РОЗДІЛ 69
— Тобто мені теж доведеться це робити?
— Схоже на те. Фокус, звісно, на них, але тебе теж точно спробують затягнути на інтерв’ю. І ще — змусять щось показати. Якийсь скіл чи талант.
Щойно Кан Мінхо сказав це впевнено, обличчя Чхе Уджіна і Лі Мінсу одночасно налились кров’ю.
Перший розгубився від думки, що доведеться «демонструвати талант», а другого роз’їдала лють — навіть коли вся увага була на ньому, інтерв’ю все одно дістанеться Уджіну.
— Уджіне, тобі нема про що хвилюватися. Показувати талант — не проблема.
— Мені? Який у мене взагалі талант? — щиро розгубився Уджін і подивився на Пак Йон’а, бо вона явно знала більше за нього.
Кан Мінхо з роздратуванням клацнув пальцями.
— Ти реально неймовірний. Ти ж ідеально імітуєш інших співаків. Чого ти паришся, якщо можеш заспівати точнісінько як оригінал, варто лише налаштуватись?
Після того як вони почули версію «Сповіді» у виконанні Уджіна, і Кан Мінхо, і Пак Йон’а намагалися зрозуміти, у чому його секрет. І з’ясували:
Уджін ідеально копіює голоси. Настільки точно, що якби він вийшов на Hidden Singer, міг би вибити самого оригінального виконавця.
— Я просто імітую, і все. Тоді, коли я говорив із учасниками… чи просто з людьми, яких знав, я помічав особливості тембру й відтворював їх.
Під час запису дебютної пісні Blue Fit Мін Сіху колись був незадоволений розподілом партій. Тоді Соль Мунйон змусив Уджіна заспівати ці партії, копіюючи голос Мін Сіху. Вони жили разом понад рік, тож Уджін знав його голос досконало і зробив це без зусиль.
— Якщо не можеш заспівати так само добре, як Уджін, — не будь жадібним, — холодно кинув тоді Соль Мунйон.
Обличчя Мін Сіху зблідло. Формально голос був той самий, але пісня звучала інакше. Заперечити він не міг.
З того моменту Мін Сіху почав вирішувати все кулаками.
— Це і є твій талант! — насміхались Кан Мінхо та Пак Йон’а. — Лише справді талановиті люди можуть так байдуже до цього ставитися.
— Але Мінсу, чого ти такий кислий? Щось не так? — Пак Йон’а дражнила Уджіна, але краєм ока помітила Мінсу, який сидів мовчазний і похмурий. Його обличчя зблідло ще більше.
— Ні. Просто сьогодні виходить серія зі мною, трохи нервую.
— Тобі легше, ніж нам. У тебе вже є досвід у дорамах, — додав Кан Мінхо. — Ми в день першої серії реально думали, що вмремо від стресу.
Пак Йон’а активно закивала.
Мінсу натягнув усмішку й подивився на Уджіна скоса. Він не міг зрозуміти, про що той думає. І чим спокійнішим виглядав Уджін, тим сильніше Мінсу накривала тривога.
Це було не так, як я планував.
Початковий план Мінсу був простий: розчавити Уджіна різницею у фандомах.
Він думав, що фанати Уджіна принесуть звичайні ланчбокси, тому навмисно привіз фудтрак на день раніше, влаштувавши розкішне частування. Він хотів, щоб Уджін відчув різницю на власній шкірі й упав духом.
Але Уджін відреагував зовсім не так.
Замість того щоб зламатися, він сам підійшов до фанатів Blue Hole і подякував їм за їжу.
У результаті фанати Мінсу, ніби забувши, чиї вони, кинулися до Уджіна за автографами і фото.
А Чхе Уджін спокійно всім відповідав, усміхаючись від початку до кінця.
— Я піду, — сказав Уджін, підводячись.
Мінсу різко повернувся до нього.
— У мене сьогодні після обіду немає сцен. Я їду записувати ОСТ. А ви всі… гарно підготуйте свої «таланти», — кинув він і пішов раніше, ніж з’явилась Лі Джін’а.
Поглянувши вниз, він побачив, як Мінсу дивиться йому вслід.
— Успіхів на зйомках. Якщо не помиляюсь, ти ж теж колись робив вокальні імітації? — сказав Уджін, усміхнувшись, згадавши, як Мінсу колись постійно копіював його спів.
Чесно кажучи, Мінсу співав часто, але його імітації були гірші, ніж у Уджіна — навіть у копіюванні Мін Сіху.
— От же ж пройдисвіт. З’їв і звалив. Лише про себе думає, — буркнула Пак Йон’а, беручи тарілку.
Після обіду їм належало знімати сцену зустрічі Лі Юри з братами Чхве Джуном і Чхве Каном. Втекти не було куди.
— Іноді я вам заздрю. Ви так близькі між собою, — раптом сказав Мінсу Кан Мінхо.
— Ми з Йон’а одного віку, а Уджін молодший. Це природно.
Насправді вони зблизились завдяки Уджіну. Формально всі троє були головними ролями, але по факту Луї був центром історії. Якби Уджін мав зверхність, ніяка різниця у віці чи досвіді не допомогла б.
Але він сам першим пішов назустріч.
— Просто ти добре ведеш команду, хьон, — додав Мінсу.
— У мене є лідерські якості, — пожартував Кан Мінхо.
Проблема була в тому, що Мінсу не знав його достатньо добре.
— Індустрія крутиться навколо популярності, але людей із досвідом, як ти, часто недооцінюють. Мене це злить. Я чув, що Уджіну було важко на початку, а в тебе майже не було дублів. Але персонал носиться з Уджіном, ніби він найкращий.
Кан Мінхо мовчки слухав, усміхався і кивав.
У цей момент з входу пролунав шум.
— Лі Джін’а з Entertainment Plus приїхала.
— Мені пора. Я сказав це на емоціях. Не хвилюйся. Я й Уджіна теж люблю, — швидко сказав Мінсу.
— Я це знаю, — спокійно відповів Кан Мінхо.
Коли Мінсу пішов, з’явилася Пак Йон’а з теплим лимонним чаєм.
— Про що ви так серйозно говорили?
— Молодший брат Чхве Кана таки молодший брат Чхве Джуна.
— Це не звучить як комплімент.
— А може, молодший ще гірший.
— О, це вже комплімент.
Вони перезирнулися й тихо засміялися.
Після цього вони поводились із Мінсу так само, як і раніше. Але коли доводилось слухати його “жарти”, усмішки ставали вимушеними.
— Я був шокований, дізнавшись, що «Хлопець у капцях» — це Уджін. Він не такий уже добрий. Але в цій індустрії без гарного іміджу ніяк. Якби він показав себе справжнього — його б давно злили.
Тон був легкий, жартівливий. Саме тому слова осідали в голові, навіть якщо на них просто сміялись.
Пак Йон’а нарешті посміхнулась.
— Хм. Уджін мав рацію.
— Перепрошую? — Мінсу напружився.
— Він сказав, що ви ніколи не були близькі. І тепер я бачу — це правда. Тож не кажи більше, що ти з ним близький. Особливо на камеру. Не тільки ти вмієш говорити.
Вона легенько поплескала його по плечу, взяла сценарій і пішла.
Наступного дня фанати Wish Baragi привезли ланчбокси. Зйомки були в павільйоні — це було доречніше, ніж фудтрак.
Але була ще одна причина.
— Це… мій день народження? — Пак Йон’а показала на себе.
— 🎂 Happy birthday to you~ 🎂
Перед нею стояв двоповерховий торт з однією свічкою і маленькою фігуркою, схожою на неї.
— Ви не мали цього робити…
Уджін відчув гордість. Це все — ініціатива Wish Baragi.
Разом із Кан Мінхо вони ще й подарунки підготували — шпильку й чохол для телефону, які Йон’а давно хотіла.
— Дякую… справді дякую…
Вона підняла коробку з написом Wish Baragi і помахала фанатам. А відкривши її — закричала від радості.
— Це… як ви це дістали?! Лімітоване видання до 12-річчя «O! Phelia»?!
Три роки тому вона не могла це купити. Потім — вже ніде не продавали.
І ось тепер ці легендарні речі були в неї в руках.
І вона плакала, не соромлячись.