Моніка подивилась на хлопчика, який заплатив за це. Вона була здивована, коли подивилась на малюнок, який вони вибрали, але відразу ж знову стала люб’язною.
« Дослідження — це сміливість, але воно вимагає поміркованості. У тебе гарна ментальна сила. Спробуй зануритися, дивлячись через кристал.
— Дякую, наставниця.
Мабуть, через те, що Сол так швидко все схоплював, Моніка зробила його прикладом для інших новачків, ніж викликала заздрість у багатьох людей. І Сол не підвів. З першої ж спроби він занурився в медитацію.
У такому стані зображення вже не викликали запаморочення. Фігурки людей і монстрів немов зійшли зі сторінок і закрутилися в його свідомості. Незабаром все навколо стало розпливчастим, звуки доносилися здалеку. Усі загинули, а потім знову засяяло.
Світ Сола осяяв міріад кольорових вогників. За наказом Моніки він потягнувся до найближчого з них, притягуючи його до лоба. Все пройшло гладко. Перша частинка стихії слухняно увійшла в його тіло і розчинилася у чомусь схожому на бульбашку, в її свідомості.
Соул був у захопленні і відразу почав притягати наступну.
Він не помітив, як Моніка нахмурилась. Вона відійшла від нього і пройшлася по аудиторії, в готелі іншим новачкам спробувати медитувати, як Сол. Не всі могли зануритися відразу, а багато хто навіть не міг підібрати відповідного зображення.
— Тримайте свої кристали при собі, вони допоможуть вам захиститися від небезпечних речей і зберігати стабільність у медитації. Поки не станете учнями другого рангу, я раджу вам медитувати без кристалу.
Моніка повернулася на своє місце і стала монотонно перелічити важливі моменти медитації, але більше нікого не вчила особисто, як Сола. Це викликало незадоволення. Як сміє якийсь жулик отримувати стільки уваги від наставниці? Але ніхто не наважувався сказати вголос.
Перший урок медитації пролетів швидко. Соул не виходив з трансу, навіть коли всі вже розлучилися. Корі хотіла розбудити його, але Моніка зупинила її. Корі з сумом подивилася на вставку, і та загадково посміхнулася.
- Можеш йти. У мене до нього окрема розмова.
Корі змірила її підозрілим поглядом. Моніка нахмурилась від такої зухвалості рудою дівчини, але не встигла вона вислизнути, як та вже висковзнула за двері, не забувши її щільно прикрити.
Моніка підійшла до Солу і клацнула пальцями. Сноп іскор вдарив його в лоб.
Від несподіваного поштовху Сол прийшов в себе. Відкриваючи очі, він побачив довгі ноги Моніки.
— Наставница Моника! - Він озирнувся і зрозумів, що в аудиторії нікого немає. — Вибачте, наставниця Моніко. Я зараз піду.
Він поспішно вибачався, збираючи свої речі.
— Сродоцтво к подаям. Саме про цю тему я збиралася розбирати на наступному уроці, — з прохолодним тоном сказала Моніка. — По суті, природа до стихій є характерною особливістю ементальної сили. Як і зовнішній вигляд, він у всіх різний.
— Воно визначає твою чутливість до частинок певної сили. Уявіть собі аркуш паперу, який має одночасно властивості червоного, жовтого і зеленого кольорів. А тепер кинь на нього жменю каміння — червоних, жовтих, зелених і синіх. Який колір ти побачиш?
Соул не зовсім зрозумів.
— Ви маєте на увазі, аркуш паперу розмальований у червоний, жовтий і зелений?
— Подумай. Не розмальований, а має властивості цих трьох кольорів одночасно.
Соул, здається почав розуміти.
- Якщо аркуш паперу одночасно і червоний, і жовтий, та зелений... то першим я побачу синій камінь.
Моніка кивнула.
- Добре, що ти зрозумів. Тіло - як листок. Його колір заважає нам бачити інші вірші. Той колір, який ти бачиш найкраще, і є твоя найсильніша стихія. Сила ментальної енергії також впливає на кількість стихій, які ми можемо сприймати.
Се промовивши, вона підхопила свою шкіру і похитала стегнами, вийшла з аудиторії, залишивши Сола в повному замішанні.
« Чому Моніка раптом почала говорити зі мною про це? »
Він взяв свої книжки і кристал, але так нічого й не зрозумів. Він довго йшов по порожній аудиторії, крок за кроком, повільно, наче його затьмарені думки.
« Побачити тільки синій... Тільки синій...»
Коли його рука доторкнулася дверної ручки, він різко вкинув голову.
« Я... під час медитації... Я майже не бачив частинок темряви!"
Його обличчя задержалися, молоде лице спотворилося.
« Я... Моє найбільшерідство... Це не темрява!»
Соул і сам не зрозумів, як добрий до своєї кімнати.
Він з гуркотом затопив двері, швирнув книги і кришталева куля на ліжко, а сам повільно сповз на підлогу, притулившись до її множини.
« Чому я майже не відчуваю часток темряви? Може, проблема в їх нерівномірному розподілу в аудиторії? "
При цій думці він відразу ж схопив книгу і кристал, не змінюючи пози, знову занурився в медитацію.
Цього разу він відчув частинки темряви, але їх було до сміху мало, навіть менше, ніж білих.
« Люди — це світло. Як це можливо? На тесті я мав найвище природне явище, саме до темряви.