У гаманці Локі знайшли кристал, що тріснув. Це і був той самий предмет. Невідомо, хто його підкинув. Тепер, коли привида було знищено, і предмет був зруйнований.
Насправді, такий низькорівний предмет легко розпізнати для учня другого рангу. І він не завдасть серйозної шкоди учневі першого рангу з стабільною психикою і сильною ментальною енергією.
Але її стан і здібності були обмежені, тому він легко втратив контроль над своєю свідомістю.
« Бідолаха », — зітхнув Сол і поклав гаманець Локі в кишеню.
Він відіслав Локі у великий ящик для трупів. Наступним був Дук.
На Дуці теж було прокляття. У його вибуховому камені був найбільший з трьох складників — теневий хробак. А смерть Дука була останнім кроком для його пробудження.
« Сид, мабуть, думав, що навіть якщо Дук не зможе підірвати тебе, то його смерть відштовхує прокляття і ти все одно помреш », — сказав Байрон, дивно потираючи свій качок. - Я не здивований, що ти зміг ухилитися від вибуху. Я лише трохи здивований, що ти зміг нейтралізувати черв'яка. Але чому ти зміг навіть згорнути блювоту чорною кров'ю?
— Е-е, - Сол дістав із своєї шафи маленький флакончик з темно-червоною рідиною. - Це побічний продукт моєї фізичної трансформації. Я назвав його "концентрована кров". При активації вона перетворюється на велику кількість крові. І ви можете додавати барвники, щоб змінювати колір.
Безпечно, незамінно для інсценування смерті. У серіалах це називається "кров у пакетиках".
- А чому чорна... — Соул не міг сказати, що йому підказав щоденник. — У Локі був отруєний кинджал, я вирішив удаватися отруїним, щоб наступні вороги послабили пильність.
Насправді Сол прийняв зілля, яке сповільнює дихання і серцебиття. Про всяк випадок.
Соул забрав гаманець Дука і відіслав його тіло у великий ящик до Локи.
Байрон сказав, що тіла Локі і Дука були забруднені потрійним прокляттям. Так само, як і у Дженни.
Усі їхні смерті вказували на Сола. Після їхньої загибелі мав з’явитися теневий хробак із вибухового каменю і, забравшись до тіла Сола, пожерти його тіло.
Цього ні Байрон, ані Конша не передбачали. Тому що вони впустили одну ключову умову: Сид не міг безпосередньо нападати на Сола, тобто власника щоденника. Якщо тільки він не відмовиться від нього.
Тому найсильнішою атакою, яку вони очікували, було те, що Сід, ризикуючи покаранням, сам уб'є Сола.
Але насправді Сід обрав дуже цінний і складний спосіб.
Мабуть, саме тому Конша зацікавилася їхньою суперечністю.
Якби Сол не боявся, зробивши учня третього рангу Байрона своїм другим козарем, то сьогодні все могло б бути дуже погано.
З того часу як він дізнався зі щоденника, що Конша використовує його без турбот про своє життя, він і не думав робити її своєю єдиною опорою.
Тепер все було добре. Стосунки перейшли в площину взаємовигідного обміну.
Мабуть, Конша вже здогадалася, що Сол так і не прийняв її зілля.
Розійшовшись з наслідками, Байрон знову дістав свій блокнот і, щось накреслюючи, прочитав плату за свої пояснення про проклятість та огляд моргу.
Упевнившись, що в морзі вже немає загрози, Байрон попрощався з Солом і пішов розбирати свою сучасну здобич.
У третьому морзі нарешті залишився один Сол.
Він підійшов до породженого трупа Сіда і перетягнув його на конвеєр.
Потім він взяв кілька гострих ножів і, з повагою звертаючись до двох половину тіла, сказав:
- Привіт, старший брат.
Помовчавши, він з блідою посмішкою додав:
— И прощай.
...
Соул здригнувся.
Він відкрив очі. Холодна шкіра говорила про те, що він був абсолютно голий.
Над головою - освітлений мертво-ближною свічкою.
Незрозумілі символи танцювали перед очима. Холодне повітря, змішане з тихим плачем, наче маленькі хробаки, впивався у його шкіру.
Да, да, так...
Наближалися кроки.
Щось Солу стало незрозуміло страшно.
Він різко сів і побачив, що лежить на конвеєрі в морзі. Під ним є тверда чорна шкіра. З ним поводилися так само, як з "гостями".
Да, да, так...
Кроки ставали дедалі чіткішими.
Соул сковтнув. В горле пересохло.
Повернувши голову, він побачив, що алаї двері морга була відкрита.
Площина в долонях — це непроникна темрява. А за темрявою - зростаючий жах.
Да, да, так...
Кроки вже майже доносилися через двері!
Сол схопився. Забувши про те, чому він лежить на конвеєрі, він стрибнув на підлогу.
У нього було передчуття, що якщо той, хто йде, його виявить, то трапиться щось жахливе!
« Нужно сховатися!»
Він оглянув кімнату.
Ані трупів, ні крові, ані розкиданих інструментів.
Краєм очі він, здається, побачив мертво-бледжу руку на алой дверей.
Сол більше не вагався. Він заліз у великий ящик під столом.
Двері, мабуть, безшумно відчинилися. Тому що він почув, що кроки вже роздаються в кімнаті.
« Він шукає мене! »
Соул був у цьому абсолютно впевнений, хоча й не розумів, хто.
Він подумав: « Я мав закрити кришку, коли побачив темне дно столу. - Але в мене не було часу."