У голові Сола відразу виникла купа запитань.
Хтось навмисно змінив сторінку в його книзі? Кто? Знову Сід? Він знав, що Сол вибере саме цей малюнок? Може, він щось з ним зробив? Чи не небезпечно йому продовжувати використовувати цей малюнок для медитації?
При цьому Сол покосився на ліве плече. Книга була спокійна. Що ж, принаймні поки йому не загрожує смертельна небезпека.
Йому принесла книжки з медитації та інші навчальні матеріали до дверей покоївка. Чи міг Сід змінити сторінку в цей момент?
Хоча « годинка людина-монстр" вже двічі рятувала йому життя, Сол все одно не наважувався продовжувати використовувати його для медитації.
- Хлопець, тебе ж Сол звуть? — Раптом до нього підійшов учень першого рангу, який сидів по - іншому. На вигляд йому було років сімнадцять-всем одинадцять, і він був на дві голови вище Сола. - Звідки у тебе цей малюнок? - Він чув їхню розмову з Корі.
— Старший брат, ви його бачили?
- Старший брат? Хе-хе, непогано звернення - посміхнувся той. - Я бачив його в одній книзі. Учителі медитації для першого і другого рангу різні. Якщо я не помиляюся, твій малюнок - для учнів другої ранги.
Він облизнув губи, і його погляд загорівся.
- Даю один зачетний бал, якщо купиш його для мене.
Цей хлопець хоче зображення сумнівного походження з книги Сола? Сол поклав руку на обкладинку. Він згадав, як цей малюнок допоміг йому в лабораторії, а потім згадав про покоївку, що лежала вчора на холодному конвеєрі.
- Звичайно. Але, старший брат, ти не боїшся що з ним щось трапилося? Все-таки це малюнок для учнів другого рангу.
« Не твій розум — справа », — знову об’єднався той. — Продашь или нет?
Продає, звичайно.
Після уроку вони втрьох вирушили до бібліотеки на дев’ятому поверсі. Там старший учень знайшов когось, хто скопіював для них малюнок. Соул попросив його перекласти один зачелений бал прямо на рахунок Корі в реєстрації.
Той, не знаючи про їхні справи, просто кинув на них двозначний погляд і зітхнув:
— Молодість - це чудовий час. Навіть жінки витрачають гроші.
Корі настільки розлютилась, що хотіла піймати його в найболючіше місце, але Сол її утримав.
- У нього що, вода в голові? Мені ж усього 12 років! Вона сказала Солу, коли той хлопець пішов і притиснув до грудей копію малюнка.
— Да уж, да.
Заспокоївши дівчинку, Сол залишив Корі і повернувся в бібліотеку, щоб продовжити оренду « Ознов фізичної трансформації» Гріна ще на день. Через вчорашні події в морзі він не встиг її до кінця переписати. Але тепер, коли у нього з'явився дохід, він міг собі це дозволити.
Взявши книжку, Сол спочатку повернувся до своєї кімнати пообідати. Цього разу йому принесла іншу покоївку. Колишня, як відомо, вже вирушила у великий ящик під столом. Нова служниця була старшою і, подаючи йому їжу, її руки так тряслися, що вона мало все не розплескала. Вона була бліда і постійно кланялася і вибачалася, немов боялася, що Сол ось-ось її вб'є.
Соул з холодним обличчям махав їй рукою, щоб йшла. Можливо, її налякала смерть попередників і може вона щось знала.
Сол вирішив взяти свою книжку з рисунком і піти до вчителя Казу. Навряд чи він хотів, щоб його новий працівник помер у перший же день.
З цими думками Сол подивився на їжу на столі. Якщо в його книгу змогли втрутитися, то що щодо їжі? Хоча, якби хотіли отруїти, давно б відірвали. Але оскільки закралося підозра, все довкола здається небезпечним.
Соул дивився на їжу, але апетиту не було.
« Я все ще дуже слабкий. Мені потрібно виграти час. Принаймні, не дозволити Сіду робити все, що йому заманеться, як раніше!»
Голодний, Сол вирушив у морг на другому поверсі Східної вежі.
Сьогодні не було відвідувачів. Свічка над конвеєром тукло горіла, готуючи ось-ось погаснути. Соул підійшов до конвеєра і прислухався. Через перегородки доносилося якесь шурчання.
— Старший брат, сьогодні немає роботи? — Тихо запитав він.
З тієї сторони щось гукнуло, і тільки через деякий час пролунав голос:
- Ти що, на лампочку дивитися не вмієш? Знаєш, як страшно, коли в такому місці хтось раптово заговорить?
— Э-э, простите.
Соул подумав, що якби він почув у такому місці чийсь голос, то теж б злякався.
— Старший брат, а якщо немає роботи, нам що, просто тут сидіти?
— А що ще робити? Якщо ти втечеш і пропустиш справу наставника Каза, то завтра сам летиш на цей конвеєр.
Соул подивився на темну, але брудна стрічка конвеєра і слухняно сів за стіл.
Це було неприємно, але там були стіл, стілець, папір та пір’я. Соул вирішив продовжити переписувати свої « основні фізичні зміни ».
Коли ти зосереджений, час летить непомітно. Сол підняв голову і виявив, що вже майже сім, а наставника Каза все немає.
"І що тепер?"
Він потер живот. Дванадцятирічний організм вимагав постійної їжі. Особливо після двох днів ситості життя Сол не міг зносити голоду. Він вже був голодний до запаморочення. Якщо сьогодні він не побачить Каза, невже завтра знову голодувати?