Знявши очі і побачивши стурбоване обличчя Джорджа, Сол пом’якшився.
— Ладно, иди. Як тільки я тут влаштуюся, я переведу тебе до себе.
Джордж просяяв. Ці слова продовжили йому життя на кілька років.
Розпрощаючись з щасливим Джорджем, Сол пішов до управителя. Той зустрів його з перебільшеною повагою і відразу ж погодився не відправляти Джорджа на небезпечні завдання.
Після цього Сол поспішив до Східної вежі.
Сьогодні першим уроком було « Основні світобудови ». Соул запізнився, але Корі вже зайняла йому місце.
- Нарешті! Я вже думала, що з тобою теж щось сталося. Вона сказала: "Я не можу цього зробити".
- Теж? З кимось щось сталося?
Невже хтось виявився ще більш невзучим, ніж він? Корі назвала ім'я, яке Солу нічого не говорило.
— Він збожеволів, — зауваживши, що Сол не був здивований тим, як інші дивувались, вона запитала: « Чому ти не здивувався?
— Я вже бачив, наскільки жахливо це місце. Просто не думав, що хтось зійде з розуму вже на другий день, - тихо відповів Сол.
Якби не поява Розового Господа минулої ночі, то він теж був би божевільним.
- Він когось розізлив? — запитав Сол.
- Кажуть, він взяв з собою книгу по вищому ельфійському. Думав, що стане учнем і відразу почне її вивчати. А сьогодні вранці його знайшли на клумбі, — Корі нахилилася до Солу і наврочито низьким, хриплим голосом спробувала налякати його. — Кажуть, він порізав собі ноги на кілька частин і закопав у землю, як коріння. Коли його знайшли, він мало не помер від втрати крові.
- Його врятують?
— Хто знає. Коли я прибігла, його вже забрали.
— Тебе не страшно? — З подивом подивився Сол на цю дівчинку.
Корі підперла щоку рукою і пробурмотала:
— Я ще до приїзду сюди знала, який у світ магів. У мене вдома приблизно так само, люди постійно помирають з незрозумілих причин.
Той, хто збожеволів, був лише малим епізодом. Корі швидко змінила тему і розповіла, як вчора ходила з відро до вчителя Гудо.
- ... Мені здається, наставник Гудо все ж готовий мене вчити, просто він не може стримати блювання. Я приготувала для нього відро заввишки мені по пояс, але воно заповнилося менше ніж годину. Я не знаю, як він стільки їсть.
— Хех... — Солу було й смішно, і протино.
Корі несподівано повернулася до нього.
- Ти нарешті посміхнувся. Коли увійшов, був схожий на ходячий труп.
Усмішка зійшла з обличчя Сола. Він протер обличчя рукою. Невже він справді виглядав таким виснаженим? Тільки прямолінійна Корі могла сказати таке вголос.
Ще один учень другого рангу вів урок про Всесвіт. Він був худий, як скелет, з впалими щоками, і походів на труп навіть більше, ніж Сол. Він не намагався спілкуватися з аудиторією, а просто монотонно читав її і тому клонувався в соні. Зрештою той просто відкрив свою книжку і почав читати сам.
Через вчорашні події, які він мав вчора, у нього не було часу для підготовки до сучасних уроків. « Основні світобудови» були змішаною з біології, хімії, історії та географії. Все, що потрапляло в підручники для учнів магів, так чи інакше мало магічні властивості. Наприклад, у главі про рослини Сол знайшов опис трави, здатної збільшувати магічну силу. Ось тільки ціною за це було перетворення на безвільну маріонетку. Це була не стільки допомога у збільшенні магії, скільки принесення себе в жертву для створення магічних кристалів для інших.
Курс складався з десяти книжок, кожна завтовшки в десять сантиметрів. Прочитувати їх було неможливо. Сол читав те, що було йому цікаво, час від часу різна затісне м’язи.
І він помітив, що колишні « підспівували» Корі, Дозі та Локи сидять поруч з Дуком і шепотять. Корі не звертала на це уваги.
- На що дивишся? — Побачивши його погляд, Корі простежила за ним і теж побачила цю Трійцю. Вона скривела губи. - Хочуть тебе ізолювати. Як діти, їй-богу.
Урок перетворився на самовиготовку. Дехто навіть почав займатися іншими предметами. Лектор на кафедрі просто зачитав перший розділ і, закінчуючи, заглибився у свою книгу, зовсім не звертаючи уваги на те, що відбувається в аудиторії.
— Не дивно, що тут майже немає старших учнів. Мабуть, всі знають, що це марно, — пробурмотів Корі. Вона жаліла, що не взяла з собою інших книжок.
- Корі, можеш позичити мені трохи магічних кристалів? — Зійшовши з духом, нарешті запитав Сол.
— Зачем тебе? « Вона обережно подивилася на нього. — Я не втягуюсь у безповоротні операції!
— Хочу взяти кілька книжок в бібліотеці.
— Тільки що один зійшов з розуму, начитавшись книг, а тобі не страшно?
« Я не читатиму того, що було насправді », — щиро сказав Сол. — Але мені зараз дуже потрібні особливі книжки.
Корі не запитувала, які саме. Похитуючись, вона висипала з гаманця п’ять чорних напівпрозорих ромбиків.
- Можу позичити тільки п'ять. Через три місяці повернеш... Вернеш...