РОЗДІЛ 152
Невідомо було, чи став цей безпрецедентний розвиток подій наслідком влади й впливу Чан Су-Хвана, чи ж результатом тиску з боку компаній, для яких Чхе Уджін був рекламним обличчям. Однак одне було очевидно: сам факт того, що Rome Law Firm взялася за цю справу, вже створював колосальний тиск на відповідачів.
— Я відповідатиму за всі юридичні питання, що стосуються пана Чхе Уджіна. Просимо з розумінням поставитися до того, щоб він міг зосередитися на акторській кар’єрі та інших справах у майбутньому.
Інакше кажучи, адвокат прямо заявив журналістам: відтепер не чіпайте Чхе Уджіна. І це не було порожньою погрозою. Rome Law Firm завжди доводила справи до кінця. Усі присутні це добре знали.
— Тоді як ви плануєте вирішувати питання спонсорства?
Щойно пролунало це запитання, Лі Йон-хван ледь помітно насупився. Рух був мінімальний, але цього вистачило, щоб журналісти напружилися. Адвокат не звернув на це жодної уваги, спокійно подивився в камери прямого ефіру й чітко заговорив:
— Я не розумію, чому ім’я пана Чхе Уджіна постійно пов’язують зі спонсорством. Це зловмисна кампанія, яка поширює неправдиву інформацію, завдаючи шкоди репутації людини та компаніям, з якими вона працює. Питання спонсорства — це суспільна проблема, якою мають займатися поліція або прокуратура. Воно жодним чином не стосується пана Чхе Уджіна. Прошу більше не втягувати його в це. Такі твердження є наклепом.
Лі Йон-хван фактично окреслив рамки для майбутніх публікацій. Саме спонсорство не було головним — ключовим було походження фальшивої інформації та доказів. Потрібно було чітко відмежувати Чхе Уджіна від хронічної проблеми індустрії.
Причиною такої жорсткої позиції була не лише важливість іміджу Уджіна, а й Пак Ійон.
Пак Ійон уже давно таємно розслідував спонсорські схеми в шоу-бізнесі. Судові процеси планувалися на листопад, але через цей інцидент усе спливло раніше, що значно ускладнило ситуацію. Водночас це дало змогу розслідуванню розвиватися природно й навіть зекономило йому чимало зусиль.
Проблема полягала в іншому: Чхе Уджін і Пак Ійон були двоюрідними братами. А Пак Ійон був ключовою фігурою слідства. Тому Чхе Уджін за жодних обставин не мав бути пов’язаний зі спонсорською темою. Саме тому Лі Йон-хван так наполегливо наголошував, що це — суто суспільна проблема, яка не має до нього жодного стосунку.
— Оскільки час нашої пресконференції добігає кінця, ми приймемо ще лише два запитання.
Ведучий перевірив час і повідомив журналістів. Аудіозапис забрав багато хвилин, тож усе швидко наближалося до завершення. Руки здійнялися вгору, але слово надали журналісту, обраному заздалегідь.
— З огляду на аудіозапис і підготовлені вами матеріали, здається, що ви готувалися до цього вже давно. Чи очікували ви, що подібне може статися?
Журналіст зачитав запитання з нотаток, які отримав від редактора. Спочатку він не розумів його сенсу, але тепер усвідомив важливість: чи є ще щось, що DS і Чхе Уджін хочуть розкрити.
— Так.
— Справді? Чи могли б ви пояснити?
— Через дивний факт: жоден стажер або артист, який пішов із TM, не досяг успіху.
— Як це — жоден? Ви ж один із них, як і Лі Хьон-Джін… Ах…!
Так, кілька людей таки стали відомими. Але всі вони — окрім Чхе Уджіна — закінчили погано. Якби Уджін не мав доказів проти TM, він майже напевно став би ще однією зламаною зіркою.
Журналісти зацікавилися. Дехто, хто вже здогадувався, мовчки кивав. Інші зблідли й відвели погляд, удаючи, що нічого не розуміють.
— Останнє запитання.
Ведучий спокійно продовжив і надав слово ще одному заздалегідь обраному журналісту.
— Ви згадували, що говорили з CEO Кім Сокхьоном телефоном перед самою пресконференцією. Чи є ще щось, про що ви нам не розповіли?
Чхе Уджін на мить замислився. Потім, із дивним виразом обличчя — ніби стримуючи сміх, — узяв мікрофон.
— Він сказав мені повернутися в TM, якщо мене виженуть із DS.
Коротка відповідь, але сенс був очевидний. Якби в Уджіна не було оригінального аудіозапису, йому довелося б домовлятися з Кім Сокхьоном і заминати справу. З огляду на характер Чан Су-Хвана, контракт із DS було б негайно розірвано, якби Уджін не довів свою невинність. А після цього TM залишалося б єдиним місцем, куди він міг повернутися.
Розрахунок Кім Сокхьона був логічним. Просто реальність виявилася зовсім іншою.
— Що за маячню він несе?! Коли це я таке казав?!
Кім Сокхьон дивився трансляцію й не стримував люті. Він прекрасно розумів підтекст слів Чхе Уджіна.
— Я ж сказав, що прийняв би його з жалю! А він що сказав? Як він сміє так перекручувати мої слова й вводити всіх в оману?! — гарчав він.
— Я ж намагався його врятувати, а він навіть не вдячний! Я подам на нього в суд за наклеп!
Він плюхнувся на диван і смикав себе за волосся, хоча чудово знав: позов подати неможливо. Він справді пропонував повернутися в TM. А якщо Уджін оприлюднить запис їхньої телефонної розмови перед пресконференцією, ситуація стане катастрофічною.
— Я вже заспокоївся… а потім почув ім’я Лі Йона — і все пішло шкереберть. Що тепер робити?
Кім Сокхьон ніколи не уявляв, що Уджін має оригінал аудіозапису. Йому було незрозуміло, чому DS так довго нічого не робили, маючи такий козир. Саме через цю бездіяльність він і допустив фатальну помилку.
— Думаю, нам варто наполягати, що помічник менеджера Кім неправильно зрозумів запис із акторської репетиції й передав його журналісту, — тихо запропонував директор Квон.
Це був єдиний вихід, який йому спав на думку.
— Скажи помічнику Кіму не хвилюватися. Суд і наслідки ми візьмемо на себе. І чому, чорт забирай, вони найняли саме Rome?!
Після інциденту з Blue Fit DS уже користувалася послугами Rome. Тепер — знову. Кім Сокхьон відчував справжній жах.
— Якщо інші компанії долучаться до позову, сума буде астрономічною…
— Можливо…
Він хотів сказати, що це просто погроза, але, згадавши Чан Су-Хвана, лише зітхнув.
— Спробуй зв’язатися з керівниками компаній, які нас судять.
Це був його останній шанс.
— Усе буде добре.
Він був переконаний, що й цього разу все владнається, як завжди. Гроші — так, доведеться заплатити. Але бізнес є бізнес.
Директор Квон мовчки дивився на нього. Люди не змінюються так легко. Кім Сокхьон завжди мав справу з однаковими людьми — саме це й забезпечувало йому удачу. Але цього разу супротивник був надто великий.
— Пане CEO!
Секретар без стуку влетів до кабінету, блідий як крейда.
— Ти що, рук не маєш?!
— Маю, але… щойно вийшла стаття…
Погляд секретаря ковзнув до телевізора, де Чхе Уджін саме завершував пресконференцію. Кім Сокхьон насупився.
— Ну?
Секретар ледь не плакав і простягнув йому екран.
— Бачите?! Я ж казала! Мій Уджін-оппа ніколи б такого не зробив! — Чхе У-ра тикала пальцем у телевізор і верещала на учасниць Berry Rose.
Ті дивилися на неї з розгубленням. Вони саме готувалися до спеціального вступу для знаменитостей.
— Про що ти? Хтось із нас узагалі щось казав про Чхе Уджіна? Це ти вчора скаженіла й кричала: «Як ті старі баби посміли лізти до мого оппи?!»
Спонсорство завжди було болючою темою. Тому після вчорашньої статті ніхто з них не сказав жодного слова. І не лише вони — більшість знаменитостей просто спостерігали, затамувавши подих.
Для Berry Rose Чхе У-ра була палицею з двома кінцями. Завдяки її родині гурт часто з’являвся на ТБ. Так, вони втрачали великі гонорари, але й отримували чимало вигод. Тому терпіли її характер.
Поки Чхе У-ра була в гурті, їм не потрібні були спонсори. Її родина фактично й була спонсором. Вони продавали не тіла, а гордість. Тож не мали права когось засуджувати.
Саме тому, поки інші мовчали, Чхе У-ра здіймала істерику. Найбільше в чутки про Чхе Уджіна вірила… вона сама.
— Я надто наївна, бо довіряю людям. І що з того? Хіба бути наївною — злочин?
— Ага, звісно, — втомлено погодилася Да-Йон.
Вона вже не мала сил сперечатися. Хай там як, цей інцидент змусив її усвідомити: життя в шоу-бізнесі значно легше, коли відмовляєшся від гордості.
— Боже! Чхе Уджін — онук CEO Rome!
Чо-Хі, що сиділа в кутку з телефоном, раптом вигукнула, натрапивши на статтю в мережі.