РОЗДІЛ 148
— Але якщо вони змінять подачу й звинуватять нас у тому, що ми провели пресконференцію, навіть не перевіривши з ними жодних фактів, це може обернутися проблемами. Якщо Кім Сокхьон усе заперечить і скаже, що щойно повернувся з короткої поїздки та взагалі не знав про статтю, нам нічого буде заперечити.
CEO Чан Су-Хван наполягав, що навіть якщо той не візьме слухавку, все одно потрібно надіслати повідомлення — як доказ.
— Я зателефоную йому завтра зранку.
— Навіщо тобі взагалі мати справу з цим типом! Це питання між дорослими.
— Ні. Це моя проблема. І я теж дорослий.
Із самого початку Уджін сприймав цю справу як власну. Допомога інших — це одне, а відступити вбік і дозволити себе прикривати — зовсім інше. Навіть у молодші роки він завжди захищав себе сам. Тепер, коли він подорослішав, ховатися за спинами інших було б просто безглуздо.
— Можливо, той чоловік зараз і сам дуже нервує.
Кім Сокхьон уже влаштував скандал, але в нього залишалося надто багато невизначеностей. Було очевидно, що він уважно стежить за реакцією Уджіна й DS, паралельно готуючи запасні варіанти. Але якщо вони мовчатимуть і не здійматимуть галасу, його тривога лише зростатиме. Він усе одно муситиме відповісти на дзвінок Уджіна — безпосередньо перед пресконференцією.
Переконавши Чан Су-Хвана, Уджін поклав слухавку, коротко відповів на дзвінки й повідомлення з проханням не хвилюватися та просто подивитися пресконференцію завтра. Після цього він окремо подзвонив режисеру Юн Сону. Йому було ніяково перед режисером і продакшеном, адже цей скандал вибухнув саме тоді, коли фільм очолював бокс-офіс.
— Судячи з того, що вони обрали саме неділю, очевидно, що вони б’ють по касових зборах.
Юн Сон вибухнув гнівом, почувши пояснення Уджіна. У неділю глядачів завжди більше, ніж у будні. Для режисера рейтинги фільму були навіть важливішими за тимчасовий касовий успіх, тож стримати злість у такий критичний момент було важко.
— Тобто компанії, для яких ти знімаєшся в рекламі, судитимуться з TM?
— Як мінімум, мій батько планує це зробити.
— Твій батько?
— Мій батько — CEO Brisingamen.
Приховувати вже не було сенсу, тож Уджін сказав правду. Юн Сон замовк на кілька секунд, приглушивши свій гнів.
— А наша продакшен-компанія може приєднатися до позову? Окрім падіння глядацького інтересу, цей скандал завдав шкоди іміджу фільму та багато чому іншому.
Статистика за день ще не була готова, але сама згадка про судовий позов явно зацікавила режисера.
— Я ще не обрав адвоката, але, коли прийде час, можу попросити його зв’язатися з вами.
— Навіть якщо CEO Чан займеться цим і підбере адвоката, ти маєш обрати справді сильного. Коли маєш справу з TM, цілком імовірно, що вони наймуть людину з великим впливом і статусом.
Чан Су-Хван був дуже впливовим, але в брудних іграх він явно поступався Кім Сокхьону. Юн Сон добре розумів, на що здатен один і на що не піде інший.
— Мого адвоката, швидше за все, підбиратиме мій дід по матері.
— Твій дід? Не дядько?
Юн Сон зацікавився материнською родиною Уджіна. Той спокійно відповів:
— Мій дід по матері — CEO Rome Law Firm.
— …
— Режисере?
Коли відповіді не пролунало, Уджін покликав його ще раз.
— Мені раптом стало дуже спокійно…
Хоч Уджін і запевняв, що має докази й подасть до суду, Юн Сон не міг не хвилюватися. Але вже за мить його тремтячий голос знову став рівним.
Поговоривши ще трохи, Уджін завершив дзвінок і здригнувся, помітивши У-ХІ, що стояла поруч. Вона зайшла, поки він говорив, і весь цей час мовчки дивилася на нього, схрестивши руки.
— Коли ти зайшла?
— Щойно.
Уджін відклав телефон. Йому було шкода Юн Сона, але водночас він був радий, що сьогодні неділя. Якби це був будень, У-ХІ неминуче втягнули б у цей бруд без жодного захисту. Пресконференція відбудеться завтра зранку, тож якщо вона просто перечекає, втягувати її не було потреби.
— Хочеш завтра не йти до школи?
— Ти ж сам сказав, що зранку буде пресконференція. Що тут тоді уникати?
— Просто до того моменту буде багато неприємного. Немає сенсу слухати те, чого можна не чути.
— Хмф. У школі мені нічого не зроблять. Я не така слабка, — фиркнула У-ХІ, намагаючись триматися. Потім вона трохи вагалася, але зібралася з духом і міцно обійняла брата.
— Тобі було важко. І вибач, що я нічого не знала.
Як і мати, У-ХІ не до кінця розуміла й не підтримувала рішення брата стати актором. Вона просто змирилася з цим — адже Уджін хотів робити те, що любить, так само як вона хотіла стати прокурором.
Попри конфлікт із Blue Fit і постійний тиск CEO агентства через спонсорство, її старший брат мовчки витримав усе сам. У-ХІ пишалася ним. І водночас думала, що, можливо, однією з причин, чому він терпів усе на самоті, було те, що сім’я не могла його захистити.
— Дякую, — щиро відповів Уджін, приймаючи вибачення. Тепер він міг сприймати це як щось із далекого минулого.
— Але сьогодні не заходь в інтернет.
— Там усе дуже погано? — спитав він без особливих ілюзій.
На обличчі У-ХІ промайнули суперечливі емоції.
— Можливо. Але твої фанати на твоєму боці.
— Справді?
Найбільше Уджін боявся розчарувати фанатів, бодай на мить. Почувши це, він відчув полегшення. Бути на його боці означало — вони йому вірять.
— Вони люто відстоюють позицію, що будь-яким матеріалам із TM не можна довіряти за жодних обставин. Кажуть, що ти записував відео під час акторського тренування, а TM його змонтували. Одне лише читання постів лякає.
У-ХІ здригнулася. Вона сказала, що вперше бачить стільки люті й ненависті в словах. Особливо тому, що серед її друзів було чимало Wish Baragi, і, читаючи пости, вона буквально чула їхні голоси.
Після вибуху новини друзі одразу звернулися до неї. І ще до будь-яких пояснень з її боку ніхто з них не засумнівався в Уджіні. Саме через цю довіру У-ХІ могла спокійно сказати, що піде до школи завтра.
— Ти перебільшуєш. Мої фанати лагідні й тихі. Немає чого боятися.
Уджін потягнувся до телефона, не стримавши цікавості, але У-ХІ зупинила його.
— Я ж сказала — сьогодні не дивись.
— Вони мене захищають. Я маю знати, що вони пишуть.
У-ХІ знала, як Уджін ставиться до своїх фанатів, і раптом відчула сильне бажання захистити барегів із Wish Baragi. Хай вони й страшні, але це були його найвірніші воїни. Тож вона процитувала улюблену фразу своїх друзів:
— Жоден лицар не покаже принцесі свого закривавленого обличчя.
За годину до пресконференції
Уджін приїхав заздалегідь і чекав у кімнаті для очікування, щоб не перетнутися з журналістами. Упорядкувавши думки, він узяв телефон і за тридцять хвилин до початку пресконференції зателефонував CEO TM — Кім Сокхьону.
Побачивши, що той відповів одразу ж після першого гудка, Уджін ледь помітно всміхнувся — його припущення справдилося. Та жоден із них не поспішав порушити мовчання.
Зрештою Уджін глибоко й демонстративно зітхнув, щоб Кім Сокхьон це почув.
Відтепер… мотор. Камера. Почали.
— Чому ви так вчинили?.. — тремтячим голосом, сповненим образи й відчаю, спитав Уджін.
У відповідь з іншого боку пролунув насмішкуватий сміх. Його голос був дивно бадьорий і легковажний.
— Про що ти?
— Усе, що написано в статті, — брехня, хіба ні? Це ж ви тиснули на мене, змушуючи взяти спонсора. Як ви могли змонтувати запис і так усе перекрутити?
— Змонтувати?! Я взагалі не розумію, про що ти говориш. Я сам дізнався про витік лише зі статті.
На щастя, Кім Сокхьон не став удавати, що нічого не знає про матеріал. Якби він це зробив, розмова швидко зайшла б у глухий кут. Він знав, що ця розмова записується. Уджін теж знав, що Кім це усвідомлює. І майже напевно CEO TM також вів запис. Саме тому обидва добирали слова з особливою обережністю.
— То виходить, співробітник, який украв мій телефон, і змонтував запис нашої розмови?
— Я… нічого про це не знаю.
— Я не знаю, знаєте ви чи ні. Але сьогодні я скажу правду. І прошу вас — теж скажіть правду.
Уджін благав Кім Сокхьона, майже принижувався. Щойно він дав зрозуміти, що без допомоги CEO цю справу не вирішити, голос Кіма став розслабленішим і дедалі нахабнішим.
— Правда?! Та правда, яку я знаю, вже чітко викладена в статті. Яку ще правду ти хочеш, щоб я сказав?
— Що ви маєте на увазі? Це ж ви погрожували мені через спонсорство!
— У тебе вистачає нахабства таке заявляти?! Навіть за наявності таких доказів ти все ще безсоромно брешеш і не каєшся? Я думав, ти на пресконференції розкажеш правду, а ти вирішив усе звалити на мене?
Схоже, Кім Сокхьон говорив із розрахунком на те, що Уджін пізніше використає цю розмову як доказ. Він навмисно вів розмову жорстким, упевненим тоном, намагаючись психологічно тиснути. Саме тому він говорив навіть чемніше, ніж зазвичай — сухо й різко.
Кім Сокхьон поводився так головно тому, що CEO Чан Су-Хван досі йому не подзвонив. У галузі Чан був відомий ненавистю до скандалів і особливо — до артистів зі спонсорами. Варто було йому дізнатися про таке — і він безжально викидав артиста з агентства.
З погляду артиста це не завжди добре, коли агентство не ставиться до тебе як до товару. Люди помиляються, роблять неправильні вибори через жадібність. Якби таке сталося з кимось із артистів Кіма Сокхьона, він би став для нього щитом і захищав до кінця, зберігаючи ринкову цінність. Навіть якщо проблему не можна було б вирішити повністю, завжди можна було відправити його за кордон на кілька років, а потім повернути. Він не відмовлявся від цінного ресурсу так легко.
Але Чан Су-Хван був іншим. Те, що він досі не намагався домовитися, могло означати лише одне — він уже відмовився від Чхе Уджіна. І це дало Кім Сокхьону крихітну надію. Він умів “переробляти” використане й був більш ніж готовий знову забрати відкинутого Уджіна та скористатися ним.
Саме тому він не кинув слухавку, хоча міг зробити це будь-якої миті. Він хотів, щоб Уджін зрозумів: єдина людина, здатна врятувати його зараз, — це він сам.