Це було перше вбивство Сола. На жаль, він не відчував каяття. « Посилаючи погляд» і "Око Ілюзорного звуку" не давали можливості читати думки. Але, як видно з уривків слів Бран викрикував його в своєму кошмарі, цей хлопець, мабуть, був ще тією небезпекою.
Полум'я "Жгучого дихання" не розпалилося у великому вогнищі і, погорів деякий час, само погасало.
Соул подивився на обвуглене тіло того, хто колись травив його і кілька разів намагався вбити.
Він переступає через труп.
...
Раннє сонце не могло пробитися крізь товсті кам’яні стіни. Уранці і ввечері тут можна було відрізнити лише за яскравістю свічок. Свіжі чарівники горіли вічно. З чого було виготовлено їхнє паливо, ніхто не знав.
Натовп учнів зібралася на пандусі між шостим і сьомим поверхами, обговорюючи обвуглий труп, що перегородив прохід.
Прибіг управитель з кількома слугами. Поклявшись і вибачаючись перед учнями, він наказав слугам негайно прибрати все.
Сід спускався по пандусу і, побачивши, що йому знову перегородили дорогу, знехтував.
- Що, мертвих не бачили? Звільніть дорогу.
Учень другого рангу був розлючений. Першокурсники відразу розбіглися.
Сид пройшов повз розплату тих, хто був на підлозі слуг, знехтував поклонником управителі, і його погляд нарешті впав на труп.
Він на мить завмер. Обличчя було не розібрати, але запах ... Це був запах трупного воску, який він зробив сам.
Умер Бран?
Сіда не хвилювалася через смерть свого колишнього прихистку. Все одно Бран повинен був померти або від нечистості, або, незабаром, від жука.
Сид недбало пішов далі. Зустрінений чоловік повільно піднімався.
Сол підняв голову і, побачивши його назустріч Сідді, посміхнувся.
- Доброго ранку, старший брат.
Сід замер і проводив поглядом Сола, який згорнув на шостому поверсі. Він обернувся і подивився на овугляний труп. Куток його очі смикнувся.
Коли він знову повернувся, його обличчя було похмурим. Він почувався ображеним. Хіба сміттєвий щур посмішав на нього гризнутися?
Але одного Сід не міг зрозуміти.
Соул спеціалізувався на темряві. Звідки у нього магія вогню?
...
Через кілька днів.
Соул сидів за своїм саморобним столом у морзі і впорядковував свої записи. Фізична трансформація була важливою, але не слід було також забувати про основи.
Зараз Сол вже володів трьома заклинаннями нульового рангу. Якби хтось дізнався про це, то у нього б відвисла щелепа.
Корі не знала про успіх Сола, що й призвело до її темних кіл під очима. Але навіть вона, визнаний геній, поки володіла лише одним заклинанням нулевого рангу, "Віском" і то без особливого бойового застосування.
Справа була в тому, що Корі не так добре зналася на складах руну.
А зараз Сол збирався приступити до вивчення четвертого заклинання.
Інші учні зазвичай не навчали так багато заклинань. Зазвичай вони доводили його до автоматизму і лише потім бралися за наступне. Тому що під час вивчення кількох заклинань легко було заплутатися в рунах. Особливо в складних. Одна помилка - і можна сплутувати дві дуже подібні, але насправді зовсім різні руни.
Мінімальна ціна за таку помилку - пошкодження ментальній сили і головний біль на кілька днів. Такий біль, що і книжки читати не можеш. А ще гірше, помилка при створенні заклинання у своїй свідомості. Це могло призвести до зворотного удару. Найгірше — смерть.
Переважність Сола була в тому, що інші запам’ятали малюнки, відстані та кути. А він запам'ятав координати.
Можливо, більш прогресивні запам'ятали формули, але цього він ще не вмів.
Четверте закляття. Послухавшись поради Марка, Сол вирішив вибрати ще одне заклинання темряви нулевого рангу — « Удар по неживи ». В основному через те, що в його робочому середовищі занадто часто з'являлися привиди, а це заклинання було особливо ефективно.
Приблизно через дві години вивчення він вже мав попереднє уявлення про модель нового заклинання.
Праця знову перервала його навчання. Він встав, щоб зустрітися з першим « гостем » сьогодні.
Скелет...
"Який чистий".
Ані шматочка плоті, наче його викопали з землі через десятиліття. Така чистота здалася Солу підозрілою. Він відклав інструменти, відправив « гостя» у великий ящик і пішов до свого сусіда.
— Я не знаю, — все ще приймав Сола через вузькі щілини у дверях. - До мене він вже потрапив у вигляді скелета.
І Гейден просто переправив його Солу.
Сол попрощався з Гейденом і подивився на кімнату нового учня другого рангу. Той був не таким зговореним, як Байрон. Запитувати його, мабуть, було марно.
Перша стадія обробки в морзі не означала збирання матеріалів, а лише усунення небезпеки. Отже, труп потрапив у морг вже без плоті.
Цей невеликий інцидент не забрав у Сола багато сил, і тому що інших "клієнтів" сьогодні не було, він зміг продовжити свої дослідження.