише посміхалася.
Коли Моніка проходила повз Сол, він також підняв руку.
— Наставниця Моника, медитативні малюнки для учнів першого і другого ранга різні? Чи, може, на кожному етапі потрібно освоїти нові?
« Учні другого рангу вже навчилися принаймні одне заклинання першого рубцю, і їхнє ментальне тіло може витримати небезпечніші малюнки. Вони можуть змінювати їх, — Моніка знову з усмішкою подивилась на Сола. - Але коли ви дійдете до третього рангу, вони вам вже не знадобляться.
- Не будуть потрібні? — Недоумок Сол. — Локатор?
Моніка вкинула брови.
— Здається, ти дійсно вивчив багато того, що тобі не по рангу. Це добре, але й небезпечно.
Вона простягла палець і легонька доторкнулася лоба Сола.
Щелк!
Проскочила електрична дуга. Соул захитався, але на чолі все одно відчув біль.
— Аналізуй те, що тобі не під силу, будь готовий до можливих ризиків.
Сказавши це, Моніка заклавши руки за спину і пішла далі, залишивши Сола в задумах.
Майже всі старші учні та вчителі говорили, що на шляху до знань магів підстерігають невідомі небезпеки.
Спочатку Сол думав, що це може вибухнути від складних знань мозку або ж навіть ментального тіла. Але тепер йому здавалося, що все не так просто.
У нього з'явилося дивне відчуття, що знання - це теж свого роду монстри.
На жаль, ніхто не міг відповісти на це запитання.
До кінця уроку, за обідом і дорогою на другий поверх Східної башти Сол роздумував про це.
Але перед тим як увійти в морг, він знову зустрів вчителя Каза.
- Наставник? — Слеван. Зазвичай Каз не з’являвся так часто. Останнім часом він бачив його надто часто.
- Як перший на екзамені, ти можеш вибрати собі квітку-спутник. Я тебе відведу, — сказав Каз і пішов, не чекаючи відповіді.
Соул з сум’яття поспішив за ним.
Про квіточку-спутнику йому вперше сказав Ло Кай. Оскільки той був очевидним лідером групи взаємодопомоги, Сол не хотів зв’язуватися з ним і не надав цьому значення.
Але він не сподівався, що його наставник сам покерує ним вибирати собі квітку.
Ідучи за Казом, Сол дістав з сумки « Основні світобудови » і почав шукати у главах про рослини.
Квітка-спутник: може встановлювати кровний зв'язок з живою істотою. Після родючості помирає. Плоди його різноманітні і мають різну дію. В основному підвищує рівень магії і стабілізують ментальну силу.
Декілька рядків опису пробудили інтерес у Солі. Підвищення рівня магії, здається, стане його вічним дослідженням.
...
Невдовзі Сол виявив, що вони з Казом скинули в незнайомий коридор.
Це був, здається, п'ятий поверх, склад. Учням тут не можна було.
Пройшовши повз склада, вони повернули ще раз, і дорога пішла вниз.
Цього разу вони спускалися довго.
Соул поклав книжку назад у сумку і з цікавістю подивився вперед.
З часом сірі кам’яні плити поступово покривали пилом, а свічки з боків ставали дедалі старішими. Один з свічників був зламаний і криво висів на стіні. Він ще не бачив такого в Башні. В його пам’яті, Башта завжди була чистою й ухожаною.