РОЗДІЛ 99
«Через це я й мушу зійти. Я знаю, що можу завалити, але все одно маю вчитись і принаймні не обісратись із балами, інакше я просто не зможу глянути матері в очі. Та й хто знає — може, мене виб’ють ще до п’ятого випуску. Я ж не можу навмисно злитися: King of the Masked Singers має репутацію, і ви ж самі не хочете її заплямувати. Тож краще, щоб мене вибив хтось справді сильніший. Хіба ні, режисере Сон?»
Режисер Сон скреготнув зубами, почувши цю світлу, майже безтурботну відповідь Уджіна. Він якраз збирався запитати, чи не згоден той навмисно програти, якщо не хоче йти добровільно. Але ще до того, як він устиг відкрити рота, Уджін першим заговорив про репутацію шоу.
Якби це був звичайний селебріті, Сон спокійно заспокоїв би його фразами на кшталт «та яке там шоу, у вар’єті нема ніякої святості». Але оголювати слабкі місця ефіру перед людиною, яка збирається складати адвокатський іспит, ще й з такою родиною за плечима — йому було тупо не по собі.
— …Так.
— «Я ж усього лише актор. Талановитіших за мене — повно, тож проблем не буде. Усе якось вирулиться. До того ж після King of the Masked Singers і іспиту в мене на березень уже є особисті плани. Навіть якби я й хотів вам допомогти, часу в мене не буде».
Раніше Уджін сам казав, що з березня в нього вільний графік, але тепер він без церемоній відкотив ці слова назад, чітко даючи зрозуміти: одним записом це не вирішується.
Незалежно від того, чи зачепила режисера його суха відповідь, Уджін невинно усміхнувся й додав, що п’ять перемог поспіль — це взагалі-то складно.
Зважаючи на навички Уджіна, які ніхто не міг перевершити, ці порожні запевнення не заспокоїли режисера ні на йоту. Він і досі пам’ятав, як директор розважальних програм вичитував його, наказуючи не допустити добровільного сходження Ханрянґ-дорьонґа.
— Та що я, бляха, взагалі накоїв…
Поклавши слухавку, режисер Сон пробурмотів це з повною безнадією. Він привів Уджіна, думаючи, що це невинне кошеня, а той виріс і став хижим тигром.
<Чхе Уджін — «викритий» у бібліотеці(?)>
Нещодавно до адміністрації бібліотеки ХХ надійшло кілька скарг.
Попри сезон грипу, там регулярно з’являвся підозрілий чоловік, який надто ретельно закривав обличчя. Сам по собі він нічого протизаконного не робив: приходив на відкриття, вчився, іноді сидів у лаунжі. Але навіть за ідеального опалення він носив кепку, окуляри, маску й шарф, що виглядало вкрай підозріло, особливо з огляду на нещодавні насильницькі інциденти.
Через численні скарги адміністрація змушена була перевірити його особу. І як же всі здивувались, коли з’ясувалося, що цей «підозрілий тип» — актор Чхе Уджін. Багато хто думав, що після завершення дорами він відпочиває, а виявилось — живе, як зразковий студент. Намагався не відволікати інших, але вийшло рівно навпаки — налякав. Згодом користувачі бібліотеки щиро шкодували про це.
— Уджін~!
Хван Ій-Йон дочитала статтю до кінця й гукнула Уджіна, якому саме робили грим Ханрянґ-дорьонґа.
— Ти що, пив каву з автомата, дивлячись у стіну? Чи спав, згорнувшись калачиком у лаунжі?
— Вони вже випустили статтю про той день?
— Це не головне. Я ж казала, що так буде, тому й радила тобі ходити в університетську бібліотеку. Там, навіть якщо ти закриєш обличчя, ніхто не донесе.
Студенти, звиклі до Уджіна, робили вигляд, що його не помічають, тож це було зручно. Але їхати так далеко замість найближчої бібліотеки — марна трата часу.
— З тобою нічого не зробили?
Хван Ій-Йон виглядала так, ніби вже уявила, як його затягують у підвал і катують. Та Уджін, побачивши її обличчя, не витримав і засміявся.
— Ні. Усі були ввічливі. Сказали, що просто перевіряють після скарг, питали, чи я не застудився і чи не ховаю шрам.
Коли він зняв маску, в адмінвідділі його впізнали. Навіть до того ставилися чемно, а після — ще краще, тож йому стало ніяково.
— Схоже, я вже не зможу туди ходити, так?
— Ти ще й думав туди повернутися?! — Хван Ій-Йон мало не закотила очі.
— Було весело.
Коли він втомлювався від навчання, то сидів у лаунжі, слухав, про що говорять люди, які тренди зараз у світі. Часом чув, як говорять про нього — і це було не так уже й погано.
— Можу собі уявити. Ти ж Чхе Уджін. Сиди спокійно! Ти маєш бути красивим, коли зніматимеш маску.
Це був останній день Уджіна на сцені King of the Masked Singers. Залишався лише третій раунд, і він готувався під час перерви. Незалежно від результату, сьогодні він зніме маску, тож вигляд мав бути бездоганним.
Цього разу Хван Ій-Йон не хвилювалася за результат. Хоч спершу вона й сумнівалась, коли він вдруге переміг Чхве Хі-Джон, Королеву балад, а потім ще й зарепував Leessang — Clown, вибивши Квон Йоля, Майстра року, здобувши третю перемогу. Четвертим суперником був Чо Дон-Іль, знаний як найкращий чоловічий вокал після почесного випуску з I’m a Singer. Смішно, але тоді Уджін навіть нервував — і все одно спокійно взяв четверту перемогу, заспівавши Кім Су-Чхоль — «Квітка, що не розквітла».
— Як думаєш, хто сьогодні вийде?
— Я знаю, але не скажу.
— Ц-ц. З тобою неможливо виграти.
Він міг би інколи «випадково» зливати таку інформацію, але ніколи цього не робив — лише казав дивитись ефір, ще більше розпалюючи цікавість.
— Коли зніматимеш маску, не смикай волосся. Один раз закинь назад. Спершу — сором’язлива усмішка в камеру, потім одразу — впевнена й гідна. А коли глянеш у зал — не забудь м’яко усміхнутися!
Хван Ій-Йон особливо наголосила: момент зняття маски — критичний.
Коли персонал покликав його, Уджін ще раз окинув поглядом гримерку — востаннє.
Він одягнув золоту маску й плащ, сів на трон Короля й дивився третій раунд. Він одразу обрав «Теплу Сніжинку-Фею» як ту, що пройде далі — і, як і очікувалось, вона не підвела.
Вона заспівала SG Wannabe — «Поки живу». Попри глибоку мелодію, їй вдалося подати пісню у власному стилі. Потужний резонанс, емоції — зал був у захваті. Але вона надто розкрила свої навички, і всі одразу зрозуміли, хто це.
— Гадаю, питати Ханрянґ-дорьонґа, ким є “Тепла Сніжинка-Фея”, вже немає сенсу.
Гам Сон-Джу ледь стримував сміх, і, як усі очікували, Сніжинка-Фея стала фіналісткою.
Коли черга дійшла до Ханрянґ-дорьонґа, він вийшов на сцену.
— Ти вже змагався з дуже сильними суперниками. І цього разу — теж. Тож скажи: ти впевнений?
— Перед виходом я сказав своїй фешн-координаторці-нуна, що хочу насолодитись сценою до кінця. Я не зречуся відповідальності, але й не чіплятимусь за результат.
Слово «нуна» викликало легкий гул — усі вважали його чоловіком за тридцять.
Його навички й емоційна глибина були нетиповими для молодого, через що кількох «молодих підозрюваних» відсіяли. Але тепер усе знову змішалось.
— Ох, Ханрянґ-дорьонґ сьогодні викладається на повну — мабуть, бо це останній день.
Гам Сон-Джу, знаючи правду, кинув багатозначний коментар і відійшов.
Коли заграла музика, зал здивовано заворушився — пісню ніхто не впізнав. Це був мюзикловий номер «Синій Журавель плаче серед хмар».
Для цієї пісні Уджін спеціально попросив синій костюм. Хоча композиція була про зламані мрії й відчай, він обрав її, згадавши свої минулі життя.
Він прожив безліч життів — із владою, з багатством. Але більшість із них були сповнені самотності й безнадії. Не через брак таланту — просто він завжди йшов проти течії епохи, тож ніколи не був у центрі уваги. Їхні мрії й розпач були його власними, і, попри гіркоту, він хотів зрозуміти й утішити їх.
Це була його подяка минулим життям — тим, що втратили мрії або змушені були їх поховати заради виживання. Він не заперечував, що він — Чхе Уджін, і що теперішній він народився з тих життів.
Цього разу він співав із глибшою, скорботнішою щирістю, ніж у дуелі з Мін Сі-Хуо.
У момент співу в голові промайнуло безліч історій. Він завжди ставив стіну між минулими життями й теперішнім, але зараз зруйнував її, прийняв і обійняв їх. Як у тексті пісні — не здаватися через становище, а розправити крила й колись злетіти в синє небо.
Тому пісня подолала відчай і клітку, показавши надію. За глухим кутом журавель, що ховався в хмарах, злетів високо в небо.
Після його пісень у залі завжди панувала тиша. Смуток, надія чи радість — співпереживання було неминучим. І, як завжди, руйнували магію лише безсердечні.
— Ого. Спершу я подумав, що він спеціально зливається, але ні хріна.
Зазвичай популярні пісні давали перевагу у голосуванні. Незнайомий мюзикл спершу збентежив, але потім усі закохалися в цю пісню, забувши про її невідомість.
Ханрянґ-дорьонґ відкрито заявив, що це його останній запис, незалежно від результату. Очікування були шалені, навіть петицію створили, щоб не дозволити йому піти. Уджін думав, що йому дадуть красиво передати трон сильнішому супернику.
Він знав, що суперник талановитий, і вибрав цю пісню, щоб нарешті вилетіти.
Але цього так і не сталося.
Зрештою Ханрянґ-дорьонґ не «піддався». Як і сказав, він просто вийшов, щоб прожити сцену на повну — і зробив це.