Перед від'їздом Ся Ань зв'язалася з Чжу Даціном.
Вона просто і ясно сказала Чжу Даціну, що визнає Чжу Бай Сюе своєю донькою.
І що вони, подружжя Чжу, будуть жити разом з нею.
Іншою умовою було те, що вони повинні вважати Ся Сінченя братом-близнюком Чжу Бай Сюе.
І зберігати цю таємницю вічно.
Ся Ань спочатку думала, що подружжя Чжу, які так сильно любили дітей, будуть не дуже раді.
Зрештою, спочатку вона сказала, що не буде виховувати дитину, і залишить її їм.
Але тепер, коли вона сказала, що буде виховувати дитину разом з ними як рідна мати, подружжя Чжу виявилися дуже щасливими і підтримали її.
Це ще більше переконало Ся Ань у тому, що подружжя Чжу справді любили дітей.
І їхній характер був справді бездоганним.
Це також зміцнило рішучість Ся Ань, яка спочатку трохи сумнівалася у своєму «імпульсивному» рішенні.
...
«Виявляється, сестра-фея жила так важко раніше...»
У машині «упереджена Сюй Тяньтянь» вже розповіла двом маленьким хлопцям, наскільки важким і бідним було життя Чжу Бай Сюе.
Вона розповідала про це так, що це було надзвичайно жалісливо.
У серцях двох слухняних маленьких хлопців це викликало співчуття та почуття відповідальності перед Чжу Бай Сюе.
«Сестра-фея така нещасна. Коли ми заберемо її додому, я обов'язково буду добре про неї піклуватися! Куплю їй найкрасивіші сукні принцеси! Куплю їй гарних ляльок...»
Після опису Сюй Тяньтянь Ґу Шумо вже почав рахувати на пальцях, плануючи купити Чжу Бай Сюе різні подарунки.
На відміну від Ґу Шумо, який був стороннім, Ся Сінчень, брат-близнюк, був трохи спокійнішим.
Ся Сінчень просто тихо сидів на задньому сидінні, міцно стиснувши губи, в його очах було відчуття провини.
Добрий Сяо Сін не очікував, що рідна донька його мами-феї жила так нещасно.
Згадуючи ту «сестру», яку він ніколи не бачив, яка пережила багато, багато страждань, і згадуючи, як щасливо він живе поруч зі своєю мамою-феєю...
Добрий маленький хлопчик все більше відчував, що повинен добре піклуватися про доньку своєї мами-феї в майбутньому.
Щоб вона більше ніколи не страждала.
«Сяо Сін, дивись, Сяо Мо(Гу Шумо) вже накупив стільки подарунків для Сяо Сюе, а ти, її брат, що збираєшся подарувати?»
Сюй Тяньтянь, побачивши, що Ся Сінчень такий тихий, не втрималася і почала жартома дражнити його.
Почувши слова Сюй Тяньтянь, маленький хлопчик дуже серйозно задумався, а потім кліпнув очима і пробурмотів:
«Я подарую їй все, що вона захоче».
Однак ця відповідь маленького хлопчика викликала у Сюй Тяньтянь бажання пожартувати.
Вона жартівливо продовжила:
«А що, якщо сестра і мама одночасно захочуть один і той самий подарунок? Кому ти його подаруєш?»
«Куплю два, по одному для кожної».
Розумний маленький хлопчик відповів як належне.
Але Сюй Тяньтянь вже увійшла в смак, і вона не збиралася відпускати Сяо Сіна.
«А що, якщо є тільки один, унікальний подарунок, і неможливо купити два, щоб подарувати обом?»
Побачивши, якою поганою була Сюй Тяньтянь, Ся Ань безмовно закотила очі на свого менеджера.
Вона вже збиралася захистити свого слухняного сина, але несподівано маленький хлопчик без вагань сказав:
«Подарую мамі».
Почувши слова маленького хлопчика, Ся Ань була знову зворушена.
Вона обійняла маленького хлопчика і щасливо поцілувала його пухнасту голівку.
«Наш Сяо Сін такий хороший».
«Сестро-феє! Я теж найкращий для тебе! Я теж тобі подарую!»
«Геть-геть, будь найкращим для Сяо Сюе, і цього достатньо».
«Для обох! Я найкращий і для старшої сестри-феї, і для сестри-феї. Хе-хе-хе! Навіть якщо є лише один унікальний подарунок, я все одно зможу придумати другий, щоб подарувати вам обом!»
«Ха-ха-ха, наш Сяо Мо такий красномовний, він, мабуть, у майбутньому зачарує купу дівчаток...»
...
Хоча дорога була трохи далека, всі були дуже щасливі.
Так, у галасі, радості та сміху, вони прямували до сім'ї Чжу Даціна.
У цей час сім'я Чжу Даціна вже чекала на прибуття Ся Ань та інших.
Отримавши дзвінок від Ся Ань, Чжу Дацін та Ван Ланьчжи взяли відпустку і почали думати, як сказати про це своїй дорогоцінній доньці.
На щастя, оскільки вони планували через деякий час «обманути» свою дорогоцінну доньку, сказавши, що у неї є тітка, вони ще не збрехали.
Таким чином, розкрити Ся Ань як її біологічну матір було не так незручно, і навіть легше.
Проте, хоча це було легко сказати, їм все одно потрібно було підібрати слова, щоб сказати це своїй дорогоцінній доньці.
«Дацін, я спочатку думала, що міс Ся безсердечна, раз відмовилася від своєї рідної доньки. Але сьогодні, послухавши тебе, я раптом зрозуміла міс Ся. Вона також добра мати, яка любить свою дитину».
Ван Ланьчжи сказала це з великим почуттям, дізнавшись, що Ся Ань збирається видати Ся Сінченя і Чжу Бай Сюе за близнюків.
Вони також були людьми, які любили дітей до глибини душі. Як вони могли не зрозуміти намірів Ся Ань?
Тому її початкова огида перетворилася на розуміння, і вона багато на що подивилася інакше.
«Так, міс Ся — хороша людина. Вона також знає про наш зв'язок з дитиною, тому й запропонувала об'єднати дві наші сім'ї в одну велику сім'ю, щоб краще піклуватися про психологічний стан обох дітей».
Чжу Дацін кивнув, на його обличчі також була зворушена посмішка.
Вони були задоволені остаточним рішенням Ся Ань.
Звісно, їм було б дуже приємно виховувати дитину самим.
Але їх більше турбувало інше питання, питання, пов'язане з майбутнім.
Коли їхня дорогоцінна донька виросте і дізнається, що Ся Ань — її біологічна мати.
Вона подумає: чому її біологічна мати не визнає її?
Вона воліє виховувати дитину, яка не є її, ніж свою рідну доньку...
Як це могло зашкодити їхній дорогоцінній доньці.
Тому вони раділи, що Ся Ань зрештою змінила свою думку.
І рішення, яке вона придумала, було таким повним і ідеальним.
Принаймні, воно враховувало всі аспекти.
Подружжя ще деякий час подумало, але так і не змогло придумати кращого способу сказати.
Тому прямолінійне подружжя вирішило розповісти «правду», яку їм дала Ся Ань.
Тож вони швидко знайшли школу Чжу Бай Сюе, повідомили вчителя і відпросили свою дорогоцінну доньку, забравши її додому.
«Тату, мамо, що з вами? Вдома щось сталося? Чому ви відпросили мене зі школи?»
Чжу Бай Сюе, яку відпросили зі школи і забрали батьки, з розгубленим обличчям дивилася на них.
Зазвичай її батьки були надто зайняті роботою, але чому сьогодні, серед білого дня, вони відпросили її і забрали додому?
Почувши запитання доньки, Чжу Дацін і Ван Ланьчжи перезирнулися, а потім сказали Чжу Бай Сюе:
«Спочатку додому, там поговоримо».
Побачивши, як поводяться її батьки, Чжу Бай Сюе вирішила, що, мабуть, сталося щось важливе, тому кивнула, перестала розпитувати і пішла додому зі своїми батьками.
Незабаром сім'я з трьох осіб повернулася додому.
Щойно вони зайшли, подружжя зачинило двері і навіть замкнуло їх.
Виглядало так, ніби вони збиралися обговорити щось важливе і таємне.
Чжу Бай Сюе ніколи не бачила своїх батьків такими, тому мимоволі ковтнула слину, блимаючи очима, дивлячись на них.
«Сяо Сюе, зараз тато і мама розкажуть тобі дещо. Не хвилюйся, і терпляче вислухай нас до кінця».
Чжу Дацін глибоко вдихнув і сказав важким голосом, з дуже серйозним виразом обличчя.
Почувши слова Чжу Даціна, Чжу Бай Сюе дуже серйозно кивнула.
«Добре!»
А ось Ван Ланьчжи не була такою спокійною, як батько і донька. Хоча вона вже була готова розповісти всю правду своїй дорогоцінній доньці.
Але коли прийшов час говорити, вона все одно не могла стримати своїх емоцій і сліз.
«Сяо Сюе, що б ти не почула далі, ти повинна знати, що тато і мама завжди будуть твоїми татом і мамою, завжди любитимуть тебе найбільше, і ти завжди будеш нашою донькою, єдиною донькою».
Ван Ланьчжи плакала і захлинаючись говорила.
Її вузькі очі-фенікса були сповнені небажання та сильної любові.
Після того, як правда буде розкрита, їхня донька більше не буде їхньою простою донькою...
«Мамо... що з тобою?»
Побачивши сльози Ван Ланьчжи, Чжу Бай Сюе трохи злякалася.
Вона з острахом подивилася на Чжу Даціна.
Побачивши такий наляканий вигляд своєї дорогоцінної доньки, Чжу Дацін глибоко вдихнув і вирішив швидко покінчити з цим, щоб дитина більше не нервувала.
Тому він розповів усю правду своїй дорогоцінній доньці.
Він розповів їй, що вона не їхня рідна донька. Розповів, що вона була донькою, яку вони знайшли в сніговий день.
Розповів, що її біологічна мати не покинула її, а її викрали злі «торговці людьми»...
Розповів їй... що її біологічна мати... тепер прийшла за нею.
Розповів їй... що насправді, у неї є брат-близнюк...
Коли вся правда була розказана, плакала не лише Ван Ланьчжи, але й Чжу Дацін, такий великий і сильний чоловік, також плакав.
А Чжу Бай Сюе, яка була головною дійовою особою...
Була приголомшена.