РОЗДІЛ 154
На відміну від звичного високого, синього осіннього неба, від самого ранку було темно й похмуро. Погода не була поганою — просто дрібний пил затягнув небо, мов хмари. Через туманну завісу здавалося, ніби ось-ось піде дощ; з тих днів, коли настрій падає без жодної причини.
Після пресконференції Чхе Уджін почувався відносно спокійно, але аж ніяк не піднесено. Як і сіре небо, його груди були наповнені дрібним пилом. Можливо, він виглядав трохи сумним. Перед тим як сісти в авто після виходу з готелю, де відбувалася пресконференція, обличчя Уджіна зовсім не виглядало обличчям переможця — радше виснаженим і трохи пригніченим.
Відеожурналіст опинився в потрібному місці в потрібний момент і встиг зафіксувати цей вираз на обличчі Чхе Уджіна. Це був не той зарозумілий і холодний Чхе Уджін, яким він здавався під час пресконференції, — це був поранений двадцятичотирирічний хлопець. Бути сильним не означає не відчувати болю.
Під час пресконференції цей стійкий юнак був упевненішим за будь-кого. Але коли він безтямно дивився перед собою, здавалося, що на мить його накрили самотність і порожнеча. Він усе ще був красивішим за всіх — ні, саме тому він виглядав ще більш зламаним.
<Незаплямована репутація і поранені почуття>
На щастя, саме так називалася стаття, опублікована разом із тією фотографією Чхе Уджіна. Під час пресконференції він виглядав зовсім не так, як зазвичай. Ті, хто дивився пряму трансляцію, могли відчути його гнів. Але лише одна ця світлина дала публіці уявлення про те, наскільки йому було боляче. Хай правда й ґрунтувалася на доказах, саме ця фотографія торкнулася людських сердець.
— А що як Уджін-оппа за таких обставин справді піде з індустрії розваг?
— Так… Чомусь від цього фото стає дуже сумно.
Він не виглядав ані відкрито засмученим, ані розлюченим — його обличчя було переповнене емоціями, які складно описати словами. Ніхто не засудив би його, навіть якби він радів. Чхе Уджін ніби ніс на собі тягар багатьох думок, і лише один погляд на його зболене обличчя розбивав серце.
— Навіть якщо він піде, ми нічого не зможемо сказати. У такому молодому віці він уже побачив усе. Якщо чесно, з його позиції він не матиме жалю, навіть залишивши індустрію. Йому нічого не бракує — у нього є все.
— У всьому винна TM!
Щойно після пресконференції публічно розкрили його сімейне походження, учорашня стаття перетворилася на повний абсурд. Чхе Уджін знову довів, що в нього не було жодної причини шукати спонсора, навіть беззаперечні докази, які він надав, були більш ніж достатні.
Одна за одною виходили статті про те, що CEO Rome особливо любив онуків, схожих на свою покійну дружину. Навіть якщо через розлучення матері Чхе Уджіна стосунки були розірвані, для Уджіна було б значно ефективніше звернутися по допомогу до дідуся, ніж шукати спонсора.
До того ж вони вже помирилися і підтримували добрі стосунки — це було лише питання часу. А це означало, що любов між дідусем і онуками була глибокою. Якщо говорити прямо: якби Чхе Уджін розкрив інформацію про родину матері, люди довкола самі подбали б про нього. То навіщо йому спонсор? Хіба людина, готова піти на все заради швидкого успіху, приховувала б інформацію, яка дає їй перевагу?
Люди не знаходили слів через усю абсурдність ситуації.
— Якщо подумати, Чхе Уджін справді вражає. У тому аудіозаписі CEO TM зневажав його й насміхався з відсутності зв’язків, а він мовчав. На його місці я б одразу сказав, хто мій дідусь.
— Саме так. Якби не цей інцидент, він приховував би це якнайдовше.
— Та ні. У будь-якому разі це все одно розкрили б через статті.
Коли Чхе Уджін відвідав Rome Law Firm, його сфотографували, пішли чутки — так і з’явилися статті. Як би він не намагався приховати правду, матеріали все одно вийшли б.
У відповідь одразу з’явився контраргумент:
— Думаєте, журналісти можуть бездумно публікувати сімейні подробиці? Спершу вони б попросили дозволу. Подумайте: інші медіа вчора писали про Чхе Уджіна, але сьогодні — ні. Що це означає? Вони вже знали, що він онук CEO Rome. І все ж учора мовчали, чекаючи зеленого світла.
На відміну від інших, ЗМІ, яке першим опублікувало статтю про дідуся Чхе Уджіна, напередодні не випустило жодного матеріалу про нього. Це відрізнялося від решти, які поспіхом видаляли або редагували вчорашні скандальні статті. Якби матеріал вийшов учора, це стало б гучною сенсацією. Хоча шок був би іншим, стаття все одно зіграла б на користь Чхе Уджіну. Та медіа обрали обережність і чекали моменту.
— Якщо подивитися з цього боку, без цього інциденту Чхе Уджін і його родина, можливо, приховували б правду ще дуже довго. Хіба це не змінює ваше сприйняття його?
Ті, хто не знав усіх деталей, почали дивитися на ситуацію інакше. Зазвичай знаменитості охоче оприлюднюють усе, що покращує їхній імідж. Тому, коли раніше випадково з’ясувалося, що Чхе Уджін — «Юнак у капцях», дехто сприйняв це як маркетинг.
Багато хто вважав, що це було інсценовано під випадковість і що показ по ТБ був запланований заздалегідь. Навіть якщо він і справді був тим «Юнаком у капцях», зустріч зі старим саме в місці зйомок виглядала надто постановочно. Тому люди припускали, що або сам Чхе Уджін, або його агентство спеціально розкрили цю історію заради хайпу.
Оскільки це не було викриттям поганих вчинків, Чхе Уджін просто сміявся і не зважав на сумніви. У шоу-бізнесі увага важлива в будь-якій формі, і він вважав це кращим за дешевий шум.
Та після подій сьогоднішнього дня люди почали вірити, що тоді це й справді була випадковість. Бо той, хто приховував значно серйознішу інформацію, здатну привернути ще більше уваги, не мав причин знову піднімати стару історію про «Юнака у капцях».
Так суспільство знову змінило погляд на нього. Найголовніше — двадцятиоднорічний Чхе Уджін з аудіозапису виявився стійким і не відступив. Скільки стажерів здатні чітко висловити свою позицію CEO агентства і безпечно вийти з такої пастки? Та ще й без сторонньої допомоги.
Тому люди природно почали йому довіряти. Принципова людина, яка стоїть на своєму, не може не бути красивою. А коли всі побачили, яким сумним він виходив із готелю після пресконференції, стало зрозуміло: він не радів перемозі, бо бачив усю гіркоту реальності.
— Гарний кадр. Це було навмисно? — запитала CEO G&C Entertainment Чхве Вонхі, заїхавши до DS до Чан Су Хвана й дивлячись на статтю з фото Уджіна.
Вона була в фіолетовому костюмі, виглядала велично й харизматично. Її постава, жести, блиск стразів на червоних нігтях — усе говорило про впевненість. Коротке волосся й червона помада ідеально їй пасували.
— На відміну від тебе, ми не хитрі ділки.
Чан Су Хван роздратувався від її питання. Водночас, глянувши на фото Уджіна, він відчув гнітючий смуток. Уджін мав повне право бути пригніченим — зрада дорослого, якому він довіряв, болить, мов удар ножем у груди.
— Ну і добре. Чого ти до мене чіпляєшся? Але навіть з таким виразом він виглядає неймовірно. Я ж маю гарне око, правда?
Вона самовдоволено похвалила себе, та Чан Су Хван лише скривився. Він не наважився сказати, що всі знають про її жахливий смак — боявся наслідків.
— Навіщо ти тут? — натомість запитав він.
За допомогою Чхве Вонхі переговори з групою Rosie завершилися успішно, і контракт планували підписати найближчими днями. Rosie Cosmetics, почувши про ситуацію з TM і Чхе Уджіном, не висловили заперечень — тобто все йшло за планом.
Цього разу Чхве Вонхі добре попрацювала посередницею, тож усе минуло гладко. Хоч питання вирішили б і без неї, Чан Су Хван визнавав, що вона полегшила процес. Але тепер, коли все владналося, причин для її візиту не було.
— Хіба я не можу зайти? Я прийшла попросити дещо у нашого дорогого Уджіна.
— Нашого? Коли це Уджін став твоїм?
— Хіба ти не казав, що він син Ин-су? Ми з Ин-Су були дуже близькі. Я для неї — онні.
Насправді вони просто знали одна одну й чемно спілкувалися, але Ин-Су справді називала її «онні».
— Ви лише бачилися кілька разів.
— Ми були ближчі!
— Так-так, звісно.
Якби він почав доводити, що Чхве Вонхі не була близькою з Пак Ин-Су, довелося б визнати, що й сам він не був. Чан Су Хван махнув рукою, але слово «прохання» його насторожило.
— Знову це відчуття дежавю… Таке вже траплялося.
Це було не вперше, коли Чхве Вонхі вривалася з проханням. На початку минулого року вона так само з’явилася, наполягаючи на кастингу Сон Дже Хі в Glooming Day.
— Навіть не думай!
— Я ще нічого не сказала.
— І не треба. Очевидно, що ти скажеш. Якби це був пристойний фільм, ти б не приходила особисто. Тому відповідь — ні. Уджін уже підписав контракт і почне зйомки в грудні.
Точніше, у січні наступного року, але грудень означав його від’їзд до США.
— Він зніматиметься у фільмі? Я нічого про це не чула.
Жодної інформації про новий проєкт не було, тож Чхве Вонхі запідозрила підступ.
— Скоро дізнаєшся.
Вона подивилася на нього з недовірою. Чан Су Хван самовдоволено посміхнувся, схрестивши ноги. Вихід Уджіна в Голлівуд був секретом навіть для неї.
— Забудь! Я ж прошу не тебе, а Уджіна.
— Ти не чула? Зйомки в грудні.
— Кого це хвилює? Грудень ще далеко. І коли я сказала, що це фільм? До того ж усе триватиме місяць.
— Ні — значить ні!
Якщо Чхве Вонхі приходила особисто, прохання точно було неординарним. Чан Су Хван був упевнений у цьому і твердо відмовив. За потреби він навіть збирався втягнути в це дідуся Уджіна.
— Можу здогадатися, чого ти хочеш, але цього разу — ні.
— Те саме ти казав і про Glooming Day.
— І що, фільм провалився? Здається, Сон Дже Хі прекрасно позбулася образу дитини-акторки саме завдяки тому фільму!
— …
Чан Су Хван не знайшов, що відповісти, і лише прокашлявся. Це й справді було дивом.
— Це було диво, створене режисером Чхве Іґоном і Уджіном. Не твоє «чуття».
— Не заперечую. До речі, а Уджін любить документальні фільми?
Хоч зі смаком у неї були проблеми, Чхве Вонхі визнавала, що її мелодрами часто мали трагічні фінали. Glooming Day був її єдиним успіхом, і вона щиро симпатизувала Чхе Уджіну.
— Я сказав «ні».
— То що ж я, по-твоєму, хочу сказати, якщо ти відмовляєшся ще до слів?
— Не кажи, що думала — я не знаю про нове вар’єте-шоу, яке ти готуєш для свого кабельного каналу.
Спочатку Чан Су Хван думав, що вона знову хоче зняти Уджіна у фільмі. Але проєктів не було, а з романтикою вона взяла паузу. Тож залишався лише один варіант — нове вар’єте від єдиного кабельного каналу G&C Entertainment.