РОЗДІЛ 87
— Що б я не робив, вітер від тебе до мене не доходить. Ми йдемо однією дорогою, але хвилі, що здіймаються від мене, відштовхують тебе. Давай поховаємо темну й сумну правду в тіні…
Очі Юн Чон-Шіна широко розкрилися, коли Уджін заспівав.
Кан Гу-Ра відреагував доволі мляво, зате всі інші були щиро вражені вокалом Чхе Уджіна, який звучав точно так само, як у записі. Кожен, хто бодай раз підспівував The Wind That Blows From You, знав: це пісня далеко не з легких.
— Ти справді дуже добре співаєш. Звучиш шикарно.
— Ну… звучиш нормально. Чхе Уджін, а ти випадково не думав піти на The King of the Masked Singers? З такими здібностями…
Поки Юн Чон-Шін був у захваті, Кан Гу-Ра обмежився сухим «непогано».
Уджін повернувся на своє місце й серйозно спитав Кан Гу-Ра:
— А ти міг би переконати мого CEO, щоб він дозволив мені піти на шоу?
— А…
— Мені й самому було важко з’явитися тут.
Достатньо було просто згадати ім’я Чан Су-Хвана, і Уджін міг відмовитися від будь-якого вар’єте без додаткових пояснень.
— Ну, навіть якщо ти й підеш на шоу…
— Так?
Уджін подивився з цікавістю, але Кан Гу-Ра лише похитав головою.
— Нічого.
— А-Ра виглядає не в формі. Ти ж казала, що в тебе болить горло. Все нормально?
— Ну… більш-менш.
А-Ра широко усміхнулася. Вона була ще зовсім юною, тож ведучі сприймали її як милу й чарівну.
— До речі, я чув, що А-Ра відома любов’ю до котів. У Уджіна ж теж є кіт, так?
На запитання Кім Гу-Джина Уджін розповів історію про те, як знову зустрів У-Са. Очі А-Ра одразу загорілися.
— Після дванадцяти років розлуки? Вау… Це нагадує мені нашу Пінат, яка нещодавно пішла по веселці. Вона теж прожила з нами дванадцять років…
Коли Уджін почув, що коту було чотирнадцять років, коли він помер, він уперше по-справжньому співчув А-Ра — і сам відчув тяжкість у грудях.
Він раптом усвідомив, що часу з У-Са може залишитися не так уже й багато, і від цього стало гірко. Та водночас він щиро відчував її біль.
— Дворецькі! Давайте не тут.
Кім Гу-Джин повернув розмову в русло шоу, і лише тоді Уджін зібрався й продовжив програму.
— Час копнути глибше й дізнатися більше про Чхе Уджіна. Це правда, що ти був у складі одного айдол-гурту й навіть брав участь у записах?
Тон Кім Гу-Джина був серйозний, майже допитливий.
— Правда. Але для трейні це не рідкість. Часто доходять до записів, а потім залишають групу чи агентство в останній момент. Тому не має значення, хто був у складі до дебюту.
Уджін говорив так, ніби це дрібниця. Але ведучі знали, що фанати Blue Fit цькують його в мережі, і вирішили не залишати це без уваги.
— Але ж тобі не прикро? Вони тепер не просто айдоли — вони халлю-зірки. Хіба ти не заздрив, дивлячись на їхній успіх?
— Ні.
— Не вірю! Сюди його.
Персонал приніс портативний детектор брехні. До нього треба було причепити палець — при брехні апарат бив струмом. Уджін зацікавився, і щойно він поклав руку, ведучі накинулися, мов мисливські пси.
— Ти заздрив, так?
— Ні.
Прилад не спрацював. Усі здивувалися. Ведучі перевірили його на собі, переконалися, що все працює, і знову дали Уджіну.
— Тоді чому ти пішов в останній момент?
Цього разу питав Юн Чон-Шін. Як продюсер, він щиро вважав, що TM зробили фатальну помилку, відпустивши Че Уджіна. Хоч Уджін був баритоном, музика Blue Fit з її важкими бітами й мужнім звучанням йому б ідеально пасувала.
— Ми не зійшлися.
— Коротко й жорстко. А детальніше?
Кім Гу-Джин почав дуркувати з інтонаціями, і Уджін розслабився, усміхнувшись.
— Наші ідеали не збігалися. Мені потрібна ще якась причина?
Детектор так і не спрацював. Питання вичерпалися, і «гра в правду» завершилася ні про що. Але Уджін, розважаючись, знову поклав руку на прилад.
— Ти сьогодні вирішив говорити тільки правду?
— Так!
— Хто найкрасивіша жінка у світі?
— Моя ма… ай!
Уджін почав стверджувати, що апарат зламаний, але це було марно. Навіть коли він повторив те саме, його знову вдарило струмом.
— Тобто, якби ти дійшов до дебюту, ти добре знаєш дебютну пісню гурту?
— Ну… більш-менш.
— Заспівай.
— Та скільки можна змушувати мене співати?!
— Я не змушую. Просто мені дуже подобається твій голос. Я хочу почути Shining Star.
Інші ведучі тут же почали бурчати, але було очевидно: це було бажання Юн Чон-Шіна.
— Ми ж просили не називати гурт, а ти вже злив назву пісні. Тепер він точно співатиме. Її тут співали вже сотні разів — що зміниться, якщо це зробить Чхе Уджін?
Shining Star була легендарною піснею. Безліч зірок співали її, називаючи улюбленою. Юн Чон-Шін теж її обожнював і завжди просив сильних вокалістів заспівати саме її.
Продакшн заздалегідь погодив це з Уджіном, і той не відмовився.
— Якщо я заспіваю, мені захочеться порушити правила.
Уджін усміхнувся хитро. Ніхто не зрозумів, що він має на увазі. Він підвівся, взяв мікрофон, прокашлявся й почав співати дебютну пісню Blue Fit — Shining Star.
— Я стану для тебе тією людиною. Просто зачекай. Усе життя ти бачитимеш мене поза світом, який ти покинув…
З першої ж ноти студію накрила тиша.
Це був не голос Чхе Уджіна.
Це була версія Shining Star від Blue Fit.
— А-а-а-а~ Shining star!
Точніше — партія головного вокаліста, Мін Сі-Ху. П’ять високих нот, які зробили пісню легендарною. Коли Уджін узяв їх, по студії пішли мурахи.
Звучання було ідеально ідентичним запису, ніби хтось увімкнув CD.
Після студійного запису Мін Сі-Ху більше ніколи не співав цю пісню наживо через проблеми зі зв’язками.
А зараз саме та версія лунала в студії.
Аплодували всі. І всі виглядали розгубленими.
— Зізнайся! Ви просто увімкнули трек, а Уджін відкривав рот, так?
Кан Гу-Ра насупився й подивився на продакшн. Продюсер шалено замахав руками, показуючи «Х».
Навіть він був у ступорі. Чхе Уджін завжди співав баритоном із хрипотою. Але не цього разу.
Тепер це був чужий, знайомий усім голос.
Юн Чон-Шін, який чув Shining Star безліч разів, був упевнений:
дихання, ритм, інтонації — все співпадало. Навіть Мін Сі-Ху так не відтворював.
Він різко підвів очі й зустрівся поглядом із продюсером. Той ледь помітно похитав головою, прикривши рот рукою:
«Не лізь у це».
— Давно не співав цю пісню, трохи важко, — поскаржився Уджін, тримаючись за шию.
Кан Хі-Джу простягнула йому воду. Він ковтнув і мовчки спостерігав за мовчазною змовою поглядів між Юн Чон-Шіном і продюсером.
— Озираючись назад, того дня з тобою сталося надто багато “випадковостей”. І зустріч з Berry Rose, і той дідусь, через якого ти став “Юнаком у капцях”. Це справді був збіг?
— Так. Схоже, я витратив запас випадковостей на все життя за один день.
Розмову повернули до першої зустрічі з Berry Rose — адже багато хто вважав її постановкою.
— Ти часто робиш добрі вчинки?
— Ні. Того вечора я повертався зі зйомок Glooming Day. Довго не був удома. Це був день, коли світ здавався красивим, і хотілося бути кращим. Я й не знав, що мене назвуть “Юнаком у капцях”. Якщо чесно, я нічого особливого не зробив. Справжні герої — ті, хто допоміг тому дідусю й дав йому надію. А увага дісталася мені, і мені за це соромно. Я хочу, щоб про “Юнака у капцях” більше не говорили.
Уджін чітко дав зрозуміти:
він не приймає похвали, якої не заслуговує.