РОЗДІЛ 179
Насправді довіра, яку Дастін відчував до Уджіна, була майже незбагненною.
Вони ж познайомилися зовсім недавно.
Але було кілька причин.
Перша з них… перше враження.
Коли Дастін уперше побачив Уджіна, у нього промайнула дивна думка:
Чи взагалі законно виглядати настільки… чисто?
Не просто гарний.
Не просто акуратний.
А якийсь… світлий.
Наче людина, яку ще не встигли забруднити чужі руки.
Так, зовнішність зіграла роль. Охайний, красивий, ніби з плаката.
Та справа була не лише в цьому.
Спостерігаючи за ним, Дастін відчував, що Уджін поводиться прямо, без викрутасів. Без фальші.
Поруч із ним було спокійно.
Ніби шум у голові стишувався.
Наче хтось прикрутив гучність світу.
Але вирішальним став інший момент.
Наступного дня після вітальної вечірки.
Уджін показав йому селфі.
На фото був Дастін. Мертвий від алкоголю. Розпластаний, як медуза на березі.
Потім Уджін сказав:
— Не пий стільки, якщо не тягнеш.
І… видалив фото просто в нього перед очима.
Без пафосу.
Без «я збережу на пам’ять».
Без «може колись знадобиться».
Просто видалив.
Клац. І порожньо.
— Чому видалив? — здивувався Дастін.
— Навіщо мені неприємні фотки?
Спокійно. Ніби це найочевидніша річ у світі.
А для актора фото з Дастіном Еваном було валютою.
Золотою монетою.
Доказом зв’язків.
Багато зірок викладали спільні з ним фото, навіть якщо ледве знали його в реальному житті.
П’яний? Неважливо.
Головне, що поруч стоїть відома морда.
А Уджін…
просто видалив.
Наче це сміття.
— Ти не користуєшся соцмережами?
— Ліниво.
Коротко. Сухо. Крапка.
І це чомусь виглядало… круто.
Без інтриг.
Без «побудувати нетворкінг».
Без гри.
Після того Дастін почав більше з ним говорити.
Змішував загальні історії з речами, які знав тільки він.
Маленькі секрети.
Особисте.
І жодного разу ці речі не спливли назовні.
Жодних чуток.
Жодних «інсайдів від близького джерела».
Тиша.
Тепла, надійна тиша.
Так і народилася довіра.
Трохи наївна.
Трохи дурна.
Але щира.
Для Дастіна дружба завжди була як бізнес.
Інвестиція.
Ризик.
Не вкладешся, нічого не отримаєш.
Проблема лише в тому, що його «фонд дружби» давно працював у мінус.
Він розкидався собою занадто щедро.
І постійно залишався з порожніми руками.
Та все одно не здавався.
Бо для нього люди завжди були… надією.
Якщо перестати вірити в людей, то що тоді взагалі лишається?
Друга його слабкість після людей була ще смішнішою.
Соцмережі.
Його там хейтили.
Поливали брудом.
Але підтримки все одно було більше.
Тому він не міг відмовитися.
Алкоголь і соцмережі були його двома аварійними виходами.
І от він виклав фото.
Селфі.
А на фоні Уджін сидить і читає сценарій.
Підпис:
“Genie won’t play with me.”
Через кілька хвилин його сторінку затопили чужі фанати.
Фанати Уджіна.
Корейці. Американці. Хто завгодно.
Усі з одним обличчям: обожнювання Джині.
Вони:
— Дякуємо за фото!
— Будь ласка, пильнуй Джині!
— Викладай ще!
І це було… дивно приємно.
Тепло.
Без заздрості.
Без токсичності.
Фанати його минулих колег зазвичай його недолюблювали.
Чоловічі ревнували.
Жіночі вважали грубим.
А тут…
наче тебе просто прийняли.
Без причин.
І в Дастіна раптом защипало очі.
А якщо мої фанати теж так само теплі до інших…?
Серце боліло і грілося одночасно.
Того вечора він написав надто емоційний пост подяки.
А зранку мало не згорів від сорому, перечитуючи його.
Менеджер не дав видалити.
Фанатам сподобалося.
Іронія.
Фанати вирішили, що це вплив Уджіна.
Мовляв, Чхе Уджін зробив його більш щирим.
І фан-бази обох почали дружити.
Залишалося тільки самим їм стати справжніми друзями.
Коли Дастін прийшов на майданчик і почув, як координатор стилю Уджіна кричить на нього через якусь стару футболку, атмосфера була як після маленької війни.
Ноутбук.
Стаття.
Фото.
Уджін у старій, забрудненiй фарбою футболці.
Знятий туристами.
І весь інтернет:
Чому стиліст дозволяє йому таке носити?!
Дастін глянув.
Потім знизав плечима.
— Та нормальна футболка.
Через секунду:
— Ні, ти винен.
Бо вираз обличчя стилістки був точнісінько як у його координаторки Еллен, коли вона мала рацію.
І коли всі почали насідати на Уджіна, Дастін тихо підійшов.
— Джині, після зйомок…
— Ні.
— Я не про випивку. Я кинув пити до кінця зйомок.
— О, чудово. Я підтримаю тебе здалеку.
— Краще поруч.
Він усміхнувся.
Трохи незграбно.
Трохи самотньо.
— Просто… давай потусимо разом сьогодні.
Бо іноді людині потрібен не алкоголь.
А хтось, хто просто сидітиме поруч.